112.Розкрийте поняття і значення апеляційного провадження.

Апеляційне провадження - одна із стадій цивільного судочин­ства, метою якої є перевірка законності та обґрунтованості судо­вих рішень судів першої інстанції, що не набрали законної сили.

Таким чином, апеляційне провадження є процесуальною гаран­тією захисту прав, свобод та інтересів сторін, інших осіб, які бе­руть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки. Водночас, апеляцій­не провадження - це форма забезпечення однакового правозасто-сування законів під час вирішення цивільних справ, адже перегляд цивільних справ судами апеляційної інстанції дає змогу їм випра­вити помилки судів першої інстанції щодо застосування норм ма­теріального і процесуального права.

Особливостями апеляційного провадження як окремої стадії цивільного судочинства є:

1. здійснення правосуддя судами вищої інстанції - судовими палатами у цивільних справах апеляційних загальних судів (ст. 291 ЦП К України);

2. реалізація судами апеляційної інстанції права перевірки за­конності та обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили, у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч. 1 ст. 303 ЦПК України);

надання судам апеляційної інстанції процесуальної можли­вості перевіряти цивільну справу у повному обсязі у випадках, ко­ли під час її розгляду судом апеляційної інстанції буде встановле­но неправильне застосування норм матеріального права або пору­шення норм процесуального права, а також якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окре­мого провадження (частини 3, 4 ст. 303 ЦПК України);

4) встановлення законодавцем виключного переліку повнова­жень судів апеляційної інстанції з чіткою регламентацією проце­суальної можливості застосування кожного із них (статті 307-312 ЦПК України).

У ст. 291 ЦПК України чітко окреслено коло судів апеляційної інстанції: ними є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходить­ся місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про судоустрій України» апеляційними загальними судами є: апеляційні суди об­ластей, апеляційні суди міст Києва і Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апе­ляційний суд України. У разі необхідності замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційні загальні суди, тери­торіальна юрисдикція яких поширюється на кілька районів області.

Об'єктами апеляційного оскарження є рішення та ухвали суду першої інстанції, які не набрали законної сили.

Рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного прова­дження можуть оскаржуватися повністю або частково.

Ухвали ж суду першої інстанції можна оскаржувати в апеляцій­ному порядку окремо від рішення суду тільки у випадках, передба­чених у ст. 293 ЦПК України. Заперечення на ухвали, що не підля­гають оскарженню окремо від рішення суду, мають бути включені до апеляційної скарги на рішення суду. Такими ухвалами, зокрема, можуть бути ухвали про: відмову в роз'ясненні судового рішення, об'єднання позовів, відкладення розгляду справи тощо.

Отже, ухвалами, які можуть оскаржуватися окремо від рі­шення суду першої інстанції, є ухвали щодо:

1. відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;

2. забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову;

3. повернення заяви позивачеві (заявникові);

4. відмови у відкритті провадження у справі;

5) відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності;

6. передачі справи на розгляд іншому суду;

7. відмови поновити або продовжити пропущений процесуаль­ний строк;

визнання мирової угоди за клопотанням сторін 9) визначення розміру судових витрат;

10. внесення виправлень у рішення;

11. відмови ухвалити додаткове рішення;

12. роз'яснення рішення;

13. зупинення провадження у справі;

14. закриття провадження у справі;

15. залишення заяви без розгляду;

16. залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;

17. відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами;

18. видачі дубліката виконавчого листа;

19. поновлення пропущеного строку для пред'явлення вико­навчого документа до виконання;

20. відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;

21. тимчасового влаштування дитини до дитячого або ліку­вального закладу;

19. оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;

20. примусового проникнення до житла;

19. звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках;

19. заміни сторони виконавчого провадження;

19. визначення частки майна боржника у майні, яким він воло­діє спільно з іншими особами;

20. рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи ін­шої посадової особи державної виконавчої служби;

19. повороту виконання рішення суду;

29. виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню;

30. відмови в поновленні втраченого судового провадження;

31. звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника.