7. Для зміцнення колективу учнів велике значення має створення і збереження традицій.

8. Мудре педагогічне керівництво колективом полягає, за словами А.С.Макаренка, у постановці цікавих і доступних перспектив.

9. Стиль педагогічного керівництва має бути демократичним.

В 1938 році німецький психолог К.Левін провів експеримент. З десятирічних школярів були створені три клуби по виготовленню іграшок. Групи були однакові, клуби працювали за одною програмою. Відрізнялися вони тільки стилем керівництва. Інструктори були відібрані так, що демонстрували три типи керівництва: авторитарний, демократичний і ліберальний. Авторитарний керівник командував, присікав усяку ініціативу, давав завдання, підводив підсумки, карав і заохочував. При демократичному стилі оцінювались факти, а не особистість, група обговорювала завдання і процес роботи. Ліберальний стиль надавав справі анархічний характер, кожен робив що хотів.

Як же відбилися ці три стилі керівництва на поведінці учасників і результатах їх роботи?

1. При ліберальному стилі було виконано менше роботи і якість її була гіршою. Діти не отримали задоволення від занять, стосунки між ними залишилися без змін.

2. Демократичний стиль сприяв отриманню більш ефективних результатів. Діти здружилися, виникло самоврядування. З’явилося почуття гідності за загальні успіхи, впевненість у собі, бажання працювати краще. Підвищилась якість і оригінальність виконання роботи. Але кількісні результати роботи нижчі, ніж при авторитарному стилі.

3. При авторитарному стилі зафіксована ворожість у взаємовідносинах, а також велика кількість проявів непокори та підлабузництва. Роботи виконано багато, проте задоволення від неї ніхто не отримав.

Отже, гуманізація і демократизація освіти передбачає перехід від авторитарної педагогіки, яка розглядає дитину як об’єкт педагогічного впливу, до педагогіки демократичної, яка орієнтована на повагу до особистості дитини і співробітництво між учнями та вчителями.

2. Інноваційні технології виховання.

Термін “технологія” у педагогіку ввів А.С.Макаренко. Він вважав, що справжній розвиток педагогічної науки пов’язаний із її здатністю “проектувати особистість”, тобто чітко передбачати ті її якості і властивості, які мають сформуватися у процесі виховання. Технологія виховання - це чітко обгрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапності, націленість на вирішення конкретного виховного завдання.

56

Реформування сучасної школи зумовлює зміни виховної системи школи. Реалізація гуманістичної педагогіки передбачає перехід від авторитарно-дисциплінарної моделі організації виховного процесу до особистісно зорієнтованої, за якою особистість школяра є творчою індивідуальністю. Нова філософія виховання зосереджує увагу на тому, що виховний вплив на особистість за схемою “вимога-сприймання-дія” сьогодні вже не спрацьовує, бо вона не розкриває особливостей її морального розвитку, не враховує життєвого досвіду, поступового освоєння нею моральних цінностей, не розкриває позитивної мотивації вчинків. Сьогодні виховний процес має переходити до становлення в особистості механізму саморегуляції на основі віри і почуття обов’язку. Такий підхід в організації виховної діяльності потребує від класного керівника введення інноваційних технологій. Серед них належне місце займають інтерактивні техніки та технологія колективного творчого виховання.

Інтерактивні техніки. Застосування інтерактивних технік під час підготовки та проведення виховного заходу допомагає класному керівникові створити активні педагогічні ситуації для розвитку комунікативних навичок дітей, усвідомлення ними морально-правових категорій та мотивації самопізнання.

Безпосередньому моделюванню виховного заходу передує підготовча робота: виявлення проблем у житті дитини, характер міжособистісних стосунків, інтереси, уподобання, мрії тощо. Тут у пригоді стануть такі інтерактивні техніки, як: незакінчені речення, лист до себе, інтерв’ю, коло.

Крім того, класовод на підготовчому етапі може скористатися й тестуванням, анкетуванням та усним опитуванням.

На підставі зібраної та ретельно опрацьованої (бажано спільно з психологом) інформації класний керівник визначає коло питань, які не просто цікавлять дітей, а свідчать про їхню “неготовність” (морально-правову, психічну, фізіологічну, соціальну) до конкретних позитивно мотивованих дій. Після цього слід переходити до складання моделі виховного заходу: дібрати відповідну інформацію, найоптимальніші інтерактивні техніки, опрацювати психолого-педагогічні рекомендації, запросити спеціалістів, підготувати з окремими учнями спеціальні творчі завдання. На початку виховного заходу класному керівникові потрібно не забувати про три обов’язкових "Дякую”:

• що були відвертими у відповідях (протягом підготовчого етапу);

• що підказали тему години спілкування (виховного заходу); що й сьогодні ми всі разом.

Завдяки такому простому прийому вихователь неодмінно забезпечить “ситуацію успіху” кожній дитині.

Моделюючи виховний захід, слід добирати інтерактивні техніки за такою схемою: колективні (мозкова атака, дискусія у великій групі, розминки та ігри, що знімають напруження), групові (обговорення малою групою, дебати), колективно-групові (керовані фантазії, дослідження випадків, рольові ігри), індивідуальні (коло, анкетування, творча праця, закінчення речень).

57

Такий підхід допоможе класоводові залучати до творчої співпраці навіть найневпевненіших у собі дітей, керувати колективною думкою дітей так, що(> за нею не втратилась особиста думка кожного, а головне - спонукати всіх учасників заходу до конкретних дій.

На завершення виховного заходу керівник може дати корисні поради або разом із колективом визначити “думку дня”, тобто моральний орієнтир и життєдіяльності дитини.

Технологія колективного творчого виховання. Першим у педагогічнім діяльності використав технологію колективного творчого ВИХОВПННЯ А.С.Макаренко. Вся діяльність його колонії імені М.Горького та комуни імені Ф.Дзержинського була заснована на ідеях цієї технології: колективне рішення і виконання всіх дій; зміна складів зведених загонів; система перспективнії\ ліній.

Згодом санкт-петербурзький учитель І.П.Іванов, узагальнивши ідсі А.С.Макаренка, розробив та апробував технологію колективного творчої о виховання.

Докладніше розглянемо стадії (етапи) організації колективної творчої діяльності.

Етап І. Попередня робота колективу або колективне визначення цілей визначення теми, мети, завдань майбутньої діяльності, висування перепекти перед учнями, вироблення у них переконання в суспільній значущості і,і необхідності майбутньої діяльності, захоплення всіх загальною справою. І іг обговорення: Що можна зробити? Для кого? Де? Коли? Хто братиме участь?

Етап II. Колективне планування справи: обговорення різноманітних пропозицій, варіантів плану, конкурс на кращу розробку плану, визначення оптимального для даних умов варіанту, підбір матеріалу, складання запитань-завдань, вибір ради справи.На цьому етапі головна роль відводи їм я дітям. Відповідь на поставлені запитання-завдання учні шукають спочатку и мікроколективах. Після цього збирається весь колектив і уважно слу хін представника кожного мікроколективу. Це обговорення можна на ними ⁴⁴ збором-стартом”.

Етап III. Колективна підготовка справи: розподіл доручень мы учасниками, визначення завдань мікроколективам, вибори відповідальніїч проведення анкети, організація контролю за виконанням завдань.

Етап IV. Проведення справи: зміст і методика проведення егірини залежить від її форми, мети і завдань.

Етап V. Колективний аналіз: чи була користь, радість від діяльної м навколишнім людям? Чи був колектив дружнім, організованим доброзичливим? Хто показав себе з кращого боку і в чому? Кому мемош висловити загальну подяку? Що треба враховувати в майбутній робои' Головне, щоб кожний брав участь в аналізі досвіду проведеної колсктшнімі творчої справи, навчався оцінювати, аналізувати, брати уроки на майбуин

58