Метод “недописана теза”

Цей метод заключається в тому, що учневі-респонденту запропоновується набір незакінчених фраз, завершуючи які він міг би виразити своє відношення до проблеми, яка досліджується.

Наприклад:

• добра школа – це...

• якщо я був би директором школи, то...

• коли я бачу вчителя, що йде назустріч, то...

• щоб бути гарним учнем, треба...

• я не боюсь на уроках висловлювати свою точку зору, так як...

• школа потрібна, щоб...

• найголовніше у житті нашого класу – це...

• коли дзвонить дзвоник на урок, то я...

• коли дзвонить дзвоник з уроку, то я...

• я не згоден з тим, що всі говорять, ніби...

• мені завжди буває легко і радісно, коли в школі...

• у нашій школі найбільш цінується...

• у нашій школі найбільш засуджується...

• у нашій школі завжди...

• для того щоб мати у школі друзів, треба...

Дана методика має низку переваг у порівнянні з широко поширеним анкетуванням. Вона розрахована на отримання першої, самої природної реакції, оскільки найчастіше дітям говорять, що перевіряється їхня реакція та вміння орієнтуватися в обстановці, що змінюється. Час на відповідь надається з урахуванням віку (від 15 секунд до 1 хвилини). Під час обробки результатів відповіді групуються за трьома характеристиками: “позитивна”, “негативна”, “неясна”.

Додаток 10

Методика опитування,

сутність якої полягає в тому, що учням пропонують написати, що в школі добре і що погано. При цьому не ставляться ніякі орієнтовні питання. Це створює умови для вільного висловлення думки стосовно того, що об'єктивно існує в школі і найбільш цінується або засуджується. Виглядає це так:

У нашій школі

добре	погано

Аналіз отриманого матеріалу дозволяє побачити очима дітей вдалі та невдалі справи, характер стосунків, відношень, самопочуття та настрій, що виступає у якості дуже виразного показника життя школи.

Додаток 11

Орієнтовний план роботи з дітьми девіантної поведінки:

1.Вивчення педагогічно занедбаних дітей:

• діагностика, виявлення причин занедбаності шляхом спостереження за учнем, за рівнем його досягнень, за темпами його розвитку;

• шляхом соціометричних вимірювань визначити його місце у колективі, характер взаємовідносин з однолітками;

• виявити нахили та здібності учня з метою його залучення до позаурочної діяльності;

• виявити, чи входить учень до інших соціальних груп;

• з’ясувати стан сімейних відносин, можливість впливу на батьків.

2.Організація педагогічної допомоги:

• передбачити засоби ліквідації прогалин у навчанні;

• підвищити інтерес до навчання шляхом залучення школяра до КТС (інтелектуальні ігри, конкурси тощо);

• зміцнювати положення “важких” у класі, знайти можливості для надання ними допомоги своїм одноліткам;

• всім вчителям виявляти до них повагу;

• організувати роботу з батьками;

• виявляти неблагонадійні сім’ї.

3.Організація медичної допомоги:

• лікарняний та диспансерний облік “важких” дітей;

• окремий облік дітей, які мають відхилення у психічному та фізичному розвитку;

• дотримування педагогічного такту;

• організація літнього відпочинку школярів;

• зняття стану нервово-психічної напруги.

4.Організація психологічної допомоги:

• психокорекційна робота;

• психологічна діагностика причин педагогічної занедбаності;

• спеціальна педагогічна підготовка вчителів і батьків до роботи з такими дітьми;

5.Організація вільного часу “важких дітей”:

• включення дітей у суспільно-корисну діяльність;

• включення дітей у роботу гуртків, секцій;

• відзначення успіхів та досягнень школярів;

• ненав’язливий контроль, тісні стосунки з сім’єю.

Додаток 12