31. Розкрийте поняття належного I неналежного відповідача.

У ході розгляду цивільної справи може виявитися, що позов пред'явлений не тією особою, якій належить право вимоги, чи не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, тобто встановлено, що позивач не є уповноваженою особою чи відповідач не є правозобов'язаною особою. У цьому разі сторони можуть визнаватися неналежними.

Таким чином, неналежним позивачем є позивач, стосовно якого з'ясовано, що він не має права вимоги за пред'явленим позовом, а неналежний відповідач - це відповідач, стосовно якого встановлено, що він не повинен відповідати за пред'явленими до нього позовними вимогами.

Належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, яка повинна відповідати за позовом.

32. Перелічіть умови і порядок заміни неналежного відповідача.

Визнання сторони неналежною відбувається тільки під час розгляду цивільної справи і тільки при її заміні. В іншому випадку сторона, яка могла б бути визнана неналежною, бере участь у справі та має весь комплекс відповідних процесуальних прав і обов'язків.

Цивільно-процесуальне законодавство (ст. 33 ЦПК України) передбачає можливість заміни лише неналежного відповідача оскільки, якщо суд встановить, що позивач не має права вимоги, це буде підставою для відмови йому у задоволенні позову.

Для визнання відповідача неналежним і проведення його заміни необхідні такі обставини у сукупності:

1) встановлено відсутність у відповідача обов'язку відповідати за пред'явленим позовом;

2) є дані про те, що обов'язок відповідати за даними позовними вимогами покладено на іншу особу;

3) можна вказати особу, яка повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача;

4) є клопотання позивача про проведення заміни неналежного відповідача належним.

Законодавець передбачив два варіанти дій суду залежно від того, чи заявив клопотання позивач про заміну відповідача, чи ні.

Якщо позивач заявив відповідне клопотання, суд, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ч. 1 ст. 33 ЦПК України). Процесуальні дії, вчинені первісним відповідачем, не є обов'язковими для особи, яка вступила в процес. Навіть більше, після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за їх клопотанням розглядається спочатку (ч. 2 ст. 33 ЦПК України).

Суд не може провести заміну неналежного відповідача належним за власною ініціативою, тому у разі відсутності згоди позивача на заміну відповідача, інша особа залучається до участі у справі як співвідповідач (ч. 1 ст. 33 ЦПК України).

33. Охарактеризуйте цивільне процесуальне правонаступництво: поняття, підстави, порядок здійснення.

Процесуальне правонаступництво — це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи, яка була в процесі стороною або третьою особою, до іншої особи у зв'язку з переходом до неї суб'єктивних матеріальних прав.

Підстави для процесуального правонаступництва:

1) перехід суб'єктивних матеріальних прав і обов'язків в результаті:

— смерті громадянина (окрім спорів, пов'язаних з особою);

— припинення діяльності юридичної особи (реорганізації);

— уступки вимог;

— переведення боргу;

2) наявність порушеного цивільного процесу до моменту настання фактів, вказаних вище;

3) вибуття з процесу певних суб'єктів: сторін і третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору. Вибуття інших суб'єктів не приводить до виникнення процесуального правонаступництва.

Отже, підставою процесуального правонаступництва може бути як загальне (універсальне) правонаступництво матеріальних прав і обов'язків, так і одиничне (сингулярне) правонаступництво, коли від однієї особи до іншої переходить окреме суб'єктивне право (наприклад, поступка вимог) або окремий юридичний обов'язок.

Цивільне процесуальне правонаступництво на відміну від цивільного правонаступництва може бути тільки загальним (універсальним), оскільки правонаступник повністю замінює собою правопопередника у всьому об'ємі його процесуальних прав і обов'язків.

Процесуальне правонаступництво виключається у разі, коли неприпустимо спадкоємство в матеріальному праві, зокрема, коли вимога нерозривно пов'язана з особою позивача або відповідача (в позовах про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, відновлення на роботі і ін.), а також коли спадкоємство суперечить закону або договору.

Розглядаючи матеріальне правонаступництво як юридичну підставу для процесуального правонаступництва, слід мати на увазі, що перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта матеріального правовідношення до іншого не тягне автоматичну зміну осіб в процесуальному відношенні. Річ у тому, що через дію принципу диспозитивності вступ до справи (процесу) правонаступника позивача залежить від його бажання. Що ж до правонаступника відповідача, то він притягується судом до участі в справі, якщо проти цього не заперечує позивач. В іншому випадку провадження по справі підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Вступаючи в процес як правонаступник сторони або третьої особи, суб'єкт зобов'язаний пред'явити суду докази свого правонаступництва в матеріальному правовідношенні, наприклад, договір про переведення боргу або уступку вимоги, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про державну реєстрацію новоствореної або реорганізованої юридичної особи.

Згідно зі ст.37 ЦПК цивільне процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу. З моменту вступу до процесу правонаступник набуває всі процесуальні права і обов'язки свого правопопередника. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (ч.2 ст.37 ЦПК). З цієї причини правонаступник не має права вимагати, наприклад, повторного допиту свідків, повторної експертизи, заявляти відводи суддям тільки на тій підставі, що він є правонаступником сторони або третьої особи.

Вступ до процесу правонаступника оформляється ухвалою суду, яка не може бути оскаржена. На ухвалу суду про відмову в допущенні в процес правонаступника може бути подана скарга.

При настанні підстав правонаступництва до розгляду справи судом першої інстанції суд зобов'язаний припинити провадження по справі (ч.І ст.201 ЦПК).

Процесуальне правонаступництво істотно відрізняється від заміни неналежної сторони як по підставах, так і по процесуальних наслідках, а саме:

1) процесуальне правонаступництво має місце з підстав, що ви никли протягом процесу, а заміна сторін ґрунтується на обставинах, що виникли до порушення цивільного процесу;

2) при процесуальному правонаступництві всі процесуальні права та обов'язки правопопередника переходять до правонаступника. При заміні неналежної сторони належною такого переходу не відбувається;

3) після факту процесуального правонаступництва цивільний процес по справі продовжується, а при заміні неналежних сторін завжди починається спочатку.