16.Симетрія та асиметрія живого. Теорії походження асиметрії. Асиметрія півкуль головного мозку людини.

Симетрія в біології- закономірне розташування подібних (однакових) частин тіла або форм живого організму, сукупності живих організмів щодо центру або осі симетрії. Формування різних видів симетрії тіла пов'язане із певним типом живлення, характером руху та середовищем існування. Деякі види симетрії мають спеціальні назви: Актиноморфія — явище, коли через об'єкт можна провести не менше двох площин симетрії. Зигоморфія — явище, коли через об'єкт можна провести лише одну площину симетрії.

Асиметрія — явище, коли через об'єкт не можна провести жодної площини симетрії.

У людини, як і у багатьох тварин, більшість органів парні: дві руки, дві ноги, два ока, два вуха, дві нирки, дві півкулі мозку. Парність органів не означає їх однакове функціонування. Ми знаємо, яка рука у нас ведуча - виконує найбільш складні, тонкі операції. У більшості людей - це права рука. Серед людей - правшів, що використовують праву руку для точних дій, 90%, тоді як лівші складають в середньому 10%.

При вивченні питання про походження ліворукості виділяються три основні напрями: "генетичний", "культурний" і "патологічний". Нині найбільше поширення отримали дві генетичні моделі. Згідно з першою моделлю: асиметрія мозку визначається присутністю одного гена, який був названий чинником "правого зрушення". Якщо цей чинник є у особи, то вона схильна бути правшою. Якщо чинник відсутній, людина може бути або лівшою, або правшою залежно від випадкових обставин. При цьому велике значення надається ушкодженням мозку в пренатальному та ранньому постнатальному періоді, які можуть вплинути на фенотипову реалізацію чинника "правого зрушення". Інші учені запропонували складнішу модель, згідно з якою право- або ліворукість є функцією двох генів. Один ген з двома алелями визначає півкулю, яка контролюватиме мову та провідну руку. Алель L визначає локалізацію центрів мови у лівій півкулі та є домінантним, а алель r - локалізацію центрів мови у правій півкулі та є рецесивним. Другий ген визначає те, якою рукою керуватиме мовна півкуля - іпсилатеральною або контрлатеральною. Контрлатеральний контроль кодується домінантним алелем C, а іпсилатеральный - рецесивним алелем с. Особа з генотипом LrСС, наприклад, буде правшею з центром мови у лівій півкулі. А у особи з генотипом Lrсс центри мови будуть також в лівій півкулі, але він буде лівшею. Ця модель припускає, що право- або ліворукість конкретної людини пов'язана з характером її міжпівкульної асиметрії та типом моторного контролю.

Існує й генетико-культурна гіпотеза функціональної асиметрії, згідно з якою ліворукість є в рівній мірі генетично і культурологічно обумовленою. Альтернативними "генетичним" видаються гіпотези про виникнення міжпівкульної асиметрії, що базуються на визнанні детермінуючої ролі культурних умов у формуванні право- або ліворукості. Культурно-соціальні концепції розглядають право- та ліворукість як наслідок соціального виховання, досвіду, умов життя.

Разом з представленими вище теоріями, широко розповсюдженні уявлення про патологічне походження ліворукості, згідно з якими будь-який прояв ліворукості є наслідком пологової травми. На думку деяких вчених, зміна моторного домінування є одним з об'єктивних доказів вродженої енцефалопатії. В підтвердження цієї теорії наводяться факти збільшення ліворуких серед близнюків, в особливостях пренатального розвитку яких припускають розвиток внутрішньоутробної гіпоксії мозку. На користь цього підходу говорять і результати проб Вада, згідно з якими ушкодження лівої півкулі на ранніх етапах онтогенезу може призвести до зміни провідної руки та домінантної за мовою півкулі.

У принципі, невелика асиметрія між лівою та правою частинами тіла є нормальною. Причому ліва частина зазвичай буває трішки більше. Те ж саме відноситься й до головного мозку (кожна половина мозку контролює свої, специфічні функції). У нормі ліва півкуля головного мозку, відповідає за здатність до спілкування та читання, завжди трохи більше правої. Проведене дослідження показало, що діти з більш симетричними частками головного мозку гірше справляються з тестами на здібності до мов, тобто гірше читають та розмовляють. Причому даний висновок справедливий для всіх соціальних груп.