Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Strategichny_analiz.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

1.5. Система цільових орієнтирів підприємства

Важливими базисними елементами побудови стратегічного плану (і стратегічного управління в цілому) є визначення цільових орієнтирів підприємства.

Цільові орієнтири підприємства умовно можна поділити на 3 групи:

I - Ідеали - найбільш загальні цільові орієнтири, що охоплюють місію, бачення, кредо. Досягнення ідеалів у плановому періоді не передбачається, але бажано наблизитись до них.

II - Цілі - найбільш загальні орієнтири діяльності підприємства, досягнення яких передбачається в повному обсязі або в скороченому.

III - Задачі - конкретні орієнтири, що можуть бути кількісно виміряні.

Можливі два підходи до визначення цілей підприємства:

I підхід - давно відомий, - цілі встановлюються від досягнутого рівня, додаючи певний відсоток до рівня минулого року (метод екстраполяції);

II підхід до встановлення корпоративних цілей передбачає розбивку процесу їх визначення на ряд послідовних етапів:

1) визначення філософії (місії) бізнесу;

2) визначення довгострокових цілей на плановий період;

3) визначення конкретних цілей (задач).

Розробка стратегії включає визначення ідеалів та цілей. На етапі оперативного планування передбачено встановлення конкретних задач для кожного підрозділу (дільниці).

Бачення - керівна філософія бізнесу, обґрунтування існування підприємства. Фахівці зі стратегічного управління (І. Ансофф, П. Друкер, Б. Карлофф та інші) визначають бачення як не саму ціль, а скоріше почуття основної цілі підприємства. Бачення - це ідеальна картина майбутнього, той стан підприємства, який може бути досягнутий за найбільш сприятливих умов. Бачення визначає рівень домагань керівництва в процесі управління підприємством.

Прикладом формування бачення можуть бути:

  • для корпорації “Applе” - “Здійснити вклад у розвиток інтелектуальних засобів, що вдосконалюють людство”;

  • для компанії “Disney” - “Робити людей щасливими”.

Роль бачення в управлінні визначається такими факторами:

  • бачення є хорошим засобом мотивації працівників фірм, особливо крупних, децентралізованих, воно допомагає з’єднувати працівників у єдиному напрямку;

  • бачення найчастіше не підкреслює бажання отримати прибуток, воно об’єднує ідеали всіх учасників в єдиний еталон цінностей;

  • бачення створює почуття перспективи, оскільки не має кінцевої межі.

Місія - ділове визначення, що відображає призначення бізнесу, означає “відповідальне завдання, роль”. Місія - більш конкретний орієнтир ніж бачення. Строк виконання місії повинен бути не дуже віддаленим, хоча це довгостроковий цільовий орієнтир, але такий, щоб сучасне покоління працівників могло побачити результати своєї праці. Так само, як і бачення, місія дає загальний напрямок діяльності підприємства.

Місія є комплексною метою, що включає як внутрішні орієнтири (наприклад, зростання продуктивності праці), так і зовнішні (конкурентні) орієнтири своєї діяльності, виражаючи суть того успіху, що його повинно досягнути підприємство. Тобто, місія - це багатоаспектний орієнтир, що повинен включати в себе наступні основні пункти:

  1. Описання продукції та (або) послуг, що пропонуються підприємством;

  2. Характеристику ринку - з визначенням основних споживачів, клієнтів, користувачів та декларації відносин взаємоповаги до них;

  3. Цілі організації, виражені показниками зростання, прибутковості і т.п.;

  4. Характеристику технологічних процесів, обладнання (прогресивність, економічність, ресурсозбереження) та передбачені інновації в сфері технології;

  5. Систему мотивацій підприємства (моральної, матеріальної); базові погляди і цінності підприємства, що є основою для її створення;

  6. Конкурентні переваги, ступінь конкурентоспроможності підприємства, фактори виживання;

  7. Відносини підприємства із суспільством, його зовнішній образ, імідж, який підкреслює економічну та соціальну відповідальність підприємства перед партнерами, споживачами, суспільством в цілому, зовнішнім середовищем.

Особливе значення місії для діяльності підприємства полягає в тому, що:

  • місія є базисом, точкою опори для всіх планових рішень підприємства, для подальшого визначення його цілей та задач;

  • сформульована місія створює впевненість, що підприємство переслідує чіткі, ясні, несуперечливі цілі;

  • місія допомагає зосередити зусилля працівників в обраному напрямку, об’єднує їх цілі;

  • місія створює розуміння і підтримку серед зовнішніх учасників підприємства (акціонерів, кредиторів, інвесторів), тих, хто зацікавлений у його успіху.

Кредо, що теж належить до ідеалів, становить систему моральних цінностей, що прийняті і поділяються на підприємстві у взаємовідносинах із співробітниками, партнерами, споживачами, посередниками, навколишнім середовищем. Кредо - частина корпоративної культури підприємства, буквально «те, у що вірую».

Цілі (мета) - на відміну від місії виражають окремі конкретні напрями діяльності підприємства.

Важливість їх визначення пов’язана з тим, що вони лежать в основі прийняття будь-якого управлінського рішення на підприємстві та є орієнтиром для формування конкретних планових показників.

Типи цілей. Їх поділяють на економічні та не економічні, до яких можна віднести соціальні цілі, наприклад, покращання умов праці.

Економічні цілі підприємства виражаються, як правило, в показниках господарської діяльності. В свою чергу, їх можна поділити на кількісні та якісні.

Прикладом кількісної мети може бути досягнення певної частки підприємства на ринку чи збільшення обсягу продаж. Звичайно, найважливішою метою підприємства є отримання прибутку; всі інші цілі - лише завуалювання цієї основної мети.

Поняття якісної цілі може характеризувати споживчі характеристики продукції, або досягнення технологічної переваги в галузі.

Як економічні, так і неекономічні цілі можуть бути поділені з точки зору періоду їх досягнення на короткострокові, середньо- та довгострокові. Довгострокові пов’язані з місією, можуть не мати чітко визначених кількісних характеристик. В той же час, всі цілі мають конкретний зміст, виконавців, відповідальних осіб.

Слід зазначити, що в стратегічному управлінні та аналізі цілі визначають конкретний рівень домагань, це - критерії в оцінці Успіхів в реалізації тієї чи іншої стратегії. Цілі, в першу чергу, повинні відображати рівень, на який необхідно вивести діяльність з обслуговування споживачів. Цілі повинні створювати мотивацію для людей, які працюють на підприємстві.

Простір визначення цілей стосується 8 областей за П.Ф. Друкером (P.F. Drucker):

1 - ступінь конкурентоспроможності та частка ринку;

2 - інновації (нововведення різних типів);

3 - ефективність використання ресурсів;

4 - потреба в ресурсах та прогнозування змін в ресурсному забезпеченні;

5 - рентабельність;

6 - якість менеджменту;

7 - система управління та мотивації персоналу;

8 - соціальна та екологічна відповідальність.

Цілі вивчають на предмет якості. Критеріями якості цілей є:

  1. Максимальна конкретність цілей (конкретних цілей легше досягти);

  2. Цілі повинні бути розраховані на прийнятний рівень зусиль працівників. Якщо досягти цілей легко, то така їх постановка приводить до недовикористання потенціалу підприємства. В той же час завищені цілі передбачають надмірні зусилля і отже, втрачену мотивацію їх досягнення;

  3. Гнучкість цілей, наявність простору для їх коригування;

  4. Вимірність цілей (бажана);

  5. Зіставність, внутрішня (внутрішньо фірмова) ієрархія цілей.

Так, цілі нижчого порядку (або цілі підрозділів) повинні бути підпорядковані цілям вищого порядку (загально корпоративним цілям). В той же час передбачається зіставність між показниками прибуток - продажі - ресурси/ витрати. Ієрархія цілей на підприємстві складає так зване “дерево цілей”.

Встановлення цілей в стратегічному аспекті передбачає наявність певного простору для їх коригування, що забезпечує гнучкість цілей. Цілі не є жорстко заданими. В середовищі, що динамічно змінюється і розвивається, цілі розвитку підприємства можуть коригуватись, виходячи із фактичних обсягів та темпів їх досягнення, виконання планових завдань або з урахуванням змін у ринковому середовищі (зміна попиту на продукцію, загострення конкурентної боротьби, досягнення НТП, зміна цін на ресурси тощо) Інтенсивність змін у середовищі І. Ансофф пропонував оцінювати за п’ятибальною шкалою; чим інтенсивніші зміни, тим коротший період довгострокового планування і встановлення довгострокових цілей діяльності підприємства (замість 5 років - 3 або 1 рік).

Формування стратегічних цілей в динамічному середовищі здійснюється за принципом 1 + n, (де n - кількість періодів планування), дає змогу в кінці кожного періоду планування здійснювати перегляд, коригування цілей, виходячи з можливості та доцільності їхнього досягнення. Такий підхід визначається як “горизонт цілей”, оскільки цілі тепер не обмежуються рамками планового періоду і не задаються жорстко; поточна мета є частиною стратегічного “горизонту”; рух до мети - запорука динамічного розвитку. В середовищі бізнесу той, хто не йде вперед - рухається назад.

Задачі і цільові орієнтири, що встановлюються в процесі оперативного (тактичного) планування у поточному періоді, мають короткий (до 1 року) період виконання, часто кількісно виміряні, конкретно визначені, передбачають виконавців, точний термін виконання, відповідальних осіб.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]