63 . Суспільно-політичний розвиток Югославії в 1929-1941 рр.

Державні перевороти 1929 та 1941 pp. За умов носи лення внутрішніх негараздів (часті урядові кризи, активізація великосербських терористичних груп, антисербські виступи у Хорватії та Словенії, парламентська криза, що виявилася у ви-ході з Народної скупщини селянсько-демократичної коаліції) король Александр зважився на рішучі дії. 6 січня 1929 р. він розпустив Народну скупщину, скасував конституцію и оголосив про зосередження у своїх руках усієї повноти влади. Формуван-ня уряду Александр доручив популярному серед офіцерства керівнику організації «Біла рука» генералу Петару Живковичу. Із жовтня 1929 р. країна офіційно стала називатися Юго-славією, а етнічні назви областей було замінено новими, пов'язаними з назвами річок. Александр ще більше ускладнив національну напругу в королівстві, перекроївши у черговий раз кордони адміністративних одиниць, причому так, що відтепер у кожній з 9-ти провінцій більшість виборців становили серби. Для придушення опозиційних виступів було створено Держав-ний суд захисту держави.

У 1931 р. Александр ініціював прийняття нової югославської конституції, яка практично залишала обабіч парламентського життя ті політичні партії, які заперечували унітарний велико-сербський характер держави, а самі вибори до двопалатного парламенту відтепер були відкритими.На міжнародній арені Александр орієнтувався на Францію, у планах якої щодо створення альянсу між СРСР, Польщею, Чехо-Словаччиною, Францією й Румунією Югославії відводило-ся важливе місце. 25 червня 1934 р. у Белграді Л. Варту під час зустрічі з королем порушив проблему врегулювання югослав-сько-італійських відносин, без чого не могло відбутися стабілі-зації у Середземному морі.Візит-відповідь Александра до Франції розпочався 9 жовтня 1934 р. Але того дня 37-річний македонський професійний терорист Величко Георгіев застрелив короля і поранив Л. Вар-ту й генерала Жоржа на марсельській набережній. Французь-кий міністр невдовзі помер у лікарні. Терориста ж було затопта-но натовпом, що зібрався привітати югославського короля. Новим королем Югославії було проголошено старшого з трьох малолітніх синів Александра - 11-річного Петра, а до до-сягнення ним повноліття його регентом було призначено дво-юрідного брата загиблого короля, принца Павла.

У період регентства уряду М. Стояновича вдалося суттєво поліпшити економічну і до певної міри стабілізувати політичну ситуацію в країні. У галузі зовнішньої політики спостерігалися кроки, спрямовані на зближення з Німеччиною та Італією. Така зовнішньополітична лінія багатьма політичними сила-ми Югославії розцінювалась як хибна, що призвело до відстав-ки у лютому 1939 р. прем'єра та його уряду й приведення до присяги уряду Д. Цветковича. 25 березня 1941 р. він підписав угоду про приєднання Югославії до Троїстого пакту, що стало поштовхом до державного перевороту. Його здійснили прихиль-ники зовнішньополітичної орієнтації країни на західні демо-кратії та СРСР на чолі з генералом Симовичем.У відповідь на підписання 5 квітня 1941 р. пакту про нена-пад з СРСР наступного дня Німеччина вчинила агресію проти Югославії. Молодий король Петр II Карагеоргієвич, який, не чекаючи настання повноліття, узяв на себе відповідальність за долю країни, змушений був 15 квітня емігрувати спочатку до Греції, а потім до Єгипту. Згодом він перебрався до Лондона. 17 квітня Югославію було окуповано нацистськими військами.