- •Стратегічний аналіз, його місце в управлінні економікою підприємства 18
- •Аналіз досягнутих результатів діяльності підприємства 42
- •Нормативи стратегічного аналізу 72
- •Класифікація та економічне оцінювання виробничих одиниць 83
- •Аналіз розподілу виробничих ресурсів у галузі виробництва 99
- •Розроблення та економічне обґрунтування стратегії виробничої програми 122
- •Стратегічний аналіз інвестицій 191
- •Обсяг годин вивчення дисципліни «стратегічний аналіз»
- •Структура навчальної дисципліни
- •Розгорнута програма дисципліни
- •Тема 1. Стратегічний аналіз, його місце в управлінні економікою підприємства
- •Тема 2. Аналіз досягнутих результатів діяльності підприємства
- •Тема 3. Нормативи для стратегічного аналізу
- •Тема 4. Класифікація та економічне оцінювання виробничих одиниць
- •Тема 5. Аналіз розподілу виробничих ресурсів у галузі виробництва
- •Тема 6. Розроблення та економічне обґрунтування стратегії виробничої програми
- •Тема 7. Розроблення та економічне обґрунтування стратегії фінансової програми
- •Тема 8. Стратегічний аналіз структури капіталу підприємства
- •Тема 9. Стратегічний аналіз фінансових показників діяльності підприємства
- •Тема 10. Стратегічний аналіз інвестицій
- •Тема 1. Стратегічний аналіз, його місце в управлінні економікою підприємства
- •1.2. Сутність та види стратегічних рішень
- •1.3. Ієрархія стратегічних рішень
- •Конкурентні стратегії
- •Корпоративні (портфельні) стратегії
- •1.4. Методи стратегічного аналізу
- •1.5. Система цільових орієнтирів підприємства
- •1.6. Середовище підприємства та методи його вивчення
- •Мікросередовище
- •Макросередовище
- •1.7. Прогнозування в стратегічному аналізі
- •Варіанти використання прогнозів
- •1.8. Інформаційна база стратегічного аналізу
- •Тема 2. Аналіз досягнутих результатів діяльності підприємства
- •2.2. Загальна характеристика позиції підприємства (організації)
- •2.3. Основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства та їхнє значення для стратегічного аналізу
- •2.4. Оцінка конкурентної позиції бізнесу. Конкурентоспроможність. Методи визначення конкурентоспроможності
- •2.5. Конкурентні стратегії за м. Портером
- •Тема 3. Нормативи стратегічного аналізу
- •Законодавча база стратегічного аналізу
- •Базові (нормативні) методи стратегічного аналізу
- •Законодавча база стратегічного аналізу
- •3.2. Базові (нормативні) методи стратегічного аналізу
- •Тема 4. Класифікація та економічне оцінювання виробничих одиниць
- •4.1. Поняття виробничих одиниць
- •4.2. Сутність і призначення портфельного аналізу
- •4.3. Інструменти портфельного аналізу
- •Тема 5. Аналіз розподілу виробничих ресурсів у галузі виробництва
- •Стратегічні ресурси підприємства, їхні види
- •5.2. Стратегія забезпечення матеріально- сировинними ресурсами
- •Рівень забезпеченості потреб підприємства матеріальними ресурсами
- •Матриця «Доступність ресурсу / значущість ресурсу» Складнощі в забезпеченні ресурсами
- •Аналіз складських запасів підприємства
- •5.3. Технічний потенціал та організаційно-технічний рівень підприємства
- •5.4. Методика аналізу трудових ресурсів у стратегічному аналізі
- •5.5. Фінансові та інформаційні ресурси
- •5.6. Фактори ресурсозбереження, їхній вплив на позицію підприємства
- •Тема 6. Розроблення та економічне обґрунтування стратегії виробничої програми
- •6.1. Економічна стратегія виробничої діяльності
- •6.2. Виробнича стратегія, виробництво та виробнича функція
- •Прогноз залежності обсягу виробництва і прибутку
- •6.З. Класифікація витрат та визначення оптимального обсягу виробництва на основі аналізу витрат
- •Динаміка граничного продукту
- •6.4. Прогнозна оцінка витрат підприємства та обсяги використання стратегічних ресурсів
- •6.5. Операційний (виробничий) важіль
- •6.6. Стратегічний аналіз маркетингової та збутової діяльності
- •Тема 7. Розроблення та економічне
- •7.1. Стратегічний аналіз фінансових ресурсів. Джерела аналізу
- •7.2. Стратегічний аналіз прибутку підприємства. Рентабельність
- •7.3. Стратегічний аналіз доданої вартості
- •7.4. Аналіз фінансових стратегій
- •Фінансові організації
- •Тема 8. Стратегічний аналіз структури капіталу підприємства
- •8.1. Структура капіталу і ризик, їхній взаємозв'язок
- •8.2. Критерії оптимізації структури капіталу
- •Розрахунок впливу фінансового важеля
- •8.3. Стратегічний аналіз формування активів підприємства
- •Тема 9. Стратегічний аналіз фінансових показників діяльності підприємства
- •9.1. Джерела аналізу фінансових показників, їхня оцінка, перевірка достовірності та якості даних. Напрями аналізу
- •9.2. Аналіз структури балансу
- •Класифікація активів (майна) підприємства
- •Групування джерел коштів підприємства
- •Динаміка та структура коштів підприємства
- •Джерела коштів підприємства
- •9.3. Аналіз фінансової незалежності та стійкості
- •1. 1. Коефіцієнт автономії:
- •2. Коефіцієнт фінансової стійкості
- •Аналіз фінансової стійкості та незалежності
- •9.4. Аналіз платоспроможності та ліквідності балансу
- •Умови перспективної ліквідності балансу
- •Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства за 20 _ рік
- •9.5. Методика аналізу ефективності використання обігових коштів підприємства
- •Динаміка та структура оборотних активів підприємства
- •Аналіз оборотності обігових коштів за 20__ -20__pp.
- •9.6. Методика аналізу руху грошових коштів підприємства
- •9 7. Прогнозування ймовірності банкрутства.
- •Тема 10. Стратегічний аналіз інвестицій
- •10.1. Складові аналізу інвестиційної привабливості підприємства
- •10.3. Сутність та види грошових потоків.
- •10.2. Види інвестицій
- •10.4. Принципи та показники (критерії) оцінки ефективності інвестиційних рішень
- •Грошові потоки за проектом
- •10.5. Аналіз ризиків інвестиційних рішень
- •Завдання для практичних занять
- •Тема 1. Стратегічний аналіз, його місце в управлінні економікою підприємства
- •Тема 2. Аналіз досягнутих результатів діяльності підприємства
- •Тема 3. Нормативи стратегічного аналізу
- •Тема 4. Класифікація та економічне оцінювання виробничих одиниць
- •Тема 5. Аналіз розподілу виробничих ресурсів у галузі виробництва
- •Тема 6. Розроблення та економічне обґрунтування стратегії виробничої програми
- •Показники обсягів виробництва
- •Тема 7. Розроблення та економічне обґрунтування стратегії фінансової програми
- •Тема 8. Стратегічний аналіз структури капіталу підприємства
- •Тема 9. Стратегічний аналіз фінансових показників діяльності підприємства
- •Тема 10. Стратегічний аналіз інвестицій
- •Методичні вказівки до самостійного вивчення дисципліни
- •Тести для перевірки рівня знань
- •1. Яка і зазначених функцій не є функцією прогнозування в системі стратегічного планування:
- •19. Підходами до проведення управлінського аналізу можуть бути:
- •20. Діагностичний підхід до оцінки діяльності підприємства означає:
- •33. Премія за ризик - це:
- •38. Для проектів, в яких інвестиції здійснюються не одно моментно, а протягом кількох періодів, слід розраховувати такі критерії ефективності проектів:
- •39. Чистий приведений (дисконтований) дохід (npv) визначається як:
- •40. Матриця портфельного аналізу фірми Артур д. Литтл (adl/ lc) мас такі основні особливості:
- •Методичні вказівки і завдання до виконання контрольної роботи
- •На перетині рядка та колонки оберіть варіант завдання
- •2. Стратегічний аналіз фінансових показників діяльності підприємства.
- •Методичні вказівки до виконання завдання №2
- •Структура капіталу акціонерного товариства
- •Матриця оцінки значущості фактору
- •Swot-аналіз середовища підприємства
- •Матриця swot-аналізу
- •Контрольні питання з теорії дисципліни
- •Критерії оцінювання
- •Викладач оцінює практичні завдання за такими критеріями:
- •Проміжний контроль
- •Критерії оцінювання якості знань під час проміжного контролю:
- •Тематика рефератів
- •Основні терміни дисципліни "стратегічний аналіз"
- •Рекомендована література
- •Звіт про фінансові результати
- •І. Фінансові результати
- •Іі. Елементи операційних витрат
- •Ііі. Розрахунок показників прибутковості акцій
- •Відсотковий фактор майбутньої вартості однієї грошової одиниці
- •Відсотковий фактор майбутньої вартості однієї одиниці ануїтету
- •Відсотковий фактор теперішньої вартості однієї грошової одиниці
- •Відсотковий фактор теперішньої вартості однієї грошової одиниці ануїтету
- •32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський,
1.5. Система цільових орієнтирів підприємства
Важливими базисними елементами побудови стратегічного плану (і стратегічного управління в цілому) є визначення цільових орієнтирів підприємства.
Цільові орієнтири підприємства умовно можна поділити на 3 групи:
I - Ідеали - найбільш загальні цільові орієнтири, що охоплюють місію, бачення, кредо. Досягнення ідеалів у плановому періоді не передбачається, але бажано наблизитись до них.
II - Цілі - найбільш загальні орієнтири діяльності підприємства, досягнення яких передбачається в повному обсязі або в скороченому.
III - Задачі - конкретні орієнтири, що можуть бути кількісно виміряні.
Можливі два підходи до визначення цілей підприємства:
I підхід - давно відомий, - цілі встановлюються від досягнутого рівня, додаючи певний відсоток до рівня минулого року (метод екстраполяції);
II підхід до встановлення корпоративних цілей передбачає розбивку процесу їх визначення на ряд послідовних етапів:
1) визначення філософії (місії) бізнесу;
2) визначення довгострокових цілей на плановий період;
3) визначення конкретних цілей (задач).
Розробка стратегії включає визначення ідеалів та цілей. На етапі оперативного планування передбачено встановлення конкретних задач для кожного підрозділу (дільниці).
Бачення - керівна філософія бізнесу, обґрунтування існування підприємства. Фахівці зі стратегічного управління (І. Ансофф, П. Друкер, Б. Карлофф та інші) визначають бачення як не саму ціль, а скоріше почуття основної цілі підприємства. Бачення - це ідеальна картина майбутнього, той стан підприємства, який може бути досягнутий за найбільш сприятливих умов. Бачення визначає рівень домагань керівництва в процесі управління підприємством.
Прикладом формування бачення можуть бути:
для корпорації “Applе” - “Здійснити вклад у розвиток інтелектуальних засобів, що вдосконалюють людство”;
для компанії “Disney” - “Робити людей щасливими”.
Роль бачення в управлінні визначається такими факторами:
бачення є хорошим засобом мотивації працівників фірм, особливо крупних, децентралізованих, воно допомагає з’єднувати працівників у єдиному напрямку;
бачення найчастіше не підкреслює бажання отримати прибуток, воно об’єднує ідеали всіх учасників в єдиний еталон цінностей;
бачення створює почуття перспективи, оскільки не має кінцевої межі.
Місія - ділове визначення, що відображає призначення бізнесу, означає “відповідальне завдання, роль”. Місія - більш конкретний орієнтир ніж бачення. Строк виконання місії повинен бути не дуже віддаленим, хоча це довгостроковий цільовий орієнтир, але такий, щоб сучасне покоління працівників могло побачити результати своєї праці. Так само, як і бачення, місія дає загальний напрямок діяльності підприємства.
Місія є комплексною метою, що включає як внутрішні орієнтири (наприклад, зростання продуктивності праці), так і зовнішні (конкурентні) орієнтири своєї діяльності, виражаючи суть того успіху, що його повинно досягнути підприємство. Тобто, місія - це багатоаспектний орієнтир, що повинен включати в себе наступні основні пункти:
Описання продукції та (або) послуг, що пропонуються підприємством;
Характеристику ринку - з визначенням основних споживачів, клієнтів, користувачів та декларації відносин взаємоповаги до них;
Цілі організації, виражені показниками зростання, прибутковості і т.п.;
Характеристику технологічних процесів, обладнання (прогресивність, економічність, ресурсозбереження) та передбачені інновації в сфері технології;
Систему мотивацій підприємства (моральної, матеріальної); базові погляди і цінності підприємства, що є основою для її створення;
Конкурентні переваги, ступінь конкурентоспроможності підприємства, фактори виживання;
Відносини підприємства із суспільством, його зовнішній образ, імідж, який підкреслює економічну та соціальну відповідальність підприємства перед партнерами, споживачами, суспільством в цілому, зовнішнім середовищем.
Особливе значення місії для діяльності підприємства полягає в тому, що:
місія є базисом, точкою опори для всіх планових рішень підприємства, для подальшого визначення його цілей та задач;
сформульована місія створює впевненість, що підприємство переслідує чіткі, ясні, несуперечливі цілі;
місія допомагає зосередити зусилля працівників в обраному напрямку, об’єднує їх цілі;
місія створює розуміння і підтримку серед зовнішніх учасників підприємства (акціонерів, кредиторів, інвесторів), тих, хто зацікавлений у його успіху.
Кредо, що теж належить до ідеалів, становить систему моральних цінностей, що прийняті і поділяються на підприємстві у взаємовідносинах із співробітниками, партнерами, споживачами, посередниками, навколишнім середовищем. Кредо - частина корпоративної культури підприємства, буквально «те, у що вірую».
Цілі (мета) - на відміну від місії виражають окремі конкретні напрями діяльності підприємства.
Важливість їх визначення пов’язана з тим, що вони лежать в основі прийняття будь-якого управлінського рішення на підприємстві та є орієнтиром для формування конкретних планових показників.
Типи цілей. Їх поділяють на економічні та не економічні, до яких можна віднести соціальні цілі, наприклад, покращання умов праці.
Економічні цілі підприємства виражаються, як правило, в показниках господарської діяльності. В свою чергу, їх можна поділити на кількісні та якісні.
Прикладом кількісної мети може бути досягнення певної частки підприємства на ринку чи збільшення обсягу продаж. Звичайно, найважливішою метою підприємства є отримання прибутку; всі інші цілі - лише завуалювання цієї основної мети.
Поняття якісної цілі може характеризувати споживчі характеристики продукції, або досягнення технологічної переваги в галузі.
Як економічні, так і неекономічні цілі можуть бути поділені з точки зору періоду їх досягнення на короткострокові, середньо- та довгострокові. Довгострокові пов’язані з місією, можуть не мати чітко визначених кількісних характеристик. В той же час, всі цілі мають конкретний зміст, виконавців, відповідальних осіб.
Слід зазначити, що в стратегічному управлінні та аналізі цілі визначають конкретний рівень домагань, це - критерії в оцінці Успіхів в реалізації тієї чи іншої стратегії. Цілі, в першу чергу, повинні відображати рівень, на який необхідно вивести діяльність з обслуговування споживачів. Цілі повинні створювати мотивацію для людей, які працюють на підприємстві.
Простір визначення цілей стосується 8 областей за П.Ф. Друкером (P.F. Drucker):
1 - ступінь конкурентоспроможності та частка ринку;
2 - інновації (нововведення різних типів);
3 - ефективність використання ресурсів;
4 - потреба в ресурсах та прогнозування змін в ресурсному забезпеченні;
5 - рентабельність;
6 - якість менеджменту;
7 - система управління та мотивації персоналу;
8 - соціальна та екологічна відповідальність.
Цілі вивчають на предмет якості. Критеріями якості цілей є:
Максимальна конкретність цілей (конкретних цілей легше досягти);
Цілі повинні бути розраховані на прийнятний рівень зусиль працівників. Якщо досягти цілей легко, то така їх постановка приводить до недовикористання потенціалу підприємства. В той же час завищені цілі передбачають надмірні зусилля і отже, втрачену мотивацію їх досягнення;
Гнучкість цілей, наявність простору для їх коригування;
Вимірність цілей (бажана);
Зіставність, внутрішня (внутрішньо фірмова) ієрархія цілей.
Так, цілі нижчого порядку (або цілі підрозділів) повинні бути підпорядковані цілям вищого порядку (загально корпоративним цілям). В той же час передбачається зіставність між показниками прибуток - продажі - ресурси/ витрати. Ієрархія цілей на підприємстві складає так зване “дерево цілей”.
Встановлення цілей в стратегічному аспекті передбачає наявність певного простору для їх коригування, що забезпечує гнучкість цілей. Цілі не є жорстко заданими. В середовищі, що динамічно змінюється і розвивається, цілі розвитку підприємства можуть коригуватись, виходячи із фактичних обсягів та темпів їх досягнення, виконання планових завдань або з урахуванням змін у ринковому середовищі (зміна попиту на продукцію, загострення конкурентної боротьби, досягнення НТП, зміна цін на ресурси тощо) Інтенсивність змін у середовищі І. Ансофф пропонував оцінювати за п’ятибальною шкалою; чим інтенсивніші зміни, тим коротший період довгострокового планування і встановлення довгострокових цілей діяльності підприємства (замість 5 років - 3 або 1 рік).
Формування стратегічних цілей в динамічному середовищі здійснюється за принципом 1 + n, (де n - кількість періодів планування), дає змогу в кінці кожного періоду планування здійснювати перегляд, коригування цілей, виходячи з можливості та доцільності їхнього досягнення. Такий підхід визначається як “горизонт цілей”, оскільки цілі тепер не обмежуються рамками планового періоду і не задаються жорстко; поточна мета є частиною стратегічного “горизонту”; рух до мети - запорука динамічного розвитку. В середовищі бізнесу той, хто не йде вперед - рухається назад.
Задачі і цільові орієнтири, що встановлюються в процесі оперативного (тактичного) планування у поточному періоді, мають короткий (до 1 року) період виконання, часто кількісно виміряні, конкретно визначені, передбачають виконавців, точний термін виконання, відповідальних осіб.
