110.Дайте визначення розгляду судом справ про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Конституції України кожному гаран­тується право на охорону здоров'я. Як правильно зазначено в літе­ратурі, у деяких випадках, коли особа страждає на інфекційну хво­робу, необхідність забезпечення такого права оточуючих її осіб і запобігання поширення хвороби, зумовлює потребу у частковому

обмеженні свободи хворого і застосуванні до нього заходів приму­сового лікування (госпіталізації).¹

До групи соціально небезпечних хвороб законодавцем, зокре­ма, віднесено туберкульоз на підставі негативних соціально-еко­номічних наслідків, що спричинює це захворювання (ст. 1 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», роз­діл IV Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу із захворю­ванням на туберкульоз» туберкульоз - це інфекційна хвороба, спричинена мікобактеріями туберкульозу, що перебігає з періодич­ними загостреннями, рецидивами та ремісіями, зумовлює високу тимчасову і стійку втрату працездатності, вимагає тривалого комп­лексного лікування та реабілітації хворих.

Хворі на заразні форми туберкульозу², в тому числі соціально дезадаптовані, із супутніми захворюваннями на хронічний алкого­лізм, наркоманію чи токсикоманію, які ухиляються від прохо­дження відповідного лікування, для запобігання поширенню тубер­кульозу за рішенням суду підлягають обов'язковій госпіталізації до протитуберкульозних закладів, визначених місцевими органами виконавчої влади (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про боротьбу із за­хворюванням на туберкульоз»).

Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про боротьбу із захво­рюванням на туберкульоз» заявником у справі про обов'язкову го­спіталізацію чи продовження лікування хворого на заразні форми туберкульозу є представник протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим.

Для категорії справ, що аналізується, встановлено альтерна­тивну підсудність. Відповідно до ст. 283 ЦПК України заява про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу може подаватися до одного з таких судів:

1. за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим;

2. за місцем виявлення такого хворого.

Із змісту ст. 283 ЦПК України та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» випливає, що

для подання заяви про обов'язкову госпіталізацію потрібна наяв­ність двох підстав у сукупності, про які обов'язково потрібно за­значити у відповідній заяві, а саме:

1. особа хворіє на заразну форму туберкульозу;

2. вона ухиляється від лікування.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» не підля­гають обов 'язковій госпіталізації до протитуберкульозних закладів:

1. особи, які страждають на психічні розлади;

2. вагітні;

3. жінки, які мають дітей віком до трьох років.

До заяви має бути доданий мотивований висновок лікарської комісії про необхідність обов'язкової госпіталізації до протитубер­кульозного закладу або про продовження лікування, в якому за­значається строк, протягом якого буде проведено лікування.

Потрібно також мати на увазі, що у справах про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу заявники звіль­няються від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (ч. 4 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 284 ЦПК України заява про обов'язкову госпіталізацію хворого на туберкульоз або про продовження ліку­вання подається до суду протягом 24-х годин з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу.

Розгляд справи про обов'язкову госпіталізацію до протитубер­кульозного закладу або про продовження лікування проводиться судом колегіально у складі одного судді і двох народних засідате­лів не пізніше ніж за три дні після відкриття провадження у справі.

Законодавець надає особі, стосовно якої відкрито провадження у справі, право особистої участі в судовому засіданні. Виняток становить випадок, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу поширення хвороби. При розгляді справи обов'язковою є участь:

1. представника протитуберкульозного закладу, за заявою яко­го відкрито провадження у справі;

2. представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію (ст. 285 ЦПК України).

За результатами розгляду справи про обов'язкову госпіталіза­цію до протитуберкульозного закладу або про продовження ліку­вання суд, ухвалює одне з двох рішень, а саме про:

1. задоволення заяви. Це рішення є підставою для обов'язкової госпіталізації або подальшого лікування особи в протитуберкульоз­ному закладі на встановлений законом строк;

2. відмову у задоволенні заяви.