81. Суспільно-політична криза у Польщі початку 1980-х рр.

Партійно-державне керівництво Польщі ви-явилось безсилим розв'язати соціально-політичні й економічні проблеми, що постали перед країною на початку 80-х років. У серпні 1980 р. в країні вибухнула економічна криза, найбільша за своїми масштабами в після-воєнній Польщі, яка за методами та формами організації ан-титоталітарної боротьби взагалі була новим явищем. А поча-лося все з рішення уряду ввести комерційні ціни на м'ясо, щоб у такий спосіб роздобути кошти для виплати боргів західним країнам. На антинародні дії уряду польське суспільство відповіло хвилею страйків. У страйках, що охопили всю країну, брали участь робітники, селяни, службовці, студен-ти. На бік народу стала католицька церква.

31 серпня 1980 p., уперше в післявоєнній історії Польщі, уряд удався до компромісу з опозицією, підписавши Гданські протоколи — угоду між урядовою комісією і міжзаводськими страйковими комітетами. У протоколах була зафіксована 21 угода. Йшлося, зокрема, про визнання вільних профспілок, гарантію права на страйки, запровад-ження принципу підбору керівних кадрів не за партійною належністю, а на основі кваліфікації, свободу слова та друку. Уряд гарантував автоматичне підвищення зарплати відпо-відно до підвищення цін, обіцяв надавати повну й об'єктив-ну інформацію про соціально-економічне становище країни, ліквідувати всі привілеї для міліції, держбезпеки, партапара-ту та ін.

Усупереч очікуванням, напруженість не спала. У першій половині вересня страйки охопили 650 підприємств на тери-торії всіх воєводств. Кількість страйкуючих сягнула 350 тис. 17 вересня, зібравшись у Гданську, представники міжза-водських страйкових комітетів ухвалили рішення про ство-рення незалежної самоврядної професійної спілки (НСПС) "Солідарність". Головою її керівного органу — Всепольської узгоджувальної комісії (ВУК) — був обраний Л. Валенса. Після бюрократич-них зволікань 10 листопада варшавський воєводський суд зареєстрував "Солідарність". Ця профспілка по суті відразу стала потужним опозиційним громадсько-політичним ру-хом. Уже через рік вона налічувала у своїх рядах до 9,5 млн чоловік. Більшість опозиційних груп другої половини 70-х років улилися до "Солідарності".

Наростання економічної і політичної кризи значно при-скорилось у 1981 р. Разом з катастрофічним падінням авторитету комуністичної влади зростав і міцнів авторитет опо-зиційного руху робітників. Перший з'їзд "Солідарності", що відбувся у Гданську у вересні—жовтні 1981 p., виступив з програмою "самоврядної демократичної Речі Посполитої", яка мала прийти на зміну централізованій державі тоталітар-ного типу. У сфері економіки передбачалося ліквідувати ко-мандно-адміністративну систему керівництва господарським життям шляхом відокремлення органів господарської адміністрації від політичної влади. Основу економічної сис-теми мали скласти підприємства, керовані робітничими ра-дами і директорами, обраними на конкурсній основі. Демо-кратизм самоврядної республіки гарантувався світоглядним, соціальним, політичним і культурним плюралізмом. 11 — 12 грудня "радомська позиція" була підтримана ВУК "Солідарності", яка ухвалила рішення розпочати підготовку всенародного референдуму "Про форми і принципи здійс-нення влади" та "Про вибори до представницьких органів різних ступенів".

Намагаючись попередити небажаний розвиток подій, у ніч на 13 грудня 1981 р. Державна рада ПНР прийняла рішення про запровадження на всій території Польщі військового стану. Всю повноту влади взяла на себе Військо-ва рада національного порятунку під керівництвом В. Яру-зельського, який у жовтні 1981 р. став першим секретарем ЦК ПОРП. Фактично то був державний переворот, оскільки .про цей крок не були заздалегідь попереджені ані члени уря-ду, ані члени Політбюро ЦК ПОРП. Щоб запобігти загаль-ному страйкові, всі ключові галузі, порти й 129 великих підприємств були переведені на воєнний режим. Під час запровадження військового стану, що лише відтягнуло остаточний крах комуністичного режиму, загинуло вісім чоловік.