3. Особливості розвитку західноєвропейської моделі менеджменту на сучасному етапі

Які ж найхарактерніші ознаки європейського менеджменту в наш час? У результаті інтернаціоналізації менеджменту об'єдналися теорії та практики управління фахівців різних країн та їх колективна творчість у цій галузі пізнання.

Подальший розвиток наук загалом значно впливає і на менеджмент. Так, розвиток кібернетики, економіко-математичних методів, комп'ютеризація управління сприяли активному впровадженню в управління підходу, який не концентрується в одній площині, цікавій для проблеми. Еволюція менеджменту призводять до остаточного розв'язання суперечки між різними школами управління. До 70-х років XX століття широку популярність завойовують ідеї ситуаційного підходу, що підтверджують право на функціонування різних систем управління. У 80-ті роки до основних напрямів, які ратували за зміну цін і вдосконалення техніки й технології виробництва та за чітку організацію діяльності індивіда, особливо колективу, додається напрям „організаційної культури”, яка надає значення системним і поведінковим особливостям підприємства.

Така функція, як „організація виробництва”, було визначено як головна у забезпеченні зростання продуктивності праці у США, та й України.

Ніні в Європі перебувають офіси найбільших та найстаріших корпорацій, їх у дечому управління можна підвести під американську модель, але здебільшого це теж стосується невеликих і простих в організаційному плані питань промислових компаній. Європейський корпоративний менеджмент трохи інший.

По-перше, як й у корпоративної США, з її появою негараздів координації дій, виростає чисельність управлінського апарату.

По-друге, Європа раніш від усіх піддається новим технологічним віянням і модним тенденціям, зокрема в управлінні.

По-третє, як наслідок європейський менеджмент являє собою суміш американської та японської моделі управління, а також інші варіанти варіюються від країни до країни. Тому однозначно казати про європейський менеджмент, як і справу конкретної, чітко складеної моделі, недоречно.

Європейці займають проміжну позицію між двома управлінськими культурами: американської та японської. З одного боку, вони теж мають школи бізнесу і центри підвищення кваліфікації із управління, як американці, хоча й стільки ж, з іншого – управління як вид діяльності досі переліку кар'єрних переваг перебуває на дуже місці і, наприклад, в Англії не входить навіть у перші десятки. І, тим щонайменше, життя розпочинає своє, і актори гарні „школи бізнесу”, фірми консультаційних та інших ділових послуг в усіх країнах як не розоряються, а й процвітають навіть за умов спадів виробництва. Просто необхідно управляти ефективно, тим паче, необхідно вчити цьому, опановувати знання, розвивати у собі навички управління, уникаючи помилок, знаходячи найкращі шляху до успіху.

У цілому нині, можна сказати, що досвід європейських компаній дуже показовий і може бути корисним російським організаціям у тому русі до успіху і досягнення високого рівня конкурентоспроможності. Це дозволить їм у рівних конкурувати із західними фірмами і соціалістів впевнено відповідати на ринку.

Істотно впливають реформування російського менеджменту зробили й продовжують надавати дуже специфічні загальноекономічні чинники, і:

• економічна і політична нестабільність країни;

• спад промислового й сільськогосподарського виробництва:

• високий безробіття;

• високий рівень оподаткування організацій;

• високий рівень інфляції:

- низька платоспроможність багатьох організацій;

- недосконала і нестабільна законодавча і нормативна база функціонування економіки;

- використання державними та місцевими органами моделей і рішень, неадекватних сформованим умовам. Наявне ігнорування горизонтального системоутворення, самоврядування, недостатній облік сучасних тенденцій у розвитку соціально-економічних систем;

• корумпованість державних підприємств і місцевих органів регулювання економіки;

- хронічна асиметричність інформаційного простору, ділової інформації, що дуже утрудняє формування угод;

- нерозвиненість ринкових відносин, інфраструктури ринку, інформаційного середовища: високий рівень невизначеності, ризиків над ринком товарів та послуг;

- високий рівень криміналізації економіки, незахищеність підприємців від кримінальних структур.

Формування російського менеджменту має враховувати основну тенденцію розвитку ментальності у бік розвитку індивідуалізму, дедалі більше орієнтуючись на особистість, здійснення індивідуального контролю, облік індивідуального внеску та оплату згідно з ним. Це означає, що у підприємствах дедалі більшого значення має набувати підвищення службовими щаблями, засноване не так на знайомствах та сімейних зв'язках, як на виключно власних здібностях кожного індивіда. Сучасний російський менеджер має вирізнятися гнучкістю у визначенні цілей і завдань управління та непорушністю, коли мету обрано, в неухильному прагненні до її досягнення.

Російський менеджмент – творче осмислення закордонного досвіду з урахуванням російської специфіки, тобто, синтез світового досвіду управління й розширення існуючого вітчизняного досвіду з урахуванням національно-історичних особливостей своєї музичної культури. Інакше кажучи, усе в нас на стадії становлення, і ми намагаємося знайти середнє між Японською школою менеджменту та Американською й шукаємо прийнятні методи із творців кожної.

Менеджмент на російських підприємствах пред'являє високі вимоги до професійності управлінського персоналу та стилю управління. У зв’язку з дефіцитом грошових ресурсів виникла потреба використовувати напрацьовані світовою практикою менеджменту методи мотивації.

Вітчизняна модель має великий потенціал, швидше за все навіть більший, ніж західна. Для розкриття її потенціалу необхідний більш високий рівень методичної розробленості, знання обліку менеджерами російських законодавчих і нормативних актів, високий рівень підготовки, присутність норм ділової етики бізнесу і глибоких знань ринку, економіки та менеджменту як „науки управління”. Без цього більше, мабуть, не будуть проявлятися її слабкі сторони.

Очевидно, у цьому плані корисний досвід західної моделі. Передусім – досвід процедурного забезпечення спільної роботи, досвід процедурного примусу до виконання. Взагалі проблема „вживляння” досвіду західної моделі є ще невирішеною. Потрібний тривалий історичний досвід спроб її використання. Можна сміливо сказати, що першою були реформи Петра І. І те, що проблема не вирішена і на сьогодні, підтверджується зовсім недавнім досвідом реформ початку 1990-х років XX століття. Ними була повторена та ж сама помилка – пряме копіювання західного досвіду.

Справді, слід зазначити те, що обидві ці моделі менеджменту породжені істотно різними людьми, з різною ментальністю. У даний час загальновизнано, що національний і регіональний менталітети – важливі чинники, які впливають на форми, функції і структури управління. Між менеджментом і менталітетом існує глибокий взаємозв'язок. Аналізуючи форми та фізичні методи управління у різних країнах, можна не брати до уваги німецьку пунктуальність, англійський консерватизм, американський прагматизм, японський патерналізм, російську безладність. Людина може бути вільна від суспільства, від самої себе ментальністю. Заодно вона завжди знаходиться у певній ієрархічній системі: чи підкоряє і керує, чи підпорядковується. Навіть наодинці вона керує своїми діями, вчинками, виходячи підсвідомо з ментальності художнього Києва. У цьому полягає відповідність менеджменту менталітету.

Запозичення чужого досвіду Росією може мати ще більше негативний результат. Це тому, що російський менталітет завжди характеризувався наявністю полярності, прагненням до гротеску, доведенням будь-якої ситуації до кінця. Росія є химерним поєднанням західництва і слов'янофільства, вона завжди була Європою і Азією. Від Азії Росія взяла форму групового мислення – группизм, а від Європи – індивідуалізм із властивим йому світоглядом. Группизм і індивідуалізм – дві фундаментальні якості, що є основою російського менталітету. І треба враховувати, що російський менталітет постає як динамічний, має тенденцію до індивідуалізації, яка пробиває собі шлях в умовах несформованого ринку. Система несформованого російського менеджменту повинна враховувати, відрізняючи і виділяючи осіб, які мають переважно індивідуальну ментальність.

Особливості російського менеджменту визначаються:

- надзвичайно високою швидкістю перебігу соціально-економічних, політичних вимог та інших процесів, що визначають середовище існування російського менеджменту;

- комплексом чинників, які створюють труднощі чи сприяють зміцненню менеджменту у Росії;

- культурне середовище, особливості суспільної свідомості тощо.

Вплив чинників зовнішнього і внутрішнього середовища надало російському менеджменту специфічних ознак. Росія сьогодні перебуває у становищі „наздоганяючого” і змушена йти революційним шляхом до освоєння методів сучасного менеджменту.

Російські менеджери повинні вивчати науку і практику менеджменту, а також знати суть західної та східних культур (Росія є євро-азійською країною). Без цього неможливо удосконалювати власний стиль керівництва, підвищувати імідж, створити умови підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Специфічною рисою російського менеджменту має стати опора на працьовитість працівника, орієнтація на старанність і пунктуальність. Ці закладені в народі якості необхідно всіляко заохочувати. При вихованні даних якостей, у процесі становлення національної системи управління, ми можемо здійснити поступовий перехід від жорстких управлінських рішень до гнучких. Сьогодні жорсткість є необхідною, вимушеним заходом. Стратегічна перспектива російського менеджменту – рух до більш м'якого за формою, але й ефективному за змістом управління.

Підсумовуючи всього викладене вище, можна зробити такі висновки:

• Західноєвропейські вчені надали помітний вплив на формування підходів до управління з позиції „соціальної людини”. Такий підхід дозволяв вивчати поведінку людей під кутом зору групової поведінки.

• Серйозний вплив на розвиток Європи надав німецький учений, політик, міністр економіки та канцлер Людвіг Ерхард. Під керівництвом Ерхарда Західна Німеччина домоглася економічного дива. Політика Ерхарда отримала підтримку в усіх верств суспільства, навіть вчених і практиків, що розробляють питання управління.

• Певний інтерес викликає шведська модель соціалізму. Успіхи Швеції в 50-60-ті рр. XX століття, як і ФРН, пояснюються передусім правильним вибором моделі у суспільному розвитку. Цей вибір було зроблено ученим, лауреатом Нобелівської премії Гуннаром Мюрдалем. Шведська модель соціалізму Мюрдаля враховує специфічні особливості Швеції, що забезпечують у країні високий рівень матеріального і соціального становища населення.

• Японське управління в першу чергу враховує людський чинник. У той же час у США відповідальність за розподіл капіталу, зосереджена у вищому управлінському апараті, і динамічна та збалансована стратегія здійснюється лише з допомогою службовців, відповідальних за цю стратегію.

• Важливе значення набуває вивчення передового і прогресивного досвіду управління зарубіжних і використання під час аналізу власних управлінських проблем. Тому вивчення розвитку теорії та практики закордонного менеджменту вкрай актуально.

- Менеджмент Російської Федерації поки далекий до заданих глобалізацією параметрів (тих, що задано світовими лідерами у сфері менеджменту Японія та Америка) на всіх рівнях: від окремої фірми до суспільства взагалі.

Специфічною рисою російського менеджменту має стати опора на працьовитість працівника, орієнтація на старанність і пунктуальність. Ці закладені у народі якості необхідно всіляко заохочувати. При вихованні даних якостей, у процесі становлення національної системи управління, можна здійснити поступовий перехід від жорстких управлінських рішень до гнучких. Сьогодні жорсткість є необхідним, але вимушеним заходом. Стратегічна перспектива російського менеджменту – рух до більш м'якого за формою та ефективного за змістом управління.

Контрольні запитання та завдання

1. Подайте ретроспективний аналіз виникнення західноєвропейської моделі менеджменту.

2. Охарактеризуйте німецьку модель менеджменту.

3. Охарактеризуйте швецьку модель менеджменту.

4. Назвіть та охарактеризуйте особливості розвитку західноєвропейської моделі управління на сучасному етапі.