87. Неоконсервативна модель суспільних відносин в країнах Заходу у 1980-х рр.: “тетчеризм” та “рейґаноміка”.

Консервативний кабінет Маргарет Тетчер (1979-1990 pp.). Важливим рубежем у післявоєнній історії Англії став 1979 р. До влади повернулися консерватори на чолі з М. Тетчер, першою жінкою, яка за всю довготривалу історію британської державності очолила уряд. Лейбористський кабінет не зміг вирішити економічні проблеми і проводив політику, що вела до зниження ма-теріального рівня життя, заморожування зарплати, зростан-ня цін та інфляції

. Про-грама Тетчер передбачала курс на різке обмеження держав-ного регулювання, посилення ринкових механізмів і стиму-лювання приватного підприємництва шляхом зменшення податків, боротьбу з інфляцією через скорочення витрат дер-жавного бюджету, приборкання профспілок і насадження культу індивідуалізму. Кабінет М. Тетчер збільшив асигну-вання монополіям, урізав витрати на соціальні потреби з ме-тою сповільнити, а відтак зупинити зростання цін. Уряд знизив максимальні ставки податків з корпорацій, створив режим найбільшого сприяння для нових перспек-тивних галузей. Важливе значення для реалізації еко-номічної політики консерваторів мав видобуток північно-морської нафти (на шельфі Північного моря Великобританія щорічно видобуває 80 млн т легкої нафти).

На 1987 р. частка державного сектору в сукупному валовому продукті зменшилася з 10 до 6,5 %, 25 % самодіяльного насе-лення було зайнято в малому бізнесі. Англія з великими зусиллями, але успішно перебудовувалася. Великі кошти, вкла-дені в переозброєння промисловості, зняття багатьох обмежень у сфері бізнесу стали давати перші результати. Уже з 1985 р. почалося помітне економічне піднесення. Темпи зростання виробництва різко збільшилися (від 0,7 % до 3—4 %). Частка Великої Британії у світовій торгівлі стабілізувалася на рівні 7 %. Актив платіжного балансу в 1986 р. становив 2,3 млрд ф. с., а в 1989 р. активне сальдо досягло 14 млрд ф. с. Такими були наслідки багаторічного правління уряду консерваторів. "Тетчеризм означає, — зауважував один з міністрів кабінету торі, — змусити людей покладатися на самих себе.

Прагнули зробити англійців нацією власників. Безперечно, як і будь-яке явище, тетчеризм мав як свої плюси, так і мінуси. З одного боку — звільнення зайвих робочих рук, а з іншого — чимало "синіх комірців" стали "білими", квартиронаймачі — власниками, в тому числі й муніципальних квартир (1 млн їх було розпро-дано за пільговими цінами). Денаціоналізація державного сектору здійснювалася у такий спосіб, щоб сприяти народ-ному капіталізмові. З 1979 р. кількість власників акцій в Англії перевищила 8 млн чол., тобто кожен третій виборець став акціонером. Не менш рішуче діяла М. Тетчер у сфері зовнішньої політики, захищаючи національні інтереси Великої Британії. У 1982 p., анітрохи не вагаючись, вона здійснила військову акцію проти Аргентини, війська якої висадились на Фолк-лендських островах, унаслідок чого там було відновлено британський суверенітет. У фолклендській війні загинули 255 британських солдатів.

Перемога республіканців на виборах 1980 р. "Рейганоміка" На чергових президентських виборах, що .відбулися 4 листопада 1980 p., переміг Ро-нальд Рейган — представник правого крила Республікансь-кої партії. Колишній кіноактор Голівуду, що знявся у 54 фільмах. У політику новий президент прийшов ще в 1964 р. Мав добрі зв'язки з великим бізнесом. Економічна політика Р. Рейгана базувалася на програмі "відродження Америки" після неспокійних в економічному плані 70-х років. Ішлося не про радикальне обмеження еко-номічної ролі держави, а лише про перебудову існуючої ре-гулюючої політики, підвищення її ефективності. Прийняті американською адміністрацією заходи дістали назву "рейганоміки". Вона включала в себе курс на знижен-ня ставок федеральних податків і надання корпораціям ве-ликих податкових та інших пільг, спрямованих, насамперед, на стимулювання капіталовкладень, особливо в наукомісткі галузі, обмеження урядових видатків на соціальні потреби, послаблення державної регламентації підприємницької діяльності, скорочення кількості правил і вимог до виробни-чої та ринкової діяльності, проведення кредитно-грошової політики, спрямованої на подолання інфляції та здійснення установок економічної програми уряду.

Механізм "рейганоміки" звівся до таких моментів: а) при-ватні корпорації, особливо енергетичні, дістали податкові пільги; б) знижено податки на індивідуальні доходи від 5 до 20 %; в) скасовано урядовий контроль за цінами на внутріш-ньому ринку; г) створено сприятливі умови для нарощуван-ня імпорту нафти. Уже з 1982 р. США почали виходити з кризи. А еко-номіка здійснила найбільш стрімке піднесення за всю після-воєнну американську історію. Характерними для неї були високий рівень виробництва, нові технології. Щорічний приріст у виробництві становив 4 %, інфляція не перевищу-вала 2—4 %. Рівень безробіття у країні зменшився з 12 до 5,65 %.

У зовнішній політиці адміністрації Рейгана простежують-ся два етапи: перший — з 1980 по 1985 p., другий — з 1985 по 1988 р. Вони визначалися впливом міжнародного становища і, насамперед, тих зрушень, які після 1985 р. відбулися в Ра-дянському Союзі.

88. Російська Федерація у 1991-2015 роках: основні етапи й тенденції суспільного розвитку. Росія раніше від багатьох радянських республік проголосила свій суверенітет (це сталося 12 червня 1990 р.), обрала президента і розпочала перехід економіки на ринкові засади. Після серпневої 1991 р. спроби державного перевороту керівництво Росії почало проводити цілком самостійну політику. У жовтні того ж року на 5-му з'їзді народних депутатів Росії президент Б. Єльцин виголосив програму радикальних економічніш перетворень методами "шокової терапії". Першим кроком у здійсненні реформи стало введення вільних цін 2 січня 1992 р. Ціни зросли відразу в 10—12 разів. Відтак сталося різке падіння життєвого рівня більшості населення. Крім того, реформа завдала удару по ощадних внесках громадян, знецінивши їхні трудові накопичення. У господарстві вибухнула криза неплатежів. До І червня 1992 р. сума взаємних боргів становила близько 2 трлн крб. Більшість підприємств опинилася під загрозою краху. Надання кредитів Центробанком посилювало інфляцію в країні. Курс карбованця падав на очах. Фінансово-грошова система дедалі більше дестабілізувалася. З 1 липня 1994 р. в Росії розпочалася грошова приватизація. Загальна кількість приватних підприємств становила понад 1 мли, а частка приватного сектора у виробництві досягла 62%.

У 1996 р. президентом Росії на повторний строк було обрано Б. Єльцина. Ще за декілька місяців до виборів старий і тяжко хворийпрезидент мав мінімальні шанси бути переобраним, але реальною альтернативою міг бути лише комуніст Г. Зюганов.

Лише зустрічі Б. Єльцина з В. Клінтоном у березні 1997 р. в столиці Фінляндії та Мадридський саміт НАТО в червні 1997 р., де було детально з'ясовано позиції сторін і підписано договір про стратегічне партнерство Росії з НАТО, виправили становище. У квітні 1998 р. президент Б. Єльцин відправив уряд В. Чорномирдіна у відставку. Новим прем'єр-міністром став 35-річний маловідомий підприємець С. Кирїєнко. При цьому уряді в серпні 1998 р. вибухнула глибока фінансова криза, стався "обвал рубля, який за короткий час знецінився майже в три рази.

9 серпня 1999 р, прем'єр-міністром Російської Федерації було призначено В. Путіна, який, як і його попередник, не мав базової економічної освіти та був політичною фігурою. Путі» зумів продовжити курс на стабілізацію. Єльцин зробив безпрецедентний в російській історії крок — добровільно пішов у відставку 31 грудня 1999 р.Виконувачем обов'язків президента за конституцією став В. Путін, який обіймав посаду прем"єр-міністра. У березні 2000 р. під час президентських виборів В. Путін упевнено переміг своїх суперників і став другим президентом Російської Федерації- Кабінет Міністрів очолив 43-річний економіст В. Касьянов. На посаді президента Росії В. Путін прагне посилити централізацію країни, не допустити проявів сепаратизму, відокремлення регіонів. З цією метою була проведена адміністративна реформа (створено 8 федеральних округів), прийнято податковий кодекс, за яким введено єдиний податок у розмірі 13%, що стимулювало розвиток економіки.

Терористичні напади на США 11 вересня 2001 р. змінили зовнішньополітичну стратегію Росії, як і інших держав світу. Після цих подій президент В. Путін заявив, шо Росія надасть всіляку підтримку Сполученим Штатам та їхнім союзникам у боротьбі зі світовим тероризмом. Чечня. 27 жовтня 1991 р. президентом Чеченської Республіки було обрано генерала Джохара Дудаєва. Автономна республіка Чечня проголосила повну незалежність від Росії. Вона не підписала Федеративний договір 1992 р. і відмовилася брати участь у парламентських виборах, так само, як і в референдумі за новою російською конституцією у грудні 1993 р. Центральна російська влада ніколи не визнавала відокремлення Чечні. 29 листопада 1994 р. Росія висунула ультиматум із вимогою роззброїти "нелегальні озброєні формування" в Чечні, зодночас концентруючи військову силу в прилеглих районах. 10 грудня 1994 р. російські війська увійшли до Чечні. Почалася перша чеченська війна. Воєнні дії тривали до осені 1996 р. 30 серпня 1996 р. в дагестанському м. Хасав'юрт було підписано два документи, які фактично припинили війну в Чечні й визначили принципи взаємовідносин між Росією й Чечнею. Друга чеченська війна, як її називають журналісти, розпочалася в серпні 1999 р. Чеченські загони вторглися на територію сусіднього Дагестану і почали підбурювати народ стати під зелені знамена ісламу. Вони заявили про необхідність об'єднати Дагестан і Чечню, створити єдину Ісламську державу. У вересні в Москві та інших російських містах пролунали вибухи в житлових будинках, загинули мирні люди.

З наближенням завершення другого терміну президентства Путіна Рада Федерації у листопаді 2007 р. оголосила про призначення виборів президента Російської Федерації на 2 березня 2008 р. і початок передвиборчої кампанії. Проте найвірогіднішим претендентом очікувано був висуванець партії влади "Єдина Росія" - віце-прем'єр Д. Медведєв.

Найважливішою подією початку президентства Д. Медведева була російсько-грузинська війна 8-12 серпня 2008 р. ("п'ятиденна війна"). Збройний конфлікт, в основі якого були грузи-но-осетинські суперечності, мав тривалу історію. У 1992 р. було проголошено незалежність Південної Осетії. Невизнання міжнародною спільнотою новоствореної держави призвело до перманентного конфлікту з Тбілісі. Роль посередників у конфлікті виконувала Росія.

Незважаючи на наявність російських миротворців, осетинські та грузинські військові вели перестрілку протягом червня - липня 2008 р. 7 серпня вони домовилися про перемир'я, проте в ніч на 8 серпня грузинська реактивна артилерія обстріляла столицю Південної Осетії - м. Цхінвалі, звинувативши протилежну сторону у зриві попередніх домовленостей. За декілька годин потому грузинська регулярна армія силами бронетанкових військ і піхоти захопила Цхінвал. 8 серпня в конфлікт втрутилась Росія і під приводом захисту своїх громадян через Рокський тунель у напрямку Цхінвалі почали просуватися бронетанкові війська. 26 серпня Д. Медведєв підписав указ про визнання незалежності республік Абхазія і Південна Осетія, проте цей крок засудило світове співтовариство.