5. Теорії „людського фактора” в управлінні

В 20-30 роках минулого століття в США стали формуватися передумови, які пізніше призвели до якісно нової ситуації в управлінні. Назріла необхідність нових форм управління, які характеризуються більш вираженим соціологічним і психологічним нахилом. Мета цих методів полягала в усуненні деперсоналізованих відносин на виробництві, які були присутні теоріям наукового менеджменту і заміні їх концепцією співробітництва між робітниками і підприємцями.

Американські авторитети в галузі менеджменту Г. Кунц і С. О’Доннел говорили, якщо підлеглі керуються тільки правилами і потребами, які встановлені керівником, то вони можуть працювати приблизно на 60 або 65 відсотків своїх можливостей, щоб утриматися на роботі. Щоб добитися повного використання здібностей підлеглих, керівник повинен викликати в них відповідний відгук, здійснюючи лідерство. Цього можна досягти при допомозі різних засобів, але в основі їх усіх лежать потреби підлеглих.

До проблеми мотивації праці „людського фактору” звернулись в 30-ті роки ХХ століття теоретики менеджменту. Вони пов’язували раціоналізацію індустріального виробництва не тільки з удосконаленням матеріальних елементів, а й впливом на етичні норми і психологію робітників.

Лідером руху за впровадження нових форм і методів управління в промисловості, які одержали назву „Школи людських відносин”, став американський соціаліст і психолог Е. Мейо (1880-1949). „Школа людських відносин” стала реалізацією нового намагання менеджменту розглядати кожну промислову організацію як певну „соціальну систему”. Це неабияке досягнення управлінської думки. Всі питання потрібно розглядати через призму взаємовідносин з власне людським соціальним аспектом індустрії.

Завдання менеджменту на цьому етапі полягало в тому, щоби в доповнення до формальних залежностей між членами організацій розвинути плідні неформальні контакти. Вони суттєво впливають на результати сумісної діяльності людей. Дослідження виявили феномен неформальної групи в структурі виробничого процесу, стосунки між членами якої мають помітний вплив на ритміку і тривалість праці. За Мейо, фактор співробітництва в групі є дуже важливою обставиною, яку за її значимістю можна ставити поряд з менеджментом. Інакше кажучи, неформальні стосунки в процесі виробництва визначаються за вагому організаційну силу, здатну або протистояти розпорядженням менеджменту, або сприяти впровадженню його настанов у життя. Тому неформальні стосунки не можна пускати на самоплив, треба навчатися керувати ними на базі співробітництва між робітниками і адміністрацією.

За оцінкою історика менеджменту Д. Рена, досліджувачі людських взаємин внесли багато поправок в перші концепції менеджменту. Серед них можна виділити такі:

1. Збільшення уваги до соціальних, групових потреб людини.

2. Прагнення до збільшення робочих місць.

3. Відмова від акценту на ієрархічній владі.

4. Зростаюче визнання неформальної сторони організації, ролі настрою робітників і неформальних відносин.

5. Розвиток способів і методики вивчення взаємодії формальної і неформальної організації.

Іншим видатним представником теорії „людських ресурсів” був Д. Мак-Грегор (1906-1964), який опублікував в 1960 р. книгу „Людська сторона підприємства”. Він висловлював думку, що формування менеджерів лише в незначній мірі є наслідком формальних зусиль менеджменту в його управлінському саморозвитку. В значно більшій мірі це – результат усвідомлення менеджментом природи своїх завдань, всієї своєї політики і практики. Практична віддача навіть від добре підготовлених менеджерів була невелика, тому що вони ще не навчились ефективно використовувати талант, створювати організаційний клімат, який би давав змогу людині рости. Він говорив, що ми ще далеко стоїмо від правильного розуміння того потенціалу, яким є „людські ресурси”. Ціль менеджменту значною мірою залежить від здатності передбачити і контролювати людську поведінку.

В 20-30 роках ХХ століття використання таких засобів тиску на робітників, як заробітна плата, премії дали можливість виробляти продукції більше, але ефективність виробництва не підвищилась. На допомогу були покликані і соціологи, яким необхідно було з’ясувати, за яких умов люди досягають найбільших результатів. На основі експериментів, що були проведені, Ротлісбергер і Мейо зробили висновок, який висловили в коротенькій формулі: „Людям подобається відчувати свою власну значущість”. Як тільки на людину звертають увагу, цікавляться її можливостями і результатами, вона навіть при об’єктивно гірших умовах добивається більшої продуктивності.

Як не дивно, але менеджмент далеко не відразу взяв ці висновки на озброєння. Тільки Абрахаму В.Маслоу і Фредеріку Херцбергу вдалось знайти уважних слухачів для своїх рефератів з мотивації.

Для Дугласа Мак-Грегора вони стали приводом для того, щоб поставити під сумнів учення, яке виходило із того, що людина за своєю природою лінива, не любить і не вміє думати, і поводитися з нею можна, маніпулюючи стимулом і покаранням. Теорія „X” пустила глибокі корені в конторах і цехах. Вона проявилася в архітектурі і оснащенні виробничих приміщень, про неї згадують практично у всіх виданнях до 1970 р., які присвячені цій проблемі.

Мак-Грегор доповнив ідеї цієї концепції теорією „У”, яка доводила, що люди намагаються добитися результатів. Вони мобілізують велику внутрішню енергію, коли зацікавлені у своїх прагненнях. Радість успіху і визнання більше впливають на їх готовність працювати, ніж ріст заробітної плати і грошової премії. Навіть середня людина на диво багата різними ідеями.

Мак-Грегор не був сліпим. Звичайно, він бачив, що більшість робітників працює не за його теорією. Але чому? Хто протягом життя виховувався в рамках теорії „X” в школі, вдома, в армії, в училищі, не в змозі за день змінити свою поведінку. Той, до кого зверталися, як до осла, поводить себе, як осел, і стає впертим.

Відсутність швидких результатів мала багато причин. Мак-Грегор зазначав, що багаторічне неправильне виховання не швидко забувається, і дуже точно висловив проблему: „Людина живе хлібом єдиним, якщо хліба у неї нема”. Тобто мотиви кращої праці повинні бути однаковими у робітників і організації в цілому.