39. Війна за незалежність північноамериканських колоній Англії та утворення сша.

Війну за незалежність колоній, яка по суті була Американською революцією XVIII ст можна поділити на три етапи.

І-ий етап - з квітня 1775 року, коли почалися воєнні дії і закінчився проголошенням незалежності США в липні 1776 р.

Основною подією другого етапу Американської революції була спроба об’єднання колоній, формування центральної північноамериканської влади і підписання „Статей Конфедерації і вічного союзу”.

Третій етап закінчився прийняттям Конституції США в 1787 році і поправок до неї, які носили демократичний характер і були оформлені, як „Білль про права”.

Прихильники збереження панування Англії складалися головним чином з крупних землевласників сх..р-нів, власників земель, дарованих королем, частини плантаторів, привілейованих купців, які побоювалися втрати англійського ринку, урядовців, англійського духівництва. Ці групи населення складали основу консервативної течії – роялістів. Її представники іменували себе торі. Сили опозиції об'єдналися під з назвою вігів.

По ініціативі найбільш політично-активних штатів – Масачусетса і Віргінії – був оголошений розрив торгівельних відносин з Англією, а потім, для організації спільної боротьби,були скликані представники на загальний конгрес колоній. Перший Континентальний конгрес в Філадельфії (5 вересня – 26 жовтня 1774 р.) зібрав 56 представників від 12 колоній, крім Джорджії. Конгрес засудив англійську політику і висунув ідею про державне самовизначення.

10 травня 1775 року у Філадельфії зібрався Другий континентальний конгрес, який з огляду на обставини, відіграв роль першого центрального уряду. Своїм рішенням від 15 червня 1775 року Конгрес затвердив утворення єдиної революційної армії на чолі з Дж. Вашингтоном, — армії, що відстоювала інтереси всіх колоній. У травні 1776 року Конгрес прийняв постанову, у якій рекомендував колоніям розірвати зв'язки з Англією. Колонії відгукнулися на цей заклик. Вони проголосили себе незалежними державами — штатами.

Вершиною революції стало прийняття Конгресом Декларації незалежності. В червні 1776 року представник Віргінії в Континентальному конгресі Р. Лі вніс на розгляд конгресу резолюцію. „Об'єднані колонії, — було сказано в ній, — по праву повинні бути і є вільними і незалежними штатами, вони звільняють себе від будь–яких зобов'язань перед британською короною. Другого липня 1776 року Другий континентальний конгрес прийняв резолюцію Р. Лі, а четвертого липня 1776 року — Декларацію незалежності Сполучених Штатів Америки.

Конституції штатів протиставили принцип колегіальності виконавчої влади. В кожному штаті створювалася виконавча рада, губернатор (або президент) був не більш ніж її головою.

21 липня 1776 року Б. Франклін представив Конгресу проект під назвою „Статті конфедерації і вічної унії”, за яким колонії мали утворити „постійний союз дружби” з центральними органами влади, але при збереженні повної внутрішньої автономії штатів. Цей союз мав називатися „Об'єднані колонії Північної Америки”

Перемога у війні за незалежність була досягнута. Але результати її не вирішували соціально-економічні питання. Плантатори і крупна буржуазія старалися використати наслідки війни в своїх інтересах.

У травні 1775р у Філадельфії відкрився 2-ий Континентальний конгрес. Б-сть конгресу схилилась до розриву з Англією. Конгрес визнав свою армію – головнокомандуючий – Вашінгтон.

4 липня 1776 Конгрес прийняв Декларацію незалежності. Вона проголошувала, що колоніальний гніт сеперечить невідчужуваним правам людини на свободу, життя, що повсталі колонії об’єднані в США є вільні і незалежні від д-ви.

Головим авторитетом декларації був Джеферсон. Він вніс до Декларації пункт про с касування рабства, що викликало протест плантаторів.. Він у ідеалізував дрібну власність фермерів та ремісників.

Конгрес схвалив проест Джеферсона після того як спеціальна комісія внесла до нього зміни. Пункт в якому засуджувалось рабство було знято..

Декларація була прогресивним і революційним документом. Вонга проголошувала принцип народного верховенства, рівності людей у правах і правол народу скинути тиранію, щоб ств. новий уряд. Вперше в історії представницькі збори в особі конгресу проголосили ці революційні принципи.

Проголошення Декларації піднесло авторитет Конгресу в народі і дало змогу буржуазії і плантаторам зберегти за собою керівну роль у ході північноамериканської революції.