Додаткові матеріали Життя в зимовому лісі

Ліс вкрився білим пухнастим снігом. Тихо навкруги, ніби завмерло все. Та це тільки для тих, хто не знає.

Життя в лісі триває. Ось чути стукіт дятла. Це він довгим дзьобом винищує шкідників, шукає собі поживку. Визирнула з дупла руденька білочка. З дерева на дерево перестрибнула і в лапках тримає соснову шишку, вилущує насіння. Між кущами ховається пухнастий зайчисько. Він шукає молоденьку яблуньку чи грушу, щоб погризти соковитої кори. Тихо крадеться хитра лисиця, принюхується. Вона полює на мишей.

Косуля копитом розгортає сніг, щоб посмакувати зеленими росточками трави. Дерева, хоч і мовчазні, та життя не припиняють, дихають, вкриваються інеєм. Кущ калини міцно тримає полум’яні ягідки. Це дарунок для голодних пташок.

Тихе і таємниче життя зимового лісу. Ти прийди, подивись, але не зашкодь.

Життя в зимовому лісі

Прийшла чарівниця зима. Засипала все сріблястим снігом. Зробила все фантастично красивим.

Нещодавно я відвідала лісове королівство володарки зими. Вирішила подивитися, як чаклунка зачаровує все навкруги.

День був морозний, холодний, ясний. Мене зустрів казковий ліс. Невимовна краса перехопила подих. Я опинилася у незвичайній казковій країні. Дерева, мов сироти, стояли голі, сонні, мовчазні. Голчастий іній вкрив дерева. Білі шапки одягли дуби, берези, сосни. Пухнастим килимом вкрита земля. На снігові видно вузьку стежку, протоптану зайцем, ланцюжковий слід лисиці, дрібні сліди від ніжок птахів. Крижані діаманти виблискували на білокорих березах і темних соснах.

Променистий, іскристо-синюватий сріблястий сніг мерехтів на сонці. Тихо падали, наче сніговиці-пуховиці, ніжні, прозорі, тендітні сніжинки.

Дмухне пронизливий вітер - і летять вони фантастичною зграєю у таночку. Заколихались оголені віти - і посипалися діамантові прикраси на землю-матінку.

Через мить знову все стає тихо. Ліс посміхається і ніби засинає. Сон огортає все навкруги.

Ліс – це не лише велика кількість дерев, кущів і трав. Ліс – це помешкання багатьох тварин. Бо у ньому достатньо рослинної їжі, є де сховатися від негоди, побудувати житло. Їжа у лісі є на кожному кроці – це ягоди, жолуді, горіхи, насіння сосни, клена, бука, деревини, листя дерев і трав, гриби. Тварини, які харчуються рослинною їжею, самі є їжею для хижаків.

У лісі затишно взимку і прохолодно влітку. Великі тварини знаходять сховище у гущавині, малі – у дуплах, під корінням дерев, між гілками, під поваленими деревами. Щоб бути непомітними, тварини лісу тримаються по одному або парами. У них плямисте або смугасте забарвлення, це робить їх непомітними серед рослин.

Перша пороша…

Природа розкрила першу сторінку цікавої книги слідів. Багато історій незабаром запишуть на сніг своїми лапками і хвостами звірі та птахи. Кожна звірина має свій почерк. Зумій тільки розібратися в усіх крапках і комах на снігу, і ти розгадаєш чимало таємниць з життя тварин!

Ось на городі рядки двокрапок. Сліди йдуть у різних напрямках - це миші чи полівки. Недалеко за селом бачите заячий слід: спереду видовжені відбитки довгих задніх ніг, ззаду кругленькі ямочки від передніх. Вдумливо читаєте хитрі «петлі», «двійки», «скидки».

Морозець приємно пощипує щоки. Ледь-лель риплять сніжинки під ногами. Легко дихається цього чудового ранку.

В. Пархоменко

Зима

Випав сніг. Чистою білою скатертиною вкрилася земля й спочиває. Важкі білі шапки одягнув ліс і притих.

На скатерті снігів бачать мисливці гарні мережки звіриних і пташиних слідів. Ось біля обгризених осичок протоптав уночі стежку зайчисько-біляк; піднявши чорний кінчик хвоста, полюючи за пташечками та мишами, пробіг горностай. Мальованим ланцюжком в’ється узліссями слід старого лиса. Край поля слід у слід пройшли розбишаки-вовки. А через наїжджену широку дорогу, зриваючи копитами сніг, перейшли лосі…

Багато великих і малих звірів, птахів живе і харчується в укритому сніговим навісом принишклому зимовому лісі.

І. Соколов-Микитов