1.2. Сутність та види стратегічних рішень
Стратегічні рішення — це управлінські рішення, які:
1) орієнтовані на майбутнє і закладають основу для прийняття оперативних управлінських рішень;
2) пов’язані із значною невизначеністю;
3) пов’язані із залученням значних ресурсів і можуть мати серйозні, довгострокові наслідки для підприємства.
Прикладом стратегічних рішень можуть бути:
• в технічній сфері: реконструкція підприємства, інновації - впровадження нових технологій, нової техніки, нових видів продукції тощо;
• в організаційній сфері - зміна організаційно-правової форми підприємства, зміна структури виробництва та управління, нові форми організації та оплати праці, взаємодії з постачальниками та споживачами, покупка та злиття підприємств;
• в комерційній сфері - вихід на нові ринки збуту, зміна чи розширення асортименту, нові способи збуту чи просування продукції.
Стратегічні рішення мають наступні риси: вони інноваційні за своєю природою, а тому не завжди легко сприймаються персоналом; направлені на перспективу, на майбутнє; основою для розробки поточних управлінських рішень; часто не мають виразних часових рамок; більшість альтернатив не визначені; незворотні і мають довгострокові наслідки; результати цих рішень залежать не від швидкості прийняття рішення, а від його якості.
Прикладами стратегічних рішень на транспорті є освоєння нових видів перевезень (швидкісних, поїздів-експресів), надання нових послуг пасажирам та вантажовідправникам, контрейлерно-контейнерні перевезення, нововведення в системі організації продажу проїзних документів, обліку доходів і витрат, нові форми організації та оплати праці, рішення щодо реформування та приватизації на залізничному транспорті.
1.3. Ієрархія стратегічних рішень
На підприємстві можуть бути кілька рівнів стратегічних рішень, або стратегій (рис. 1.1):
• корпоративний (загальнокорпоративні або портфельні стратегії);
• ділові (конкурентні стратегії);
• функціональний (функціональні стратегії);
• ресурсні.
Що?
Де?
Конкурентні стратегії
Корпоративні (портфельні) стратегії
Як?
Функціональні Виробничі, маркетингові, фінансові, збутові управління персоналом |
|
Ресурсні в зонах Фінансових, інформаційних, трудових, матеріально-сировинних, паливно-енергетичних ресурсах, техніки і технологій |
Рис 1.1. Ієрархія стратегічних рішень
Загальнокорпоративні стратегії - це стратегії росту та розвитку підприємства. Вони визначають напрями зростання підприємства, сфери бізнесу, види діяльності, що здійснюються підприємством, асортиментний набір продукції, що випускається; види ринків, на яких реалізується продукція. Загальнокорпоративні стратегії можуть включати рішення про диверсифікацію. Отже, портфельна стратегія відповідає на запитання: Що? (продукція, види діяльності) та Де? (ринки, вибір ринків.)
Види корпоративних стратегій:
стратегії концентрованого росту;
стратегії інтегрованого росту;
стратегії диверсифікованого росту;
стратегії скорочення (ліквідації, розвороту, відсікання зайвого та ін.).
Корпоративна (портфельна) стратегія - це стратегія, яка описує загальні напрямки зростання та розвитку підприємства, розвитку його виробничо-збутової діяльності. Вона показує, як управляти різними видами бізнесу для того, щоб збалансувати “портфель” товарів та послуг (тобто набір послуг, товарів, видів діяльності підприємства). Стратегічні рішення цього рівня є найскладнішими, оскільки стосуються всього підприємства в цілому. На цьому рівні визначається і узгоджується продуктова стратегія підприємства (Що?), визначаються ринки збуту (Де?), основний асортимент виробництва, приймається рішення про диверсифікацію виробництва та організаційну структуру підприємства.
Корпоративна стратегія охоплює:
розподіл ресурсів між господарськими підрозділами на основі портфельного аналізу;
рішення про диверсифікацію виробництва з метою зниження господарського ризику та отримання синергічного ефекту. (Синергічний ефект або ефект синергії - ефект системної цілісності, сутність якого виражається положенням: ефект (результат) від діяльності системи елементів відрізняється від суми ефектів (результатів) цих же елементів до входження їх у систему). Позитивний синергічний ефект є перевагою добре організованих підприємств;
рішення про злиття, придбання, входження у фінансово-промислову групу чи інші інтеграційні структури;
єдину стратегічну орієнтацію підрозділів.
Конкурентна (або ділова) стратегія - стратегія здобуття та утримання (забезпечення) довгострокових конкурентних переваг господарського підрозділу або підприємства в цілому. Ця стратегія часто знаходить своє відображення у бізнес-планах і визначає, як підприємство буде конкурувати на конкретному товарному ринку, тому таку стратегію називають стратегією конкуренції. На рисунку цій стратегії відповідає питання «Як?» - спосіб здобуття конкурентних переваг, пошук способів виживання в конкурентному середовищі, адже в сучасному бізнесі практично нема галузей та видів діяльності, де була б відсутня конкурентна боротьба. Ділову (бізнес-) стратегію розробляють на рівні господарського підрозділу.
Конкуренція може бути як прямою (предметною), тобто між підприємствами однієї галузі, так і непрямою, функціональною - між підприємствами різних галузей, що виробляють різну продукцію, але можуть задовольняти одні й ті ж самі потреби (наприклад, конкуренція у сфері перевезень між різними видами транспорту).
Функціональні стратегії - це стратегії, які розробляються функціональними підрозділами та службами підприємства на основі корпоративної та ділової стратегії. Це стратегії маркетингу, управління фінансами, виробництвом, управління персоналом, досліджень та розробок. Метою функціональної стратегії є пошук ефективної поведінки функціонального підрозділу в рамках загальної стратегії.
Наприклад, стратегією відділу маркетингу є визначення шляхів збільшення обсягу продаж продукції та збільшення долі ринку, реалізація зв’язку виробництва з ринком. В сфері науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт - здобуття технологічного лідерства в галузі. Стратегією у сфері управління фінансами може бути передбачено прискорення обороту оборотних коштів, зниження рівня дебіторської заборгованості тощо.
Ресурсні стратегії або стратегії в зонах забезпечення стратегічними ресурсами - це окремий тип функціональних стратегій, тип забезпечуючої. Основне призначення ресурсних стратегій - забезпечення підприємства та його підрозділів ресурсами згідно з потребами, визначеними загальнокорпоративними та конкурентними стратегіями. Зони забезпечення ресурсами наступні: зона матеріально - сировинних ресурсів, техніка та технологія, зони трудових, інформаційних, фінансових, паливно-енергетичних ресурсів. Серед перерахованих фінансові та інформаційні ресурси найважливіші. Фінансові ресурси до певної міри здатні замінити усі інші види ресурсів.
Ресурсна стратегія - це узагальнена модель дій підприємства у зоні стратегічних ресурсів (ЗСР), необхідних для досягнення визначених цілей за допомогою координації та розподілу ресурсів компаній (фірм) між окремими сферами їх діяльності.
Залежно від місця, ролі, рівня можна застосовувати різні підходи до змісту ресурсних стратегій:
для кожного виду сировини або матеріалів формувати окрему ресурсну стратегію;
формувати стратегію для групи матеріалів, сировини, інших ресурсів;
розробляти комплексну ресурсну стратегію для всього підприємства.
Ієрархія стратегічних рішень відображає їх підпорядкованість. Так, усі інші види стратегій повинні бути розроблені на основі загально корпоративної. В той же час видається необґрунтованим підхід, коли підприємство розробляє стратегічні плани розвитку на основі ресурсних стратегій, в той час як визначальними повинні бути загальні та конкурентні стратегії.
В той же час розвиток ресурсної бази теж є важливим для підприємства, оскільки його ресурси є основою утворення конкурентних переваг.