39. Перелічіть види судового представництва.

Залежно від підстав виникнення судового представництва розрізняють представництво добровільне й обов'язкове.

Добровільне представництво виникає на підставі вільного волевиявлення особи, яку представляють. Воно може бути: 1) договірним;

2) представництвом, заснованим на членстві в громадських організаціях (громадським представництвом).

Договірне представництво виникає на підставі договору, за яким особа, яку представляють (сторона, третя особа), доручає іншій особі (представникові) ведення своєї справи в суді. Для нього характерні наступні ознаки: 1) виникає тільки на основі добровільного волевиявлення; 2) підставою його виникнення є цивільно-правовий договір доручення або трудовий договір; 3) повноваження представника оформлюються дорученням.

ЦПК України прямо класифікацію процесуального представництва не проводить, проте аналіз окремих його статей, що визначають правові засади участі представника у цивільному процесі, дає змогу зробити висновок про наявність трьох видів представництва:

1) представництво фізичних осіб:

2) представництво юридичних осіб;

3) представництво держави.

За ознаками осіб, інтереси яких представляють, можна виділити представництво сторін (позивача і відповідача), третіх осіб, заявників, заінтересованих осіб, а також органів та осіб, які захищають права, свободи чи інтереси інших осіб; за ознаками осіб, які здійснюють процесуальне представництво,- представництво, що здійснюється: адвокатами, батьками, усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, співучасниками, іншими фізичними особами.

Крім того, ст. 39 ЦПК України виділяє окремий вид - законне Представництво, яке є одним із підвидів представництва фізичних осіб. Воно виникає на підставі закону, адміністративного акта чи рішення суду за наявності таких юридичних фактів як спорідненість, усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо.

Можна виділити чотири групи осіб, права свободи та інтереси яких у суді захищають їхні законні представники:

1) малолітні особи віком до чотирнадцяти років, а також недієздатні фізичні особи, представниками яких виступають відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом;

2) неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена. їх представниками можуть бути відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. При цьому суд може залучити до участі у справі саму неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена;

3) особи, які визнані безвісно відсутніми, представниками яких у суді є опікуни, призначені для опіки над їх майном;

4) спадкоємці особи, яка померла або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, яких захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна.

Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам (ч. 5 ст. 39 ЦПК України).

При розгляді цивільної справи може виникнути ситуація, коли у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, у малолітньої чи неповнолітньої особи, позбавленої батьківського піклування, не буде законного представника. У такому разі суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у справі як законних представників зазначених осіб.

Якщо ж законний представник не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд повинен його замінити за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України звільнення опікуна чи піклувальника в разі, якщо їх призначив суд, і призначення ними інших осіб здійснюються в порядку, встановленому у ч. 2 ст. 241 ЦПК України.