6.З. Класифікація витрат та визначення оптимального обсягу виробництва на основі аналізу витрат

Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» і 16 «Витрати» визначають сутність, склад і визнання формування витрат на підприємствах України.

Витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовленні та реалізації продукції, залежністю від обсягу виробництва. Це робить необхідним групування витрат за їх певними ознаками.

Залежно від характеру виробництва витрати поділяються за видами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу. Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: економічними елементами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виникнення.

Слід також розрізняти собівартість продукції і витрати, які є ширшим поняттям. Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» розрізняють два поняття собівартості: собівартість реалізованої продукції і виробничу собівартість продукції. Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат. Треба зазначити, що на результати діяльності підприємства впливатиме не виробнича собівартість виготовленої продукції, а тільки собівартість готової продукції, відпущеної у продаж.

Витрати бувають:

1) -прямі;

- непрямі.

2) в межах періоду:

- змінні;

- умовно-постійні.

3) всі витрати є альтернативними;

4) середні витрати (витрати на одиницю продукції);

5) граничні (пов’язані зі збільшенням обсягу випуску на одиницю продукції).

Граничні (маржинальні) витрати визначаються таким чином:

де - зміна суми (приріст) загальних витрат, грн;

- зміна (приріст) обсягу виробництва, одиниць.

Таким чином, граничні (або маржинальні) витрати показують, як збільшиться (зменшиться) сума витрат при зростанні (зменшенні) обcягу виробництва на одиницю продукції.

Рис. 6.1. Криві середніх та граничних витрат

На основі мікроекономічного аналізу встановлена така залежність між граничними та середніми витратами: середні витрати (тобто витрати на одиницю продукції) будуть мінімальними за умови їхньої рівності граничним витратам. Таким чином, на графіку (рис. 6.1) крива граничних витрат МС перетинатиме криві середніх загальних АТС та середніх змінних витрат AVC в точках їхнього мінімуму. Ця теоретична залежність має такий практичний зміст: поки граничні витрати будуть меншими, ніж середні, виробництво додаткової одиниці продукції зменшуватиме середні витрати. Якщо виробництво додаткової одиниці коштуватиме дорожче, ніж середні витрати, то збільшення обсягів виробництва призводитиме до зростання середніх витрат.

На основі аналізу витрат можна встановити:

1) точку беззбитковості (мінімальний обсяг виробництва, який потрібно випускати для покриття загальної суми витрат та забезпечення беззбитковості виробництва).

Точка беззбитковості (або критична точка) може бути виражена як в натуральних, так і в грошових одиницях. Критична точка розраховується наступним чином:

; (6.1)

де ВЕР — точка беззбитковості (break even point) у натуральних одиницях;

FC- постійні витрати (fixed costs);

р - ціна продукції (price);

vc — змінні витрати на одиницю продукції (variable costs);

(р — vc) — маржинальний доход на одиницю продукції.

Точка беззбитковості в грошових одиницях:

; (6.2)

де kmd - коефіцієнт маржинального доходу, що визначається як відношення маржинального доходу від реалізації одиниці продукції до її ціни.

Графічний метод знаходження точки беззбитковості

Для знаходження критичної точки графічним методом по вісі абсцис відображають обсяг діяльності (реалізації) в натуральних одиницях; по вісі ординат відображають витрати та дохід від реалізації (виручку). Точка перетину лінії сукупних витрат та лінії виручки є точкою беззбитковості.

Для ілюстрації застосування методів знаходження критичної точки розглянемо приклад.

Фірма реалізує один вид продукції, яку реалізує за ціною 100 грн. за одиницю. Витрати фірми на виробництво продукції складають: змінні витрати на одиницю - 70 грн, загальні постійні витрати - 24 000 грн. Необхідно знайти точку беззбитковості в натуральних та грошових вимірниках.

Розв’язання: для знаходження точки беззбитковості в натуральних одиницях застосуємо формулу (6.1).

Маржинальний дохід на одиницю дорівнює:

100 — 70 = 30 грн.

Точка беззбитковості в натуральних одиницях дорівнює:

24 000 : 30 = 800 одиниць.

Точка беззбитковості в грошових одиницях - це виручка в точці беззбитковості (критичного обсягу виробництва):

800 од. • 100 грн. = 80 000 грн.

Виконаємо розрахунок за формулою (6.2).

Коефіцієнт маржинального доходу дорівнює: 30 : 100 = 0,3.

Точка беззбитковості в грошових одиницях дорівнює:

24 000 : 0,3 = 80 000 грн.

Точка беззбитковості

Обсяг реалізації, одиниць

100  200  300  400  500   600  700   800  900 1000 1100 1200 1300

Прибуток

Постійні витрати

Змінні витрати

Зона прибутку

Виручка

Сукупні витрати

Зона збитку

Побудуємо графік беззбитковості, використовуючи дані прикладу:

Витрати і доходи

130 000

80 000

24 000

Рис. 6.2. Графік беззбитковості

Розрахунок критичної точки в умовах багатопродуктового виробництва.

На практиці підприємства, як правило, виробляють декілька видів продукції. У таких випадках знаходження критичної точки базується на комбінації продажу.

Комбінація продажу - це співвідношення окремих видів продукції в загальному обсязі реалізації, яке може бути показане у відсотках або в пропорції кількості виробів.

Для визначення точки беззбитковості кожного виду продукції необхідно визначити середньозважений маржинальний дохід на одиницю продукції ( ):

де - маржинальний дохід на одиницю i-го виробу;

- питома вага i-го виробу в загальній кількості реалізації;

n - кількість видів продукції.

Середньозважений маржинальний дохід на одиницю продукції визначається як відношення загального маржинального доходу до загальної кількості продукції.

Знаючи середньозважений маржинальний дохід на одиницю продукції та загальні постійні витрати, можемо розрахувати точку беззбитковості в натуральних одиницях ВЕР, використовуючи формулу (6.2):

. (6.3)

При знаходженні точки беззбитковості в умовах багатопродуктового виробництва припускаємо, що всі постійні витрати є непрямими щодо конкретних видів продукції. На практиці більшість постійних витрат мають саме такий характер. Але, якщо окремі види постійних витрат (наприклад, амортизація спеціального устаткування) пов’язані з виробництвом певного виду продукції, то слід визначати точку беззбитковості саме для такого виду продукції.

2) визначити оптимальний обсяг виробництва, який дозволяє максимізувати прибуток, або мінімізувати збиток:

Метою діяльності підприємства є максимізація прибутку.

Правило оптимізації обсягу виробництва: прибуток максимальний за того обсягу виробництва, коли МС = MR, тобто граничні витрати дорівнюють граничним доходам.

;

де MR - граничний дохід, грн;

МС - граничні витрати, грн;

РrМ - граничний прибуток, грн.

TR

Доходи

Витрати

Спрощений графічний метод цієї залежності:

TC

Приб. max

Q, одиниць

Q опт.

Q min

Рис. 6.3. Оптимізація обсягу виробництва

Умовою оптимізації обсягу виробництва є рівність граничного доходу граничним витратам. Якщо граничний дохід перевищує граничні витрати, граничний прибуток позитивний, і кожна наступна одиниця продукції забезпечує зростання загального прибутку. І навпаки, перевищення граничних витрат над рівнем граничного доходу приводить до скорочення загального прибутку, при цьому граничний прибуток починає набувати від’ємних значень.

Прибуток наближається до максимуму, якщо МС = MR, а в умовах досконалої конкуренції, коли граничні витрати дорівнюють ціні, тобто

,

де р - ціна одиниці продукції.

У випадку, якщо кон’юнктура ринку несприятлива, спостерігається падіння ринкових цін та обсягів реалізації продукції, то критерієм оптимізації обсягу виробництва є рівність ціни і середніх змінних витрат. Тобто, слід продовжувати виробництво продукції до тих пір, доки ціна не впаде нижче рівня середніх змінних витрат AVC. Оптимальним обсягом виробництва в цих умовах є обсяг, за якого ціна перевищує середні змінні витрати (AVC)

.

Якщо ціна падає нижче рівня середніх змінних витрат, тобто P < AVC, слід припинити виробництво продукції. Таке рішення в даних умовах буде оптимальним, оскільки доходи не дозволяють відшкодовувати навіть змінні витрати на одиницю продукції.

3. Закономірність, що випливає з аналізу витрат - використання закону спадної граничної продуктивності.

Дію закону спадної граничної продуктивності можна проілюструвати на прикладі одного з видів змінних витрат - чисельності зайнятих працівників:

Таблиця 6.2