5. Усне складання казки.

• Що можна дібрати до тексту? (Заголовок).

• Як ми назвемо нашу казку? (Суперечка).

• Як називається початок твору? (Зачин).

• Як почнемо казку? (Росли поруч два дерева і почали вихвалятися, яке з них краще і корисніше…).

• Яка наступна частина? (Основна).

• Про що будемо розповідати в ній?

• Якою частиною є кінець твору? (Заключною).

• Про що напишемо в цій частині?

V. Фізкультхвилинка

Для здоров’я та порядку

Дружно любимо зарядку.

В лісі – квіти і трави,

Ясне сонце зігріва.

Руки вгору піднімає,

На дерева поглядаєм.

І береза, і ялина

Нам дарують вітаміни.

Раз – направо нахилились,

На ромашку подивились.

Два – наліво. Ручку нижче.

Присідаємо завзято,

На галяві пахне м’ята.

Глибоко вдихаєм кисень

Від ожини і меліси.

Незамінні для людини

Добрі лікарські рослини.

Заспокоїлися трішки?

А тепер відкриєм книжку.

Vі. Письмове виконання роботи

• Як записуємо кожну частину тексту?

• Самостійно запишіть власну казку про яблуню й березу з іншим сюжетом, але обов’язково з порівняльним описом цих дерев (яблуня вихваляється своїми квітами, плодами; береза – розкішним віттям, сережками, стовбуром, соком тощо).

Зразок твору

Суперечка

На світі бувають дива. Виросли зовсім поруч у саду яблунька і берізка. Поки були маленькими, все було гаразд. А як виросли, стали сперечатися.

Розлога, широколиста яблунька сказала: «Яка я красива. Всі люблять мої соковиті червонобокі яблука».

Струнка білокора берізка промовила: «І мене всі люблять, адже я дарую людям свій цілющий сік».

Цю розмову почув пустун-вітерець і звернувся до дерев: «Не сперечайтесь, мої любі друзі. Ви обоє дуже красиві, милі і корисні».

Яблунька сором’язливо сховала свої плоди під широким листям і відповіла: «Наш друг прав, берізко».

А кучерява берізка зашелестіла своїми гострими темно-зеленими листочками і сказала: «Будемо завжди подругами, яблунько!».

Ще й досі ростуть у саду яблунька і берізка. Вони радіють сонцю і приносять людям користь.

Vііі. Аналіз і перевірка написаного

ІХ. Підсумок уроку

• Ось і закінчився наш урок. Що означає порівняти предмети?

• Чи навчилися ви складати порівняльні описи?

• Чому наші твори називаються однаково, але звучать по-різному? (Бо для висловлення подібних думок ми використовували різні слова).

• Що робить твір красивим, неповторним? (Влучне використання синонімів, образних слів, словосполучень і речень).

Додаткові матеріали

Багато є роботи,

Хоч стоять вони весь час.

Від дощу чи від спекоти

Захистять, врятують нас.

Не лягають спать ніколи,

На ногах вони одвік.

Не бояться плину рік,

Ні завій, ні вітру реву.

Хто ж вони такі?

(Дерева)

Берези

У берізки товсті гілки тягнуться догори, а потім тоншають і плавно опускаються донизу – звисають, ніби чомусь плачуть. У народі говорять, що то берізка жіночого роду. А є берізки, в яких гілки тягнуться тільки догори, такі берізки відносяться до чоловічого роду. У берізки листочки маленькі, кругленькі, з різьбленими зубчиками. Листя у неї світло-жовті, окремі гілочки зелені. Брунечки у берези маленькі, продовгуваті, гострі, міцно стиснуті.

Береза – це перше дерево, яке одягає зелене вбрання. Вона стала символом чистоти, невинності, ніжності. З її кори люди робили посуд, гаманці, легке взуття, а також на ній писали. Корисний настій з листків та бруньок берези, корисний також березовий сік, який містить цукор, вітаміни, яблучну кислоту. Це прикраса алей, вулиць, парків.

Береза

Мабуть, жодне дерево не оспівав наш народ так натхненно, як березу. Здавна вона вражала людей своєю красою. Тож і стала образом, символом красивої дівчини, отчого дому, рідного краю.

Білокору красуню можна побачити в різних країнах. Та найпоширеніша вона у нас. Мальовничі березові гаї лише в Росії мають 90 мільйонів гектарів. Це значно більше, ніж територія Франції і Бельгії разом узятих.

Береза – єдине дерево, яке має білу кору. Бо тільки вона містить особливу білу речовину бетулін, яка й робить її такою привабливою.

Мабуть, багато хто помічав, що на соснових вирубках, на недавніх згарищах, на вільних від дерев площах першими заявляються сіянці берези. Це тому, що береза, як невтомний сівач, щороку вкриває землю своїм рясним насінням.

Восени слідом за листям злітають з беріз незліченні двокрилі літуни. Підхоплені вітром, вони долають значні відстані і тихо опускаються на землю. Це – дрібне березове насіння. Воно дуже легке. Звичайно, багато насінин гине. Але багато, навіть не дочекавшись справжньої весни, щойно ледь-ледь потепліє, починають проростати. І вже ніщо не можна перешкодити їм рости. Інтенсивний ріст берези триває протягом перших 15 – 20 років.

Наші далекі предки вирощували березу біля своїх жител, бо були переконані, що білокоре чисте дерево відганяє від житла злих духів, охороняє людей від усіляких хвороб. Треба віддати належне спостережливості наших предків. Недавні наукові дослідження довели, що листя берези справді активно виділяє легкі корисні речовини – фітонциди. Саме ці речовини згубно діють на шкідливі мікроби та віруси. Запобігають багатьом захворюванням.

Цілющі властивості мають бруньки, сік та листя берези.

З давніх часів на Русі для письма використовувалася береста. Багато згортків берести знайдено під час археологічних розкопок. Ці «берестяні грамоти» добре збереглися і мають неабияку цінність. Березу здавна шанували не тільки за її вроду. В житті людини це було корисне й потрібне дерево.

Убога селянська хата, особливо в довгі зимові вечори, коли треба було шиити та прясти, споконвіку освітлювалася березовими скалками. Березова «електрика» горіла досить яскраво, рівно, не дуже диміла.

Та найбільша цінність берези на ті часи була та, що з неї добували дьоготь. А без дьогтю не міг існувати тогочасний колісний транспорт. Селянські та чумацькі вози не могли обійтися без березового мастила.

Не втратила береза свою цінність і у наш час. Хто не любить це веселе, світле дерево? Воно всюди милує око – в березовому гаю, в парку чи просто біля ганку. Неоціненна береза і у промисловому застосуванні. З її жовтувато-білої деревини виробляють сотні найрізноманітніших виробів – фанеру, лижі, цінні меблі, котушки, посуд.

Пресують з березової деревини зубчасті колеса, підшипники, прокладки для ущільнення водогінних труб, будівельні плити та інші деталі.

З берести народні умільці роблять гарно оздоблене кухонне й столове начиння – хлібниці, сільниці, ажурні кошики й інше.

Розповідь про березу, нашу спільну улюбленицю, завершить щире і приязне народне слово:

Білокора і вродлива,

Віти-коси до землі.

Де вона – й земля щаслива,

Вся в святковому вбранні.