- •Методика роботи класного керівника
- •O.J1. Шквир методика роботи класного керівника
- •Тема 1. Роль і місце класного керівника в початковій школі за новій соціо-культурних умов.
- •1. З історії питання.
- •2. Функції класного керівника.
- •Варіативність класного керівництва.
- •Професіограма класного керівника.
- •5. Нормативно-методичне забезпечення діяльності класнон» керівника.
- •Організація діяльності класного керівника
- •1.Загальні положення.
- •Тема 2. Робота класного керівника по вивченню учнів початкових класів. План.
- •1. Психологічні закономірності особистості учня
- •2. Програма вивчення особистості учня
- •3. Методи вивчення молодшого школяра.
- •4. Рекомендації щодо ведення щоденника спостережень.
- •5. Взаємодія класного керівника, соціального педагога та шкільного психолога.
- •Практичне заняття №2
- •Тема 3. Планування класним керівником виховної роботи. Ведення документації класу.
- •1. Функції і вимоги до планування.
- •2. Види і структури планів.
- •За обсягом змісту:
- •За часом:
- •Залежно від суб'єкта планування:
- •За масштабом планування:
- •3. Організація планування виховної роботи.
- •Крок - цілеспрямування. Це першочергове прогнозування результатів.
- •Крок- визначення об’єкта планування. Спочатку потрібно дати відповідь на питання: що необхідно спланувати (всю діяльність, певний напрямок, конкретну справу);
- •Крок - визначення часового періоду: який період часу необхідно спланувати (рік, семестр, місяць тощо);
- •4. Планування виховної роботи в групі продовженого дня.
- •Охарактеризуйте загальний алгоритм будь-якого планування.
- •Практичне заняття №3
- •Тема 4. Робота класного керівника по організації і вихованню учнівського колективу.
- •1. Методика формування учнівського колективу.
- •2. Інноваційні технології виховання.
- •3. Учнівське самоврядування.
- •4. Особистість і колектив.
- •5. Критерії оцінки рівнів ефективності виховного впливу.
- •Практичне заняття №4
- •5. Взаємодія класного керівника з дитячими громадськими
- •1 Дитячі громадські формування як інститут виховання.
- •Види дитячих громадських формувань та їх специфіка.
- •3. Методи роботи з членами дитячих формувань.
- •4 Роль класного керівника в роботі дитячих Формувань.
- •Лабораторне заняття.
- •Теоретичний матеріал для повторення.
- •2. Особливості виховання дітей з відхиленнями у поведінці.
- •2.2. Корекція важковиховуваності
- •3. Специфіка роботи з обдарованими учнями.
- •Практичне заняття №6
- •XI ма вивчення особистості важковиховуваних учнів
- •1 Харламов и.Ф. Педагогика.-Минск: Універсітзцкае, 2000.-с.541-543.
- •1. Місце і роль сім’ї у вихованні особистості.
- •4. Форми роботи вихователів з батьками.
- •5. Підвищення рівня педагогічної освіти батьків.
- •6. Неблагополучна асоціальні, конфліктні сім’ї та сім’ї соціального ризику. Робота класного керівника з проблемними сім’ями.
- •Практичне заняття №7
- •І Розв’язання педагогічних задач на визначення помилок у
- •Розгляд методики оцінки сімейних стосункіз ча допомогою
- •Практичне заняття №8
- •Індивідуальна робота. Виконання тестових завдань.
- •Групова робота. Мозкова атака. Кожна група задає іншим групам три заздалегідь підготовлених запитання за самостійно опрацьованими темами:
- •Колективна робота. Виконання вправ і педагогічних задач.
спрямована
на озброєння їх педагогічними знаннями,
надання конкретної індивідуальної
методичної допомоги.
Індивідуального
підходу у вихованні потребують не
тільки важкі учні. Особливою категорією
в класному колективі є обдаровані діти.
Проблема дитячої обдарованості є однією
з проблем сучасної науки. Існує понад
100 визначень понять “обдарованість”.
Обдарованість
слід розглядати як сукупність проявів
особистісних якостей, коли не тільки
інтелектуальні, але й інші здібності
виступають у взаємодії і цілісній
єдності. Дж.Рензуллі, американський
вчений, який розробив популярну сьогодні
концепцію обдарованості, вважає, що
обдарованість - це єдність трьох
характеристик: інтелектуальні здібності
(вищі за середній рівень), креативність
і наполегливість.
Обдарованість
проявляється з раннього дитинства. Але
стан вундеркіндів у дітей швидко гасне,
якщо багатство це своєчасно не було
помічено або залишилось нерозвинутим,
ніхто не вказав дитині правильний шлях,
по якому треба йдти далі. В результаті
губляться таланти дітей, низько
опускається їх інтелектуальний
потенціал.
Які
ж критерії визначення талановитої
дитини відомі сьогодні? Теоретична
педагогіка для діагностики обдарованості
послуговується численними тестами.
Системи тестів розроблені в усіх
розвинених країнах, адаптовані для
міст і сільських місцевостей. В Україні
широко використовуються тести Г.Айзенка,
Д.Векслера, Л.Занкова, Н.Левітова,
С.Максименка та ін. Проте тести не є
універсальним методом визначення
обдарованості. По-перше, валідність
навіть найточніших із них ніколи не
перевищує 80 відсотків. По-друге, провідний
вплив на виховання дитини здійснює
сім’я, а батьки ж здебільшого не обізнані
в галузі тестування. Як правило, не
звертаються до нього у повсякденній
роботі і шкільні вчителі, вихователі
дошкільних установ. Внаслідок цього
для практиків придатніші критерії, які
можна визначити, безпосередньо
спостерігаючи за дитиною. Такі параметри
були розроблені наприкінці XIX ст.
російським педагогом Г.Рукавишниковим.
Провідним
завданням вихователя Г.Рукавишников
вважає
необхідність помітити вподобання,
прагнення, схильність дитини.
Психолого-педагогічна
характеристика обдарованих дітей.
Дійсно
обдарована дитина, як засвідчує досвід,
завжди виявляє глибокий інтерес до
певних явищ, наполеглевість у своїх
діях, нерідко наближену до самовпевненості.
903. Специфіка роботи з обдарованими учнями.
Природні
нахили яскраво виявляються в іграх
дітей. Відомо, що І Шевченко змалку
любив ліпити з глини, малювати, пізніше
- списувати нірші у саморобні, оздоблені
візерунками книжички. Конфуцій у
дитинстві
•і
її) Всі в перевагу грі в церемонії та
жертвоприношення. Галілей, Ньютон.
І иссон з раннього віку захоплювалися виготовленням іграшкових млинів та |н і • 111 х механізмів. Якщо звичайним дітям під час гри запропонувати іншу гру, «ниш легко захопляться нею і забудуть попередню. Обдарована ж дитина мижди впевнена, що робить важливу справу, схильна займатися нею ртлярно, не дозволяє псувати наслідки своєї праці. В талановитої дитини •н іразу помітні тонка спостережливість, зосередженість, посидючість, вміння 11.1 моле гливо переслідувати поставлену мету, самостійність і незалежність у ни и.ності. Немає сумніву, що обдарованість пов’язана, в першу чергу, зі
ноілдами, на основі яких базуються уява і фантазія. В обдарованих дітей мі імшна пам’ять, яка базується на ранній мові і абстрактному мисленні. Вони І>іно починають класифікувати інформацію, яка надходить до них, із ч юволенням займаються колекціонуванням. У них великий словниковий мине, вони із задоволенням читають словники і енциклопедії, придумують •м*мі слова і поняття; здатні займатися декількома справами відразу. Вони і\ же допитливі, активно досліджують оточуючий світ. Обдарована дитина і ї ї і на довгий час концентрувати свою увагу на одній справі і терпіти не може, мни їй нав’язують готову відповідь. В обдарованих дітей розвинуто почуття »v мору. Вони полюбляють загадки, гру слів, часто володіють » м ра сенсори ими здібностями. Якщо результати роботи в них виходять гірші им іанованих, то це може привести до зниження самооцінки дитини.
Але виявлення обдарованих дітей - це лише початок шляху. Найбільш и f і /іч і и в им етапом є другий: психологічно і педагогічно грамотно організувати І ми юту з обдарованими дітьми для розвитку їх задатків і нахилів. Критичний ні.і пз наукових праць і практичного досвіду дає змогу зробити висновки, що і|мдиційне виховання, розраховане на середнього учня, згубно діє на по чаровану натуру. Необхідна індивідуалізація підходу.
Обдаровані діти, як правило, мимоволі привертають до себе увагу ммчователя, і від нього вимагатиметься не стільки активний виховний вплив, і М II.ки своєчасне усунення перепон і можливе сприяння вільному розвиткові шпіни. Посилена увага до талановитого вихованця у той час, коли йому необхідні повне невтручання, незалежність, шкодять обдарованості.
І і роти показано також насаджувати знання, уміння і принципи, які нівелюють прояви оригінальної думки. Небезпечно вдумливу замкненість дитини розцінювати як боязкість, засмученість і боротися з нею. Немотивований тиск і нав'язування занять можуть тільки затримувати прояви справжніх природних ІІІІЧИЛ ів.
Примус нерідко викликає в обдарованих, нетрадиційно мислячих дітей інч ироможність виявити себе навіть у тих видах діяльності, до яких вони миють схильність. Із життєопису видатних осіб відомо, що Т.Едіссон, \ і іінштєйн, Ф.Фрьобель визнавалися у школі найгіршими учнями, і вчителі
ОІ
навіть
підозрювали у них розумову відсталість.
Тому А.Дістервег наполегливе] застерігав
проти насильства над дитячою природою.
Проте
занадто рання “спеціалізація” і
“професіоналізація” у вихованні!
збіднюють особистість, ускладнюють її
подальше життя. Тому на перший! план
доцільно висувати ідею калокагатії -
гармонійного розвитку сукупності
тілесних, душевних і розумових сил
людини. Важливим принципові виховання
слід визнати також утилітаризм -
озброєння дитини знаннями І вміннями,
які становитимуть реальну користь у
житті і допоможуті вихованцеві посісти
достойне місце в суспільстві. Хист
реалізується лише ні умови вміння
індивіда трудитися. Отже, завдання
вихователя - розвивати І обдарованої
дитини працьовитість, цілеспрямованість,
вміння завершувати розпочату справу,
силу волі. Ці якості неможливо сформувати
тільки шляхом зовнішнього впливу, тому
виховання потрібно будувати так, щоб
спонукаті дитину до самовиховання.
Відповідно, мистецтво виховання -
мистецтві пробудження у вихованця його
власних сил.
Самовиховання
й зміцнення волі базується на самоповазі
особистосііі Самоповага реальніше за
найсуворіші заборони утримає дитину
иіі негативних вчинків, найшвидше
розвине вміння володіти собою. Довірі
дорослих пробуджує в дитині самоповагу,
підносить її у власних очіічі
спонукає
бути достойною цієї довіри. Необхідно
надавати дитині не тільмі свободу
самодіяльності, а й можливість у певних
межах обговорювати І дорослими свої
наміри. Завдяки такій свободі вихованці
пізнають власні сили! виробляють звичку
оперувати своїми розумовими, фізичними
і моральним! ресурсами. В результаті
виробляється самоповага і здатність
критичні оцінювати свої здібності й
дії. Д.Локк вважав, що чим раніше ви
почнеш ставитися до дитини, як до
дорослої, тим швидше вона такою буде.
Ознайомлення
з різноманітною діяльністю, глибокі і
помірно численні враження допомагають
інтенсивному розвиткові природних
задатків людини! Потрібні для творчості
фарби, звуки, форми, рухи талановиті
діти знаходите спілкуванні з природою.
Природа ж пробуджує мислення, уяву,
фантазії^ Проте творча думка, творча
уява розвиваються також під впливом
літератури Відомо, що видатні вчені
були схильні змалку до читання наукових
книжок, І майбутні поети - дев'ятилітні
А. Ахматова, М.Цвєтаєва, Леся Украйни
зачитувалися серйозними (“дорослими”)
поетичними творами. Наголошу ющ
на
розвивальній ролі читання, варто навести
цікаві, перевірені практико! застереження
Г.Рукавишникова,
що
викликаний читанням надмірнії! розвиток
уяви робить людей нетерпимими до
буденної рутини і дріб'язково» Тому
вихователь має урегулювати розвиток
уяви, щоб вона не паралізуная волю,
характер, не порушувала гармонійного
співвідношення між усім сторонами
багатогранного духовного і розумового
життя людини.
Сучасні
дослідження, проведені відомим психологом
А.Баркан, місіш цікавий матеріал для
доповнення рекомендацій батькам і
педагогам з пи'ііін виховання обдарованої
дитини. А саме: важливо не ігнорувати
унікальної! такої дитини, проте і не
виказувати надмірних захоплень її
обдарованістю Ilf
92
•ниши
перетворювати життя дитини в інструмент
задоволення батьківських імпціні
Необхідно створити всі умови для
розвитку таланту, але не нФмімшти дитині
своїх захоплень та інтересів, не
культивувати Мі иО їдкості будь-що
досягти не перевершених результатів,
не •и і»* ми її ілжувати, не змушувати
постійно займатися улюбленою справою.
Все и* миф. підбити бажання цікавитися
як улюбленим заняттям, так і будь-чим
Шжкм ( і«гг и причиною неврозу, психічного
захворювання або ж розвинути в
It нм різноманітна кількість форм і методів роботи з обдарованими р|мм ІІпІІбільше розповсюдження отримали предметні олімпіади, конкурси, І|ім{мнін участь в гуртках, клубах, підготовка і проведення свят, зустрічей . **нн
Ммоїр способів педагогічної роботи з обдарованими учнями залежить И * МІМ вою досвіду, особистих якостей і мотивів діяльності тощо. Але є ••".* чі. іч.і багато хто з обдарованих дітей у ранньому віці повністю рЦЖіна и у світ своїх захоплень і не хочуть знати нічого іншого. У таких *••**!* іргбп створювати умови, при яких вони на власному досвіді ним » ми і. би у необхідності широкого кругозору для просування свого pjfttt іім и.иосі і Для цього потрібно підбирати для них цікаві справи, які б ♦ и мі їй і.і і кових знань з інших наук.
І ftfrtuv можна виділити п’ять передумов формування обдарованої Ими. и
м итнії 11» від народження відповідних задатків;
німів ніс і і, з раннього віку атмосфери, стимулюючої не тільки jMMMiiioK існуючих задатків, але й активне особисте самовираження; ннАутім належних вольових і емоційних якостей, наполегливості в мм уміння цінувати час, керувати собою;
)» ним систематичне тренування творчого мислення;
він чнснс залучення до самостійної роботи відповідно до здібностей і мміоіо самоствердження.
