Тема 4. Робота класного керівника по організації і вихованню учнівського колективу.

ПЛАН.

1. Методика формування учнівського колективу.

2. Інноваційні технології виховання.

3. Учнівське самоврядування.

4. Особистість і колектив.

5. Критерії оцінки рівнів ефективності виховного впливу.

Основні поняття: колектив, виховний колектив, конфлікт, технологія виховання, учнівське самоврядування, актив колективу, збори колективу, ефективність виховання, вихованість, критерії оцінки виховання, рівень вихованості.

Література:

1. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів.- К.: Видавничий центр “Академія”, 2001.- С.220-232.

2. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання.-К.:Вшца школа., 1997. -204с.

3. Кацинська JI.JI. Виховний процес у сучасній школі. -Рівне:ІПКПК, 1997.-С.77-78.

4. Макаренко А.С. Методика виховної роботи.- К.: Рад.школа, 1990.- 366с.

5. Практична педагогіка виховання/ За ред. Красовицього М.Ю. Упорядник Іванюк Г.І.- Київ - Івано-Франківськ: “Плай”, 2000.-218с.

6. Освітні технології: Навч.-метод, посібник/ О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; За заг. ред. О.М.Пєхоти.-К.: А.С.К., 2001.-С. 181-196.

7. Педагогіка (стислий виклад): Навч.посібник для студентів пед. навч. закладів/ В.М.Галузяк., М.І.Сметанський, В.І.Шахов.-Вінниця: ” Логос”,2000.-С. 131-134.

8. Подласый И.П. Педагогика.-М.:Владос, 1999.-С.74-90.

9. Практикум з педагогіки: Навч.посібник / За заг.ред. О.А.Дубасенюк та А.В.Іванченка.-К.:ІСДОЛ996.-С.204-212.

10. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям.-К.: Рад.школа, 1988.-С.53-58.

11. Тарасенко Г.С., Мазур С.М. Методичні рекомендації щодо організації позаурочної виховної роботи з молодшими школярами.- Вінниця: УОВМР, 1999.- 12с.

12. Фіцула М.М. Педагогіка.-К.:Академія,2000.-С.355-372.

13. Харламов И.Ф. Педагогика. - Минск: Універсітзцкае, 2000.-С.537-539.

51

1. Методика формування учнівського колективу.

Тільки об’єднавши учнів у дружній і працелюбний колектив можім успішно здійснювати їх навчання і виховання.

Колектив - це група людей, які об’єдналися для досягнення суспільно і особистісно значущих цілей. Виховний колектив - це така форма орган тин життя дітей, яка задовольняє їх життєві потреби і одночасно є могу ним чинником морального виховання. Для колективу класу молодших школ up І и характерні наступні риси: недостатня організованість, емоцій ті неврівноваженість, слабко виражена статева диференціація взаємостосунки» У той же час у хлопчиків та дівчаток однаково виражене прагнення до єдноеіі до спільної діяльності з ігровими формами організації, намагання копікжіш класи старші за віком.

Уявіть собі, що ви вперше переступили поріг початкового класу ні» новий класний керівник. З чого ви почнете свої кроки як органі ипор учнівського колективу? Мабуть, це буде перше питання, що вас хвилюванім» Звичайно, розумієте, що вам належить сформувати всебічно розвинені особистості, а для цього необхідно організувати колектив класу. Які вимиті впливи мають цьому сприяти?

При створенні учнівського колективу, як і виховання взагалі, необхі іно починати з ознайомлення з учнями. Розглянемо програму⁷ вивчення класною колективу.

1. Склад класу: вік учнів; рівень їх розвитку; працездатні с и. ні успішність.

2. Рівень розвитку колективу: етап розвитку дитячого колем и їм характерні ознаки розвитку; особливості діяльності активу класу, його ро п. s формуванні та зміцненні колективу; діяльність органів самоврядування її ні взаємин між активом, органами самоврядування та учнями між собою; лги |»н в колективі; їх вплив на діяльність інших учнів; напрямки і форми нГмім класного колективу із загальношкільними.

3. Рівень морально-духовного розвитку колективу: рівень сприйняті загальнолюдських цінностей; особливості прояву почуттів; pliu ні. захищеності особистості; сформованість умінь і навичок правії іі.н*»і поведінки.

4. Рівень фізичного розвитку колективу: загальний стан здоров'я учні и ставлення до фізичної культури і спорту; потреби у фізичному розвитку.

5. Рівень трудового виховання: ставлення учнів до праці (грома/н і.ни діяльності); рівень сформованості соціально-психологічної готовносіі m праці; сформованість умінь і навичок у сфері трудової діяльноин профорієнтація учнів.

6. Рівень естетичного виховання: інтереси учнів до певних іні їїн мистецтва; рівень сформованість почуття прекрасного; потреби учнін ними естетичного розвитку.

52

7. Шляхи та засоби подальшого формування класного колективу: створення сприятливих умов для розвитку особистості в колективі; подолання чинників, що заважають цьому.

Для вивчення класного колективу вихователь повинен використовувати різноманітні методи педагогічного дослідження.

Спостереження - найпоширеніший метод вивчення колективу. Під час спостереження за групою дітей, колективом рекомендується враховувати:

а) тривалість безперервного спілкування між членами групи (спільні розмови, жести, схвалення або осуд тих чи інших дій і вчинків);

б) одностайність чи диференційованість реакцій дітей на зауваження педагога;

в) кількість дітей, що активно підтримують вимоги педагога або тих, які до них ставляться негативно.

Бесіда - випробуваний метод у практиці роботи школи. За її допомогою класні керівники можуть вивчати усвідомлені мотиви і потреби дітей, їхні професійні наміри, інтереси й нахили, стосунки, що склалися в дитячому колективі.

Класному керівникові потрібно поспілкуватися з вихователями, які, можливо, працювали з учнями до вас, батьками, вивчити особові справи учнів, щоб визначити найбільш правильний підхід до організації виховної роботи.

Далі велике значення у створенні колективу є висунення з перших днів до учнів педагогічних вимог, зрозумілих за змістом, з певними елементами переконання і навіювання. На початку навчального року класний керівник проводить спеціальний збір класу, на якому він знайомить учнів із важливими шкільними правилами і роз’яснює, як вони повинні вести себе на уроках і перервах, виконувати домашні завдання і брати участь у спільній роботі класу. Поставлені вимоги стимулюють роботу учнів над собою.

Важливою умовою формування учнівського колективу є організація самоврядування в класі і виховання активу. Класний керівник формує актив з учнів, які добре вчаться, виконують вимоги шкільного режиму і правила для учнів, вимогливі до себе й до інших, мають організаторські здібності.

Одним з важливих умінь у вихованні учнівського колективу є уміння класного керівника організувати змістовну позакласну роботу з учнями, щоб учні завжди були захоплені практичними справами, щоб перед ними постійно аояли завдання-перспективи. Ось як починав свою виховну роботу з учнями Н.О.Сухомлинський (“Серце віддаю дітям”): “Мене вражало, що захоплення дітей красою поєднувалося з байдужістю до долі красивого. Задовго до зустрічі зі своїми вихованцями я переконався, що милування красою - це лише перший паросток доброго почуття, яке потрібно розвивати, перетворюючи в активне прагнення діяти.

Як пробудити в дітях світлі, добрі почуття, як утвердити в їх серцях доброзичливість, дбайливе ставлення до живого та красивого? Під час однієї з прогулянок у полі ми знайшли в траві жайворонка з підрізаними крилами. Ми принесли жайворонка до школи, помістили в клітку. Кожен ранок хто-небудь з

53

дітей приходив до жайворонка. Малюки приносили їжу. Через декілька днів Катя принесла дятла. Святом для малюків був ранок, коли Федір приніс у школу іволгу. Ця пташка теж чомусь не літала, хлопчик знайшов її в кущах біля звіроферми.

Піклування про живе та прекрасне поступово війшло в життя дітей. Пізно восени 1951 року, коли з дерев опало листя, ми пішли до лісу, викопали маленьку липку, принесли її на шкільне подвір’я, посадили.

Яка велика сила - колективне почуття ласки й доброти, колективної доброзичливості.

Як домогтися, щоб праця стала найважливішою духовною потребою дітей? А.А.Нестеренко, М.Н.Верховинина з першого дня виховання залучали дітей до посильної праці в шкільному саду, на навчально-дослідній ділянці. Разом з В.П.Новицькою ми будували маленьку теплицю, де діти працювали

взимку.

Ми бачили важливе виховне завдання в тому, щоб дітей оточував не тільки світ природи, а й світ праці, творчості, будівництва. Людська краса розкривається яскравіше всього в праці.”

Організація цікавих практичних справ учнів створює підгрунтя для накопичення позитивних традицій у класі, формування громадської думки, реалізації принципу паралельної дії тощо, що в свою чергу веде до розвитку колективу. Для того, щоб спільна діяльність сприяла розвитку колективу, важливо враховувати та забезпечувати такі педагогічні умови:

• створення можливості учням самим планувати, організовувати та оцінювати наслідки своєї діяльності;

чітка організація взаємодії учнів та відповідальних осіб у процесі діяльності, узгодження прав та обов’язків кожного;

• допомога учням в осмисленні морального сенсу їх діяльності (для добра, для людей, для Батьківщини, а не заради перемоги в змаганні чи “цінного подарунка”);

• поступове ускладнення діяльності, вихід на нові сфери, постановка перед учнями перспектив їх спільних дій;

• розвиток у процесі діяльності рис взаємодопомоги, вимогливості один до одного.

Всі форми діяльності мають пропонуватися дітям і батькам тактовно, без примусу. Головне завдання вчителя - зацікавити, захопити учнів різноманітною інтелектуальною, духовно-творчою, трудовою діяльністю. Головна умова - природність і технологічна культура виховного впливу. Слід пам’ятати цінну пораду В.О.Сухомлинського: “Учневі не потрібно у кожний момент знати, що вчитель його виховує”. Формами виховної роботи в початковій школі є бесіда (пізнавальна, етична, художньо-естетична), екскурсії (природознавчі, уроки милування природою, виробничі, художні), ігри (сюжетно-рольові, ігри-драматизації, ігри-подорожі), творчі години, трудові справи, конкурси, вікторини, свята (державні, календарно-обрядові, сезонні, шкільні, родинні).

54

Нормальне функціонування дитячого колективу можливе за умов дотримання правильного тону та стилю. Тон і стиль колективних відносин встановлюються і підтримуються відповідними правилами, традиціями, ритуалами. Від того, які стосунки складаються в колективі, залежить розкриття задатків, нахилів, творчих здібностей кожної особистості.

При правильному спілкуванні відбувається розв’язання конфліктних ситуацій на демократичній основі. Конфлікт - реальні або ілюзорні, об’єктивні або суб’єктивні, по різному усвідомлені протиріччя між людьми, зі спробами їх емоційного вирішення. Конфлікт - це важлива складова людських взаємостосунків. Те, як вирішується конфлікт і як при цьому відбувається взаємодія між його учасниками, є показником характеру всієї системи стосунків, яка склалася в країні, в школі, в класі або в сім’ї. Там, де конфлікти вирішуються з позиції сили, ми говоримо про диктатуру і авторитаризм. Там, де до вирішення конфлікту підходять з позиції партнерства і співробітництва, можна говорити про демократичну систему.

Отже, формування учнівського колективу здійснюється як два взаємопов’язаних процеси:

1. збір інформації про учнівський колектив і окремих учнів;

2. організації адекватних його складу впливів, з метою вдосконалення колективу і оптимізації впливу його на особистість кожного окремого школяра.

В практиці педагогічного керівництва колективом школярів необхідно дотримуватися наступних важливих правил:

1. Розумно поєднувати педагогічне керівництво з природнім прагненням учнів до самостійності, незалежності, бажанням проявити свою ініціативу і самодіяльність. Необхідно вміло спрямовувати активність дітей, співпрацювати з ними.

2. Колектив - динамічна система. Він постійно змінюється, розвивається, міцніє за умови правильного педагогічного керівництва, яке має враховувати сучасний зміст.

3. Високої ефективності колективного виховання класний керівник досягає лише тоді, коли він спирається на колектив учителів, працюючих в цьому класі, включає колектив класу в загальношкільну діяльність і співробітництво з іншими колективами, тримає тісний зв’язок із сім’єю.

4. Показник правильного керівництва - наявність у колективі загальної думки з важливих питань життя класу.

5. Члени колективу завжди мають різні характери, смаки, інтереси тощо. Мудрий вихователь терпляче відноситься до недоліків інших, вибачає нерозумні дії, образи.

6. Однією з причин неблагонадійного стану учнів у системі колективних стосунків є неадекватність поставлених перед ними завдань реальним можливостям. Якщо постійні або тимчасові доручення не відповідають їх інтересам або можливостям, то вони виконуються формально або зовсім не виконуються.

55