5. Розкрийте поняття цивільного судочинства, його види, мету і завдання цивільного судочинства.

Судовий захист прав, свобод та інтересів осіб відбувається у формі судочинства, оскільки учасники цивільної справи повинні діяти в установленому законом порядку.

Цивільне судочинство - це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду і вирішення цивільних справ.

Слід мати на увазі, що поняття «цивільне судочинство» і «цивільний процес» є тотожними. Хоча в юридичній літературі досить часто під поняттям «цивільний процес» розуміють не тільки цивільне судочинство, а й цивільне процесуальне право.

Відповідно до ст. 1 ЦП К України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди розглядають досить різноманітні цивільні справи, що мають суттєві правові відмінності. Певний порядок, який застосовується для розгляду і вирішення одних цивільних справ, не може повною мірою використовуватися для провадження в ІНШИХ.

Оскільки правова природа цивільних справ значно впливає на порядок їх розгляду у першій інстанції, ЦПК України (ч. З ст. 15) передбачає три види цивільного судочинства: позовне, наказне та окреме провадження. Вони різняться між собою за категоріями справ, підставами порушення, суб'єктами тощо.

Таким чином, вид цивільного судочинства - не порядок порушення, розгляду і вирішення певної категорії цивільних справ.

6. Перелічіть види проваджень і стадій в цивільному судочинстві (процесу).

Оскільки правова природа цивільних справ значно впливає на порядок їх розгляду у першій інстанції, ЦПК України (ч. З ст. 15) передбачає три види цивільного судочинства: позовне, наказне та окреме провадження. Вони різняться між собою за категоріями справ, підставами порушення, суб'єктами тощо.

Таким чином, вид цивільного судочинства - не порядок порушення, розгляду і вирішення певної категорії цивільних справ.

Основним і найбільш поширеним видом цивільного судочинства є позовне провадження. Правила цього виду судочинства найбільш повно визначені у цивільному процесуальному законодавстві та є загальними, тобто вони застосовуються для розгляду і вирішення всіх цивільних справ. Однак щодо провадження у справі непозовного характеру законодавець передбачає певні винятки і доповнення цих правил.

По-перше провадження характеризується наявністю матеріально-правового спору між двома сторонами з протилежними інтересами -позивачем і відповідачем. Вимоги щодо розв'язання цього спору закріплюються у позовній заяві, яка є підставою порушення цього виду судочинства. У позовному провадженні найбільш повно виражено один із основних принципів цивільного процесу - принцип змагальності. При розгляді цивільної справи у такому порядку можуть брати участь співучасники, треті особи, може відбутися заміна неналежного відповідача.

Під цивільну юрисдикцію суду підпадають також справи, які не пов'язані з розв'язанням матеріально-правового спору. Наказне та окреме провадження науковці ще називають нспозовними видами цивільного судочинства. Підставою для порушення таких проваджень є заява, а не позовна заява на відміну від позовного провадження.

Відсутність спору про право - це характерна риса наказного та окремого проваджень. Якщо особи звертаються у порядку непозовного провадження до суду з вимогою, із якої вбачається спір про право, або якщо такий спір виникає під час розгляду справи, суд відповідно повинен відмовити у прийнятті заяви чи залишити її без розгляду, а також роз'яснити заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (статті 100, 106, 235 ЦПК України).

Наказне провадження є спрощеним порядком розгляду цивільних справ, що засновуються на беззаперечних вимогах. У порядку цього виду судочинства розглядаються, наприклад, справи за вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (ст. 96 ЦПК України). Особливостями наказного провадження є те, що сторонами у справі виступають заявник (стягувач) і боржник; підставою порушення такого виду судочинства є заява про видачу судового наказу; при вирішенні справи видасться судовий наказ - особлива форма судового рішення (в інших видах цивільного судочинства висновок щодо вирішення справи по суті закріплюється у рішенні суду). Спрощений порядок наказного провадження полягає у тому, що видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику заявника (стягувана) та боржника для заслуховування їх пояснень.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про під твердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 234 ЦПК України). В порядку окремого провадження суд розглядає, наприклад, справи про обмеження дієздатності цивільної особи, про усиновлення (ч. 2 ст. 234 ЦПК України). Цей вид цивільного судочинства не пов'язаний із вирішенням матеріально-правового спору, тому у ньому немає сторін і третіх осіб. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Не допускається передача справ окремого провадження на розгляд третейського суду, закриття по них провадження у зв'язку з укладенням мирової угоди.

Стадії цивільного процесу — це складові частини єдиного цивільного процесу (судочинства), що характеризуються спільністю найближчої процесуальної мети, що мають специфічний зміст і відповідне процесуальне оформлення.

Виокремлюють такі стадії цивільного процесу:

1) порушення цивільної справи у суді;

2) провадження у справі до судового розгляду;

3) розгляд справи по суті у суді першої інстанції;

4) провадження у апеляційній інстанції;

5) провадження у касаційній інстанції;

6) розгляд справи Верховним Судом України;

7) провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами;

8) виконавче провадження.