1) Родинних відносин між фізичними особами.

2) Перебування фізичної особи на утриманні.

Установлення факту перебування особи на утриманні має зна­чення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкоду­вання шкоди, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. При цьому одержання утриманцем заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів

не є підставою для відмови у встановленні факту перебування його на утриманні.

5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

6) належності правовстановлювальних документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прі­звищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті.

До правовстановлювальних документів, зокрема, належать: довідки про перебування в районі бойових дій; про поранення під час участі в бойових діях; повідомлення про загибель або пропажу безвісти у період бойових дій; заповіти, заповідальні розпоря­дження в страхових свідоцтвах і у договорах банківського вкладу; пенсійні справи; дипломи та свідоцтва про закінчення навчальних

закладів тощо.¹

При розгляді цивільної справи про встановлення зазначеного факту суд повинен запропонувати заявникові подати докази на підтвердження того, що правовстановлювальний документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Разом з тим, якщо виправлення у правовстановлювальних доку­ментах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного збері­гання та ін., то для встановлення факту про належність особі таких документів судовий порядок не застосовується. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.¹

Крім того, як уже зазначалося, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають заяви про встановлення факту належ­ності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану (ч. З ст. 256 ЦПК України).

Судами також не встановлюється тотожність особи. її встанов­люють особи, яким це необхідно для виконання своїх повнова­жень чи здійснення відповідних дій. З цією метою пред'являєть­ся, зокрема паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий пас­порт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національ­ний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвід­чення водія, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчиз­няної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, тощо;²

7) народження особи в певний час у разі неможливості ре­єстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Порядок реєстрації народження встановлений у підрозділі 1 розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, за­тверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 22 листопада 2007 р. № 1154/5).

Якщо ж зареєструвати факт народження у зазначеному порядку неможливо (наприклад, немає необхідних документів, свідків при народженні дитини поза закладом охорони здоров'я), то його по­трібно встановлювати у судовому порядку.

Заявник зобов'язаний обгрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що вірогідно свідчать про народження особи у певний час і за певних обставин;