- •1. Розвиток афінської демократії у VI-IV ст. До н.Е.
- •2. Стародавня Спарта: держава, суспільство, культура.
- •3. Римська імперія в I—II ст.
- •4. Пунічні війни та їхні наслідки,
- •5. Падіння Римської імперії: причини та наслідки.
- •6. Завоювання Александра Македонського. Епоха еллінізму.
- •7. Антична культура та її вплив на розвиток народів Європи.
- •Культура стародавньої греції
- •Культура стародавнього риму
- •8. Слов’янська колонізація Балканського півострова VI-VII ст.
- •9. Просвітницька діяльність Св. Кирила і Мефодія.
- •10. Варварські держави остготів і вестготів: причини падіння.
- •11. Франкська держава: основні етапи та особливості розвитку.
- •12. Розпад Франкської імперії. Утворення Французького та Німецького королівств.
- •13. Епоха вікінгів в Європі (VIII-XI ст.).
- •14. Утворення та розвиток Московської держави (друга половина XV — перша третина XVI ст.).
- •15. Візантійська імперія: особливості історичного розвитку.
- •16. Хрестові походи: причини, перебіг, наслідки.
- •17. Священна Римська імперія. Боротьба за інвеституру.
- •18. Розкол християнства 1054 р.: наслідки і пошуки компромісу.
- •Сприйняття розколу на Русі[ред. • ред. Код]
- •Наслідки[ред. • ред. Код]
- •Спроби подолання розколу[ред. • ред. Код]
- •19. Велика Хартія вольностей та формування парламенту в Англії.
- •20. Сербська держава Неманичів. '“Законник Стефана Душана”.
- •21. Італійські морські республіка: Венеція та Генуя.
- •22. Становлення та особливості французької станової монархії.
- •24. Арабське завоювання Піренейського півострова. Реконкіста.
- •25. Середньовічні міста: самоврядування (магдебурзьке право), цехи, ремесло і торгівля.
- •26. Гуситський рух: ідеологія та представники.
- •27. Епоха Відродження: характерні риси та представники.
- •28. Великі географічні відкриття: «причини, перебіг, наслідки.
- •29. Колоніальні завоювання Іспанії і Португалії у XVI-XVII ст.
- •30. Турецька експансія на Балканах в XIV-XV ст.
- •31 . Формування станової монархії у Польщі XV-XVI ст.
- •32. Реформація та контрреформація у Європі.
- •33. Англійська революція середини XVII ст.: основні етапи та історичне значення.
- •35. Тридцятилітня війна: причини, основні етапи, наслідки.
- •36. Просвітництво: основні ідеї та представники.
- •37. Політика “освіченого абсолютизму” в монархії Габсбургів у другій половині XVIII ст.
- •38. Утвердження абсолютизму в Росії у XVIII ст.
- •39. Війна за незалежність північноамериканських колоній Англії та утворення сша.
- •40. Велика французька революція кінця xvіii ст.: основні етапи та історичне значення.
- •41. Наполеонівські війни та їх наслідки.
- •42. Віденський конгрес та його рішення.
- •43. Польське питання у міжнародній політиці (1795-1815 рр.).
- •44. Визвольна боротьба балканських народів проти Порти в першій третині XIX ст.
- •45. Промисловий переворот в Англії та його наслідки.
- •46. Революція 1848 р. У Франції. Конституція Другої республіки.
- •47. Революція 1848 р. В Німеччині. Проблема об’єднання країни.
- •48. Становлення незалежних держав на Балканському півострові в останній третині XIX - на поч. XX ст.
- •49. Культурно-національні рухи народів монархії Габсбурґів у першій половині XIX ст.: організаційні та ідеологічні особливості.
- •50. Польський національно-визвольний рух у 1830-1860-х рр.
- •51. Революції 1848-1849 рр. У Центрально-Східній Європі: ліберальні і національні вимоги.
- •52. Конституційні реформи 1860-х рр. В монархії Габсбурґів: становлення "системи дуалізму.
- •53. Об’єднання Італії: передумови та етапи.
- •54. Реформи 1860-х- 1870-х рр. У Російській імперії.
- •55. Революція 1867-1868 рр. Та ліберальні реформи в Японії.
- •56. Франко-прусська війна 1870-1871 рр. Утворення Німецької імперії.
- •57. Росія на зламі хіх-хх ст.: влада і суспільство.
- •58. Система міжнародних відносин наприкінці XIX — на початку XX ст.
- •59. Перша світова війна: причини, учасники, основні етапи.
- •30 Жовтня 1918 р. Було укладено перемир’я з Туреччиною.
- •11 Листопада 1918 р. В Комп’єнському лісі було підписано перемир’я, яке завершило Першу світову війну 1914–1918 рр. Німеччина та її союзники занзали поразки.
- •60. Революція і громадянська війна в Росії (1917-1921 рр.).
- •61. Паризька мирна конференція 1919-1920 рр. Версальська система мирних договорів.
- •62. Польща в міжвоєнні роки: еволюція політичної системи.
- •63 . Суспільно-політичний розвиток Югославії в 1929-1941 рр.
- •64. Громадянська війна в Іспанії 1936-1939 рр.
- •65. “Велика депресія” 1929-1933 рр. У сша. “Новий курс” ф. Рузвельта.
- •66. Фашистська Італія: внутрішня і зовнішня політика.
- •67. Нацистська Німеччина: внутрішня і зовнішня політика.
- •68. Срср у 20-30-ті роки XX ст.: шляхи будівництва соціалізму.
- •69. Початок Другої світової війни. “Дивна війна” (1939-1940 рр.).
- •70. Німецько-радянська війна 1941-1945 рр.
- •71. Формування антигітлерівської коаліції. Міжсоюзницькі конференції 1943-1945 рр.
- •72. Нацистський окупаційний режимм та Рух Опору в країнах Європи в роки Другої світової війни.
- •73. Завершальний етап Другої світової війни (1944-1945 рр.). Ялтинська та Потсдамська конференції.
- •75. Утворення кнр: особливості внутрішньої та зовнішньої політики.
- •76. Японія: особливості політичного та соціально-економічного розвитку після Другої світової війни.
- •77. Близькосхідна криза: ґенеза та основні етапи.
- •78. Кінець колоніальної системи: процес деколонізації в Африці та Азії.
- •79. Науково-технічна революція в країнах Заходу: етапи та досягнення.
- •81. Суспільно-політична криза у Польщі початку 1980-х рр.
- •82. Срср у 1985-1991 роках: від реформ до розпаду.
- •83 . Політичний розвиток Чехословаччини у 1980-х - на поч. 1990-х років.
- •84. Падіння Берлінської стіни та об’єднання Німеччини.
- •85. Розпад сфрю і утворення на її території нових держав.
- •86. Перехід від військової диктатури до демократії в країнах Латинської Америки у 1980-1990-х рр.
- •87. Неоконсервативна модель суспільних відносин в країнах Заходу у 1980-х рр.: “тетчеризм” та “рейґаноміка”.
- •Кримська окупація (22 лютого—18 березня 2014)
- •Вторгнення російських військ на півострів
- •«Референдум» 16 березня
- •Початок антитерористичної операції (13 квітня—20 червня 2014)
- •89. Інтеґраційні процеси у Західній Європі. Створення та діяльність Європейського Союзу.
- •90. 3Акінчення “холодної війни” і формування нового світопорядку.
78. Кінець колоніальної системи: процес деколонізації в Африці та Азії.
Під деколонізацією розуміється процес надання незалежності, повного суверенітету домініонам, підмандатним територіям, залежним територіям, колоніям. Процес цей відбувався за допомогою як мирних, так і збройних засобів.
Передумовами і причинами деколонізації були: розгром Німеччини, Італії та Японії у другій світовій війні; послаблення контролю метрополій над своїми колоніями (особливо Францією і Голландією), зростання впливу і потенціалу колоній (особливо англійських домініонів); розгортання масового національно-визвольного руху, який у більшості країн набув збройного характеру; великий вплив на визволення країн справила "холодна війна", яка давала можливість маневрувати між великими державами і сприяла падінню колоніалізму.
На першому етапі (1943-1956 рр.) процес деколонізації охопив головно Азію й Північну Африку. Європейські країни відмовились від своїх мандатів на управління Палестиною та Йорданією (Англія), Ліваном та Сирією (Франція). Було вирішено долю італійських і японських колоній і підмандатних територій. Англія надала незалежність Індії (1947 р.), попередньо розділивши її на дві держави – Індію й Пакистан, острову Цейлон (Шрі-Ланка) і Бірмі. Проголосили свою незалежність Індонезія (17 серпня 1945 р.), В’єтнам (2 вересня 1945 р.), яку вони відстояли у тривалій збройній боротьбі. У 1953 р. Франція визнала незалежність Камбоджі й Лаосу. У 1946 р. США надали незалежність Філіппінам.
Після провалу франко-англійської агресії проти Єгипту в 1956 р. Англія визнала повний суверенітет Судану, а Франція – незалежність Тунісу й Марокко.
На другому етапі (кінець 50-х–60-ті роки) процес деколонізації охопив в основному Африку. У 1957 р. Англія надала незалежність Гані, Малайзії, а в 1958 р. – Гвінеї. Переломним став 1960 р., який назвали "роком Африки". Цього року звільнилися 17 країн: Габон, Дагомея, Верхня Вольта, Берег Слонової Кості, Чад, Центрально-Африканська Республіка, Конго (Браззавіль), Республіка Конго (Заїр), Камерун, Мавританія, Малі, Нігерія, Мадагаскар, Сенегал, Сомалі, Того.
У наступні роки розпочався процес деколонізації британських володінь на Сході Африки. У 1961 р. незалежність отримала Танганьїка, у 1962 р. – Уганда, у 1963 р. – Кенія, у 1964 р.– Занзібар, Замбія, Малаві, у 1965 р. – Гамбія. Таким чином, до середини 60-х років більшість країн Тропічної Африки звільнилася від колоніального гніту.
Під час третього етапу (70-ті роки) впала остання найстаріша колоніальна імперія – португальська. Першою після тривалою збройної боротьби здобула незалежність Гвінея-Бісау (1973 р.). Після повалення військової диктатури в Португалії в результаті "революції гвоздик"(квітень 1974 р.), незалежність здобули й інші португальські колонії: Острови Зеленого Мису, Ангола, Мозамбік, Сан-Томе і Принсіпі.
На цьому деколонізація не завершилась. Під час четвертого етапу (80-90-ті роки) здобули незалежність останні уламки колоніальних імперій. Так, у 1980 р. було остаточно врегульовано проблему Південної Родезії (Зімбабве), у 1982 р. Англія надала незалежність Белізу, у 1990 р. під тиском світової громадськості ПАР надала незалежність Намібії, у 1997 р. Китай відновив свій суверенітет над Гонконгом, у 1999 р. – над Макао.