37. Політика “освіченого абсолютизму” в монархії Габсбургів у другій половині XVIII ст.

Політика «освіченого абсолютизму» в Австрії почалася за імперії Марії-Терезії(1740-1780). Для посилення центральної влади було створено Державну раду. Почали робити рекрутські набори в армію, чисельність останньої зросла від 108 до 278тис. Марія-терезія встановила загальний прибутковий податок, від якого не звільнялися ні дворяни ні церква. Найвища судова влада зосередилась руках уряду. Селянамдозволили викупити свої наділи. Внутрішні мита були скасовано. У др. Пол. 18ст у Габсбурзьких володіннях особливо прискорився розвиток капіталістичного устрою. Чехія, Австрія: виробництво сукна, полотна, зброї. У 1755 у Чехії налічувалось 250 мануфактур і 188 тис робітників. Розшир і сільське господарство. Становище селян було тяжке, у Чехії залишалась особиста кріпосна залежність. Там у 1755р вибухнуло повстання. Імператорським указом відбувалось обмеження панщини до трьох днів на тиждень, але це не виконувалось. У 1781р указом Йосифа ІІ(1780-1790) особисте прикріплення селян до землі в Чехії було скасоване. Уряд був змушений піти на ці реформи, щоб послабити незадоволення селян та уникнути остат зубожіння головних платників податків у державі. За Йосифа ІІ було закрито част монастирів і секуляризовано їхні землі, посил влада губернаторів. В суді та адміністрації примусове запровадження німецької мови. Ці заходи посилили нац. гніт Австрії над іншими землями. Потім реформи Йосифа ІІ були частково скасовані. Метою політики «освіченого абсолютизму» в Австрії було зміцнити дворянську абсолютну монархію в умовах розвитку капіталістичних відносин. Буржуазія в Австрії була ще слабкою і не боролася за владу, але феодально-абсолютиський лад у цій країні уже вступив у стадію свого розкладу та занепаду, тому окремі реформи не могли усунути перешкоди для перемоги капіталізму.

38. Утвердження абсолютизму в Росії у XVIII ст.

Самодержавство ще немає абсолютизм. Для абсолютної монархії характерні: наявність сильного, розгалуженого професійного бюрократичного апарату, сильній постійній армії, ліквідація станово-представницьких органів і установ. Всі ці ознаки були властиві і російському абсолютизму. Проте у нього були свої істотні особливості. Якщо абсолютна монархія в Європі складалася в умовах розвитку капіталістичних відносин і відміни старих феодальних інститутів (особливо кріпосного має рацію), то абсолютизм в Росії співпав з розвитком кріпацтва; якщо соціальною базою західноєвропейського абсолютизму був союз дворянства з містами (вольними, імперськими), то російський абсолютизм спирався в основному на крепостническое дворянство, стан служивого. Особливе положення феодальної аристократії (боярства) вже в кінці XVII в. різко обмежується, а потім і ліквідовується. Важливим кроком в цьому напрямі став акт про відміну місництва (1682 р.). Аристократичне походження втрачає значення при призначенні на керівні державні пости. Його замінюють вислуга, кваліфікація і особиста відданість государеві і системі. Пізніше ці принципи будуть оформлені в Табелі про ранги (1722 р.) Служба для дворянина була обов'язком і продовжувалася до кінця його життя. У 1714 р. був проведений перепис дворян у віці від десяти до тридцяти років. З 1722 р. за нез'явлення на службу призначалося покарання.

Державні реформи першої чверті XVIII в. Правовий статус дворянства був істотно змінений ухваленням Указу про єдиноспадкування 1714 р. Цей акт мав декілька наслідків: юридичне злиття таких форм земельної власності, як вотчина і маєток, привело до виникнення єдиного поняття "Нерухома власність". На її основі відбулася консолідація стану. Встановлення інституту майорату - спадкоємства нерухомості тільки одним старшим сином, не властиво російському праву. Метою було збереження від роздроблення земельної дворянської власності. Реалізація нового принципу приводила, проте, до появи значних груп безземельного дворянства, вимушеного влаштовуватися на службу по військовій або по цивільній лінії.

Логічним продовженням Указу про єдиноспадкування стала Табель про ранги (1722 р.). Сформульована Табелем про ранги нова система чинів і посад юридично оформила статус правлячого класу. Були підкреслені його службові якості: будь-який вищий чин міг бути привласнений тільки після проходження через весь ланцюжок нижчих чинів. Встановлювалися терміни служби в певних чинах.

У 1721 р. була установлена Вотчинна колегія, що замінила Помісний наказ, в 1722 р. з єдиної берг-мануфактур-коллегии виділилася Мануфактур-коллегия, на яку, окрім функцій управління промисловістю, були покладені завдання економічної політики і фінансування. За берг-коллегией залишилися функції горнодобычи і монетної справи. Із смертю патріарха Адріана в 1700 р. вирішенням Петра 1 було скасовано російське патріаршество. Був створений Духовний Колегіум, майбутній Святійший Синод, що став найвищим органом церковного управління. Синод очолював світський чиновник - обер-прокурор, що спирався на штат церковних фіскалів. У 1708 р. вводиться нове територіальне ділення держави, внаслідок чого утворилося вісім губерній. В ході реформи (до 1715 р.) склалася трехзвенная система місцевого управління і адміністрації: повіт - провінція - губернія.

Палацові перевороти Не зважаючи на вікові традиції, Петро переглянув порядок престолонаслідування. Законний престолонаслідник (царевич Олексій) був позбавлений права спадкоємства. У 1722 р. видається "Указ про спадщину престолу", утвердивший право монарха із власної волі призначати спадкоємця. Але указ не працював. Вже в 1725 р. гвардія звела на трон Катерину 1, при якій фактично країною правив князь Меншиков. У 1727 р. царем став дванадцятирічний Петро II. У 1726 р. створюється Верховна Таємна Рада, що зосередила в своїх руках вирішення всіх питань внутрішньої і зовнішньої політики. Верховна Таємна Рада почала розглядати скарги на дії Сенату і підбирати кандидатури майбутніх сенаторів. При такому сусідстві Сенат перетворився на одну з колегій. Верховна Таємна Рада набуває законодавчих повноважень. У 1730 р. "верховники" запропонували престол Ганні Іванівні, але з "кондиціями", що урізували її владу у дусі конституційної монархії . Проте за підтримки дворян Ганна стала самодержцем. Правив її фаворит Бірон. Біроновщина запам'яталася як страшне 10-ліття в історії Росії. У 1740 р. царем став 2-місячний Іван V. У 1741 р. гвардія звела на престол Єлизавету Петрівну. Вона припинила страти. Але вона ж дозволила дворянам засилати селян до Сибіру. Петра III повалила Катерина II. Вийшло так, що після смерті Петра 1 правили жінки і їх фаворити. Історія ніби прагнула наочно показати, що сильні монархи були швидше виключенням з правил. Багато плодів реформ Петра знаходилися в занепаді.

Що виникли ще при Петрові 1 спеціальні політичні репресивні органи інтенсивніше почали розвиватися в другій чверті XVIII в. Перетворення 1713-1718 рр. укріпили систему розшукових канцелярій і в 1718 році утворюється центральний орган - Таємна канцелярія. Після її ліквідації в 1726 р. Контрольно-розшукові і наглядові функції переходять до Верховної Таємної ради, а потім в 1731 р. спеціально створеної Канцелярії таємних розшукових справ. Це був у власному сенсі слова каральний орган, прототип таємної поліції.