ситуація повторилася. Помітивши це, класний керівник робить висновок, що з цими учнями необхідно посилити роботу по вихованню в них працелюбства.

Метод компетентних оцінок рівня вихованості.

Суть цього методу полягає в тому, що оцінку вихованості школярів дають компетентні особи (вчителі, інші класні керівники, адміністрація школи). На основі цієї оцінки класний керівник робить відповідні висновки.

Близьким до методу компетентних оцінок є рейтинг. Це метод діагностики, коли до аналізу складних явищ виховання залучаються різні педагоги. На основі отриманих даних поглиблюються знання класного керівника про учнів, що допомагає краще їх вивчити й осмислити суть своєї педагогічної діяльності.

Анкетування.

Письмове опитування учнів або їх батьків з метою вивчення нахилів дітей, їх інтересів, поглядів тощо. Наприклад, анкета для учнів 1-4 класів.

Що тобі більше всього не подобається е школі?

1. Нецікаві уроки.

2. Неповажливе ставлення з боку вчителів.

3. Неповажливе ставлення з боку однокласників.

4. Відсутність порядку і дисципліни.

5. Відсутність свободи і самостійності в шкільному житті.

6. Відсутність цікавих справ і занять у позаурочний час.

7. Твій варіант.

4. Рекомендації щодо ведення щоденника спостережень.

Вивчення школярів - процес безперервний. Класний керівник звертає увагу не тільки на особливості поведінки, характеру і різноманітної діяльності своїх вихованців, але й на ті зміни, які відбуваються в їх розвитку. Все цс вимагає, щоб він постійно фіксував і накопичував дані про результати вивчення учнів і глибоко аналізував їх.

А.С.Макаренко та В.О.Сухомлинський вважали за необхідне, щоб педагог вів щоденник вивчення учнів, систематично записував важливі факти їх поведінки, бачив тенденції їх розвитку і на цій основі прогнозував і проектував виховну роботу.

Як же вести цей щоденник? Розглянемо рекомендації щодо ведення щоденника спостережень за сучасних умов, які висвітлюються в книзі “Мистецтво життєтворчості особистості” за редакцією Донія В.М.:

1. Щоденник спостережень доцільно завести на кожного учня (скільки в класі дітей, стільки повинно бути зошитів для щоденникові!\ записів).

з?

2. Щоденникові записи доцільно здійснювати протягом усіх років перебування дитини у конкретного вчителя (один зошит на декілька років).

3. Дані спостережень доцільно фіксувати:

а) коли педагог запланував і здійснював цілеспрямоване спостереження за певною дитиною;

б) якщо з конкретною дитиною трапилось щось незвичне, нетипове, надзвичайне.

4. Протягом одного дня слід спостерігати за поведінкою і діяльністю одного-двох учнів (більше - неефективно). Спостереження здійснюється в різних життєвих ситуаціях (на уроках, на перерві, на прогулянці, під час спілкування з однолітками тощо).

5. Всі сторінки щоденника доцільно наскрізно пронумерувати: це в подальшому полегшить роботу із записами, допоможе в них зорієнтуватись.

6. На першій сторінці щоденника слід подати обов’язкові відомості про дитину - дату народження; характер пологів матері, тяжкі хвороби і травми (якщо вони були); структура сім’ї; якою за рахунком є дана дитина; психологічний клімат в сім’ї; рід занять батьків; їхній культурний і освітній рівень; типологічні та характерологічні особливості дитини; сфера інтересів.

7. Щоденник доцільно поділити на три частини, кожна з яких відводиться для записів певного змісту і спрямування.

1. ша частина: фіксується ставлення дитини до діяльності (яким видам діяльності віддає перевагу: які не дуже вдаються дитині, які зовсім не виходять; провідні мотиви діяльності (суспільної значущості, оцінки, самоствердження, пізнавальні); на що в діяльності орієнтується (на процес або на результат); чи завжди доводить розпочате діло до кінця: як ставиться до труднощів -мобілізується на їх здолання, звертається за допомогою, розгублюється, нервує, кидає роботу незакінченою; як реагує на успіх (неуспіх) своєї діяльності - спокійно, індеферентно, бурхливо; чи здатний без спонукання зовні, без нагадувань перевірити те, що зробив, внести корективи, покращити зроблене, виправити помилки: як оцінює результати праці - своєї та інших (об’єктивно, завищено, занижено тощо).

2. га частина: фіксується ставлення дитини до інших людей (як ставиться до різних дорослих - рідних, учителів, знайомих, чужих: як ставиться до однолітків - друзів, лідерів, байдужих їй дітей, до непопулярних, до неприємних їй; як ставиться до осіб своєї та протилежної статі: дитина частіше буває лідером чи підкоряється; якому виду спілкування віддає перевагу - діловому чи особистісному; якими засобами спілку вання користується (частіше - словами, мімікою, жестами; яке коло товаришів - широке, певне, вузьке; як поводить себе у суперечці - відстоює

33