Журба вічної вдови – берези

У незапам’ятні часи над сивим Дніпром жив молодий і ставний Доброслав. Був він один у матері-вдови, тож стара жінка мала його за опору в житті, за єдину надію і втіху. Вже й одружувати хлопця прийшов час, уже й пригледіла синові пару, а собі невістку - молоду і гарну дівчину Любаву.

Та сталося лихо. Напали на рідну землю вороги. Пішов Доброслав з княжою раттю проти супостата. Серце матері кров’ю облилося за сином. Сльози туманили старі очі. А син у січах кривавих відстоював рідну землю, захищав і старі материнські очі, і молодість своєї нареченої Любави.

Якось почула стара мати кінське іржання під ворітьми. В надії і тривозі вийшла з хати, побачила сивого коня, на якому син поїхав битися з ворогом. Осідланий, стояв він під ворітьми без вершника і жалісно, мовби когось оплакував, іржав.

Усе зрозуміла мати, заплакала гірко, схилилася на ворота в тузі.

Цілу ніч отак стояла, а на ранок побачили люди на тім місті білокоре дерево і тому, мабуть, що хата вдовина стояла при березі, то й назвали те дерево березою.

Від материнського доброго серця має береза багато цілющих ліків. А що гарна, як тиха сумовита пісня, то не диво: хіба може бути хтось на землі кращий, ніж мати для сина?

Береза

У назві слово «білява»

Заховала кучерява.

В лісостепу, на поліссі,

У скверах і на узліссі

Пишно листа стрічає,

Соком нас пригощає.

Як бруньки заварити,

Хворим настій той пити,

Камінь з нирок втікає,

І хвороба зникає.

Загадки

Яке дерево використовується для виготовлення лиж?

(Береза)

Стоїть Устя серед поля,

В чорні цятки біла льоля,

Довгі коси розпустила,

Їх заплести їй несила.

(Береза)

У білому сарафані

Сіла на галявині.

Летіли синички

Сіли на косички.

(Береза)

Не турбує її погода,

В сарафані білім ходить.

А в один із теплих днів

Травень сережки дарує їй.

(Береза)

Бруньки маленькі, зелені листочки,

З білою корою стоїть під горою.

(Береза)

Стоять у полі дві сестрички,

Коси зелененькі,

Платтячка біленькі.

(Берізки)

На «я» починається,

На «я» кінчається,

У саду росте,

На ній плоди є.

(Яблуня)

Влітку у садочку

Зріє під листочком.

Восени, набравшись соку,

Стане враз червонобоким.

(Яблуко)

На дереві зеленим висить,

А червоним падає.

(Яблуко)

Яблуня

Яблуню назвали

«Деревом плодовим»

За плоди зелені,

Жовті й пурпурові.

Соки вітамінні

Яблука дарують,

Сотні сортів яблунь

Восени чарують.

Сади

Цвітуть сади, цвітуть пишні,

Цвіт біліє на черешні,

На яблуні рожевіє, –

Всі квіточки сонце гріє.

М. Підгірянка

Яблука

Я люблю, як буває осінню

Пахне яблуками у хаті.

Он лежать вони, повні просині,

повні сонця, немов на святі;

крутобокі і вітром точені,

на весілля десь приурочені,

повисають на гільце зрубане

і самі бубонять, як бубони…

Звуться зорями і ранетами,

повні пахощів, соком гожі,

доспівали попід планетами,

і планети - на них же схожі.

Мились росами десь під тучею,

в землю падали в добрім літі,

і ставала земля пахучою,

ніби яблуко на орбіті…

А. Малишко

Урок 4

Обґрунтування вибору заголовка тексту.

Хто хоче їсти, той має метикувати

Мета: вчити учнів формувати свою власну думку, свій вибір; розвивати вміння визначати тему і головну думку тексту, добирати до нього заголовок; активізувати словниковий запас учнів; виховувати інтерес до життя птахів.

Обладнання: ілюстрації із зображенням птахів у незвичайних ситуаціях.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Доброго ранку, небо блакитне!

Доброго ранку, сонце привітне!

Доброго ранку, співучі птахи!

Доброго ранку, маленькі мурахи!

Я вас вітаю, люблю, пізнаю,

Всі ми живемо у ріднім краю.

ІІ. Актуалізація знань учнів