30 Жовтня 1918 р. Було укладено перемир’я з Туреччиною.

3 листопада 1918 р. укладено мир з Австро-Угорщиною.

Після капітуляції всіх союзників становище в Німеччині стало безнадійним.

3 листопада 1918 р. в країні вибухнула революція. Німецький імператор (кайзер) Вільгельм ІІ зрікся престолу.

11 Листопада 1918 р. В Комп’єнському лісі було підписано перемир’я, яке завершило Першу світову війну 1914–1918 рр. Німеччина та її союзники занзали поразки.

ОБЛАШТУВАННЯ ПОВОЄННОГО СВІТУ

 Для підготовки мирних договорів із переможеними країнами було ухвалено рішення про скликання мирної конференції у Парижі.

18 січня 1919 р. Паризьку мирну конференцію відкрив прем’єр-міністр Франції Ж.Клемансо. У її роботі взяли участь представники 27 країн, але домінуючу роль відігравали Франція, Велика Британія, США. На конференцію не було запрошено представників переможених країн і Росії, в якій точилася громадянська війна.

Основні питання на конференції вирішувалися на вузьких нарадах: спершу на «Раді дев’яти», а з березня 1919 р. – на «Раді чотирьох», до якої входили прем’єр-міністр Великої Британії Д. Ллойд Джордж, французький прем’єр-міністр Ж. Клемансо, президент СШАВ. Вільсон та прем’єр-міністр Італії В. Орландо.

 Пункти В.Вільсона

 8 січня 1918 р. президент США В. Вільсон оприлюднив свої «14 пунктів», у яких виклав основні принципи побудови повоєнного світу. Вони проголошували свободу торгівлі та мореплавства, відмову від таємної дипломатії, визнання прав народів на самовизначення, необхідність роззброєння, вивід німецьких військ з усіх окупованих ними територій, надання автономії народам Австро-Угорщини й Османської імперії, відновлення незалежності Польщі. Також пункти В.Вільсона передбачали створення Ліги Націй – міжнародної організації, яка повинна гарантувати мир у світі. Статут Ліги Націй вступив у силу 10 січня1920 р. Штаб квартира організації була в м. Женева.

 Версальський договір з Німеччиною

28 червня 1919 р. у Версалі було підписано мирний договір між Німеччиною та державами переможцями. Договір набрав чинності 10 січня 1920 р.

Умови Версальського договору:

- провінції Ельзас і Лотарингія та копальні Саарської області передавалися Франції;

- ліве узбережжя Рейну на 15 років окуповане військами Антанти;

- зона на схід від Рейну на 50 км. підлягала повній демілітаризації;

- Бельгія отримувала округи Ейпен, Мальмеді, Морене;

60. Революція і громадянська війна в Росії (1917-1921 рр.).

Тимчасовий уряд – уряд, що створюється у разі надзвичайного стану, за умов падіння попередньої влади. Тимчасовий уряд має повноваження до створення постійного уряду. 

Раднарком (Рада Народних Комісарів) – радянський уряд 1917-1946 рр.

Більшовизм – політикапредставників Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків) РСДРП(б), які закликали до революційного перевороту й швидкого будівництва в Росії соціалізму (справедливого суспільства рівних, без приватної власності). Будівництво соціалізму більшовиками супроводжувалося масовим насильством та терором.

РЕВОЛЮЦІЇ В РОСІЇ 1917 р.

 Причини революції: 

1. Виснажлива участь Росії в Першій світовій війні.

2. Низький рівень життя більшості населення.

3. Важкі умови праці робітників.

4. Малоземелля селян.

5. Самодержавство.

6. Поширення соціалістичних ідей.

8 березня (23 лютого за старим стилем (Юліанським календарем), за яким тоді жила Росія) 1917 р. відбулася лютнева буржуазно-демократична революція в Росії.

15 березня 1917 р. останній російський імператор з роду Романових Микола ІІзрікається влади. Влада перейшла до Тимчасового уряду, який очолив князь Г.Львов, але з липня 1917 р. головою Тимчасового уряду став О.Керенський.

У березні 1917 р. по всій країні виникають ради робітничих, солдатських депутатів.

У Росії формується двовладдя між тимчасовим урядом і радами робітничих, солдатських депутатів.

Тимчасовому уряду не вдалося зняти соціальну напругу в країні, до того ж ситуацію ускладнили поразки російської армії  1917 р. на східному фронті у Першій світовій війні. У результаті загострюється політична криза в Росії.

7-12 вересня 1917 р. – Заколот генерала Корнілова – спроба російського царського генерала скинути владу Тимчасового уряду в Росії й встановити військову диктатуру. Заколот зазнав поразки. Заколот активізував діяльність радикальних революційних сил.

7 листопада (25 жовтня за старим стилем) 1917 р. збройне повстання в Петербурзі призвело до повалення Влади Тимчасового уряду. У результаті влада в Росії перейшла до більшовиків, влади рад (радянської влади).

Більшовики – представники Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків) РСДРП(б), які закликали до революційного перевороту й швидкого будівництва в Росії соціалізму (справедливого суспільства рівних, без приватної власності). Будівництво соціалізму більшовиками супроводжувалося масовим насильством та терором.

Лідерами більшовиків були В. Ленін (Ульянов), Л. Троцький.

Червоний рух (червоні) – більшовики, які боролися за встановлення радянської влади на території колишньої Російської імперії з метою будівництва соціалізму (комунізму).

Червона армія – радянські військові сили більшовиків.

Політика більшовиків у перші роки свого правління:

- знищення старого державного апарату й утворення органів радянської влади;

- створення робітничо-селянської армії  – Червоної армії;

- націоналізація великих підприємств, робітничий контроль за виробництвом;

- Червоний терор.

Націоналізація – вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі, підприємств або цілих галузей народного господарства.

Червоний терор – репресії більшовиків щодо всіх, хто не підтримував їх політику.

У липні 1918 р. більшовики розстріляли останнього російського імператора Миколу ІІ та всю його родину.

БРЕСТСЬКИЙ (БРЕСТ-ЛИТОВСЬКИЙ) МИР ТА ВИХІД РОСІЇ З ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Більшовики багато в чому здобули собі популярність завдяки засудження війни. Після приходу до влади вони відразу розпочали мирні переговори про вихід з війни.

22 (9) грудня – 1917 р. – початок мирних переговорів між більшовицькою Росією та Четверним союзом (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина) у Брест-Литовську.

3 березня 1918 р. радянський більшовицький уряд Росії підписав Брест-Литовський мирний договір із Четверним союзом. Росія вийшла з війни, але поступалася на корись Німеччини та Австро-Угорщини значними територіями (у тому числі й Україною).

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В РОСІЇ ТА ПОЛІТИКА ВОЄННОГО КОМУНІЗМУ

Прихід до влади більшовиків призвів до політичного протистояння і громадянської війні.

Більшовикам протистояли представники білого (білогвардійського) руху.

Білий рух (білі, білогвардійці) – військово-політичний рух, сформований у ході громадянської війни в Росії 1917 – 1923 рр. з метою повалення радянської влади і поновлення єдиної неподільної Росії на основі принципів монархізму (або на основі республіканської ідеї). Єдності між представниками білого руху не було.

Лідерами білогвардійського рух біли А.Денікін (керівник Добровольчої армії), адмірал А. Колчак, П. Врангель (керівник Добровольчої армії після А. Денікіна)

У 1918 р. розпочалася інтервенція на територію Росії військ Антанти, з метою повалити владу більшовиків і повернути борги царської Росії.

Громадянська війна закінчилася наприкінці 1920 р. перемогою більшовиків над залишками Добровольчою армією А. Денікіна під керівництвом П. Врангеля, які були розбиті в Криму