Тема 2. Робота класного керівника по вивченню учнів початкових класів. План.

1. Психологічні закономірності особистості молодшого шкільного віку

2. Програма вивчення особистості учня.

3. Методи вивчення молодшого школяра.

4. Рекомендації щодо ведення щоденника спостережень.

5. Взаємодія класного керівника, соціального педагога та шкільною психолога.

Основні поняття: програма вивчення особистості школяра, методи вивченим школяра.

Література:

1. Бабанський Ю.К. Педагогика. -М.: Просвещение, 1983. -С.484-506.

2. Кацинська JI.JI. Виховний процес у сучасній школі.-Рівне: ІПКІ11* 1997. -С.25-26.

3. Кацинська J1.JI. Технології виховної діяльності класних керівними 5-6 класів (практичний посібник).-Рівне: ІПЬСПК, 2000. -С.5-6.

4. Классному руководителю. Учеб.-метод.пособие / Под рс і М.И.Рожкова. -М.: Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 1999. -С. 156-158,

5. Мистецтво життєтворчості особистості: Наук.-метод.посібник: У ,^},і Ред. рада: В.М.Доній, Г.М.Несен та ін.- К.: ІЗМН, 1997.- ч І Життєтворчий потенціал нової школи. -С. 120-122.

6. Орієнтовний зміст виховання в національній школі: Методичні рекомендації / Кол. авт. за заг. ред. С.І.Коваленко. -К: ІЗМН, І9ІНі -С.15-18.

7. Сухомлинський В.О. Вибрані твори.-К.:Радянська шко їй 1976.-Т.З.-С.8.

8. Ушинский К.Д. Человек как предмет воспитания.-Собршпм сочинений. -М.: Просвещение, 1950. -т.8. -С.23.

1. Психологічні закономірності особистості учня

Жан Жак Руссо вперше висловив думку, що дитина - не малсим нн дорослий, вона інакше сприймає, відчуває, мислить, ніж доросла людини І лише пізніше, коли виділилась в окрему галузь дитяча психологія, вчені рі'шмч країн численними експериментами довели, що всі психічні процеси \ дитячому віці мають свої особливості.

24

Тонкий знавець дитячої психології В.О.Сухомлинський відзначав: “Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про честь і безчестя, про людську гідність, у них свої критерії краси, у них навіть своє вимірювання часу, в роки дитинства день здається роком, а рік вічністю”. Тому робота класного керівника початкової школи значно полегшується, якщо у нього є обізнаність із віковими особливостями дітей. Молодші школярі - це діти 6-11 років. Головною особливістю особистості в молодшому шкільному віці виявляється зміна її соціальної позиції: дитина розпочинає систематичне учіння, стає членом шкільного і класного колективів. Зазнають змін стосунки з дорослими, головним авторитетом серед них стає вчитель. Завдання дорослих стосовно молодшого школяра в цей період полягає в тому, щоб сформувати у нього позицію учня, підвести його до розуміння нових обов’язків.

Діти молодшого шкільного віку, особливо першо- і другокласники, орієнтуються на норми поведінки і цінності вчителя більше, ніж на думки ровесників. Отже, вимагаючи необхідної поведінки від дитини, самим педагогам належить постійно строго і прискіпливо стежити за своєю поведінкою, бути зразком для дитини.

Учні 1-2 класів не можуть стримувати свої почуття, контролювати їх зовнішній прояв, до того ж вони відзначаються емоційною нестійкістю, частою зміною настрою, схильністю до афективних станів, короткочасними бурхливими проявами радості, горя, гніву, страху. При неправильному сімейному вихованні у них можуть проявлятись і негативні риси характеру, примхи, вередування, впертість, наслідування поганих звичок. Класоводам слід пам’ятати, що молодший шкільний вік має великі можливості для формування позитивних якостей характеру. Спостереження практиків і наукові дані свідчать, що вже у 3-4 класах у дітей проявляються більш адекватна самооцінка, працелюбність, старанність, дисциплінованість, акуратність, вольова регуляція своєї поведінки.

У молодшого школяра значно розширюється коло спілкування: у нього є товариші по класу, по спільній діяльності, по позашкільних справах. Однак втрата товариша не стає предметом глибоких переживань - як правило, швидко знаходиться новий товариш.

Молодші школярі легше усвідомлюють вчинки інших людей і їх мотиви, ніж свої власні. Тому вичленення мотиву вчинку, роз’яснення дитині його сутності й правильності в різних типових ситуаціях є спеціальним завданням дорослих. Навчаючись бачити добре у вчинках інших, дитина потроху навчиться розуміти й усвідомлювати мотив, яким інший чи вона керувались при звершенні хорошої справи.

Молодшому школяреві властива невідповідність між знаннями моральних норм і поведінкою. Ця схильність постає тут як вікова особливість дитини, яка ще тільки вчиться орієнтуватись у розмаїтті життєвих ситуацій, вчиться співвідносити наявні в неї уявлення з життям, з реальними вчинками, з конкретною поведінкою.

25

При обговоренні життєвих ситуацій важливо так будувати розмову з молодшими школярами, щоб про добрі вчинки говорила не сама дитина, яка здійснила цей вчинок, а інші. Якщо про свої соціально значущі вчинки судить дитина, та ще й при цьому дорослий заохочує її, то мотив самооцінності моральної норми може трансформуватись у бажання отримати похвалу тощо.

Молодшому школяреві імпонує, що з ним як з дорослим говорять про найсерйозніші речі - не лише про оцінки та ігри, але й про те, що хвилює дорослих, про події в країні й світі, про взаємини дорослих. Однак про серйозне з дітьми слід говорити просто, прагнучи звертатись до їх власного життєвого досвіду, до прочитаних ними книжок, до побаченого ними по телевізору, впливаючи при цьому не лише на свідомість малюка, а й на його почуття.

Усвідомлення дітьми молодшого шкільного віку нової своєї позиції - як школяра викликає перебудову їхніх ставлень до всіх сторін повсякденного життя. Водночас вступ дитини до школи ставить її в нове положення щодо рідних, оточення і змінює їхнє ставлення до неї. Зміна сприйняття її оточенням поступово відбивається і на сприйнятті нею самої себе.

Особистісний розвиток молодшого школяра буде успішним відсутності психологічних травм. Такі травми можуть бути викликані переляком, переживанням образи, несправедливості, насмішками і недоброзичливістю ровесників. Все це викликає у дітей стан підвищеної тривожності й відбивається на їхній поведінці.

Умовою успішного формування цінних якостей особистості молодшою школяра є позитивний психологічний клімат у сім’ї і в колективі.

Молодший шкільний вік - це час, коли контакти дорослих з дитиною загалом досить легкі. Необхідне лише розуміння дитини, її проблем хвилювань, переживань. Про них вона сама готова розповісти дорослом\ (якщо її слухають, звичайно). У цьому - запорука плідності впливу дорослою на хід загального розвитку молодшого школяра.

Потреби й можливості дитини перебувають у постійній суперечності V розв’язанні цієї суперечності - рушійна сила психологічного розвитку дитини Лише небагато молодших школярів свідомо і навмисно порушу юм. дисципліну. Здебільшого поведінка дітей може бути визначена формулою хоче, але не може і не вміє.

Конфліктні ситуації у вихованні породжуються й об’єктивними причинами, і суб’єктивними. Перші слід прагнути зрозуміти і здолати. Другі побачити передусім у самих собі, а побачивши, знайти сили позбавити^ м власних невірних установок, вузькості поглядів, негативних рис характеру.

Розуміння значущості, важливості справи може спонукати молодшою школяра до значних зусиль (наприклад, досить тривалий час виконувані нецікаву роботу).

Молодші школярі хочуть зробити більше, ніж вони можуть: у момсні прийняття рішення вони не враховують ані своїх можливостей виконати вині на себе обов’язки, ані тих труднощів, які можуть виникнути в процесі.

26