48. Розкрийте зміст поняття територіальної підсудності цивільних справ. Охарактеризуйте види територіальної підсудності.

Територіальна підсудність розподіляє компетенцію по розгляду і вирішенню цивільних справ між судами однієї ланки залежно від території, на яку поширюються їх повноваження. Значення територіальної підсудності полягає у тому, що вона допомагає визначити, який суд даної ланки судової системи компетентний розглядати і вирішувати конкретну цивільну справу.

Цивільно-процесуальне законодавство і юридична наука виділяють кілька видів територіальної підсудності: загальна, альтернативна, виключна, договірна, за зв'язком вимог і за ухвалою суду.

Загальна підсудність визначається за місцезнаходженням відповідача. Відповідно до ст. 109 ЦПК України позови до фізичноїособи пред'являються в суд за місцем її проживання, а до юридичних осіб - за їх місцезнаходженням.

Загальна підсудність стоїть на захисті інтересів відповідача. Пред'явлення позову ще не свідчить про те, що він є винним у порушенні прав та інтересів позивача. Отже, правила загальної підсудності допомагають також попередити пред'явлення необгрунтованих позовів.

Якщо відповідач змінить своє місце проживання або місцезнаходження після пред'явлення позову до суду, це не змінить підсудності справи - вона буде розглядатися в тому суді до якого була подана позовна заява.

Альтернативна підсудність (підсудність за вибором позивача, заявника) визначається правом позивача (заявника) по деяких категоріях цивільних справ обирати між кількома передбаченими у законі судами, яким підсудна справа, один суд, до якого він буде звертатися.

При застосуванні позивачем (заявником) правил альтернативної підсудності суддя не має права відмовляти йому в прийнятті позовної заяви (заяви), посилаючись на можливість розгляду справи і в іншому суді.

У ст. 110 ЦПК України передбачено, до яких судів, крім суду за місцезнаходженням відповідача, може звертатися позивач по визначених категоріях цивільних справ.

Зокрема, позивач може також звернутися до суду за своїм місцем проживання з такими позовними вимогами:

- про стягнення аліментів;

- про визнання батьківства відповідача;

- що виникають з трудових правовідносин;

- про розірвання шлюбу, якщо на утриманні позивача є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача;

- про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.

Позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

За місцезнаходженнями майна відповідача чи за місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його заняття (роботи) пред'являються позови до відповідача, місце проживання якого невідоме.

Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в Україні.

За місцезнаходженням судна відповідача або порту реєстрації судна можуть пред'являтися позови про відшкодування збитків, завданих зіткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морі.

Альтернативна підсудність передбачена законом і для деяких категорій справ окремого провадження.

Отже, альтернативна підсудність, на відміну від загальної, є процесуальною гарантією для забезпечення інтересів позивача. За допомогою цього виду підсудності законодавець забезпечує позивачу більш сприятливі умови для звернення за судовим захистом, якщо останній перебуває в несприятливому соціальному чи матеріальному становищі (наприклад, при пред'явленні позову про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом фізичної особи), або можливість більш повного розгляду справи там, де зосереджується більша кількість засобів доказування (наприклад, при пред'явленні позову про відшкодування шкоди, завданої майну).

Виключна підсудність визначається вказівкою закону про розгляд і вирішення окремих цивільних справ лише конкретними, прямо передбаченими у законі судами, тобто з деякими вимогами потрібно звертатися до чітко встановленого законом суду.

Виключною така підсудність називається тому, що законодавець виключає можливість застосуванні інших правил підсудності, крім тих, які встановлені ним для цієї категорії справ.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України за місцезнаходженням майна або основної його частини пред'являються:

1) позови, що виникають з приводу нерухомого майна;

2) позови про виключення майна з опису;

3) позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями.

Так, заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі,- за місцезнаходженням цього закладу (ст. 236 ЦПК України).

Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їх піклування, подається до суду за місцем їх проживання (ст. 251 ЦПК України).

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання (ст. 257 ЦПК України).

Заява про визнання цінного паперу на пред'явника або векселя недійсними і про відновлення прав на втрачений цінний папір подається до суду за місцезнаходженням емітента цінного папера на пред'явника або за місцем платежу за векселем (ч. 2 ст. 260 ЦПК України).

Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади за умов, визначених ЦК України, подається до суду за місцезнаходженням цієї речі (ст. 269 ЦПК України).

Заява про визнання спадщини від умерлою у випадках, встановлених ЦК України, подається до суду органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 274 ЦПК України).

Договірна підсудність визначається згодою сторін, тобто підсудність конкретної цивільної справи сторони можуть встановити за домовленістю між собою.

У статті 112 ЦПК України передбачено, що сторони мають право письмово визначити територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна підсудність. Таким чином, сторони не можуть змінювати за згодою функціональну та родову підсудність, а також виключну територіальну підсудність.

Правило, відповідно до якого за домовленістю подружжя справа про розірвання шлюбу може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них (ч. 2 ст. 110 ЦПК України), також встановлює цей вид підсудності.

Підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою, визначається необхідністю сумісного розгляду кількох вимог з метою встановлення дійсних обставин справи.

Процесуальні правила підсудності за зв'язком вимог полягають у такому (ст. 113 ЦПК України):

1) позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача;

2) зустрічний позов, незалежно від його підсудності, пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.

Крім того, хоча це прямо в законі не закріплено, до правил про підсудність за зв'язком вимог належить положення про те, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, пред'являють позов до суду, який розглядає такий спір.

Підсудність за ухвалою суду допомагає розмежувати компетенцію між судами по розгляду і вирішенню цивільних справ по першій інстанції залежно від суб'єктного складу справи.

Цивільно-процесуальним законодавством (статтями 108, 111 ЦПК України) встановлено такі правила підсудності за ухвалою суду:

1) підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін. Проте підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний Суд України або суддя цього суду, особливостей немає і визначається за загальними правилами підсудності;

2) підсудність справи про спір між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, за клопотанням позивача визначається ухвалою судді Верховного Суду України;

3) підсудність справи про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, також визначається ухвалою судді Верховного Суду України.