55.Індивідуальні особливості когнітивного стилю. Когнітивні стилі в структурі індивідуальності.

Когнітивний (від лат. cognition – сприймання, пізнання) – такий, що має відношення до пізнання.

До когнітивних процесів мозку зазвичай відносять пам'ять, увагу, сприймання, розуміння, мислення, уяву, прийняття рішень. Сильно спрощуючи, можна сказати, що когнітивні процеси - це компетентність і знання, вміння і навички. На практиці "когнітивними" називають психічні процеси, які можливо представити як логічну і осмислену послідовність дій з переробки інформації.

Когнітивний стиль - термін, що використовується для позначення стійких характеристик того, як різні люди думають, сприймають і запам'ятовують інформацію, або пріоритетного для них способу вирішення проблем.

Індивідуальний когнітивний стиль - властиві людині індивідуально-своєрідні способи оброблення інформації про своє оточення.

Стильовий підхід є першою в історії психології спробою аналізу особливостей будови і функціонування індивідуального розуму, адже характеристики всіх рівнів індивідуальності проявляються у способі взаємодії зі світом, який виробляється у людей.

Найчастіше в літературі розглядається близько 10-15 когнітивних стилів, кожен з яких має свої індивідуальні особливості:

• поленезалежність - полезалежність;

Представники полезалежного стилю більше довіряють наочним зоровим враженням при оцінці того, що відбувається, і насилу долають видиме поле при необхідності деталізації і структурування ситуації. Представники поленезалежного стилю, навпаки, покладаються на внутрішній досвід і легко відокремлюються від впливу поля, швидко і точно виділяючи потрібні деталі з цілісної просторової ситуації.

• конкретність - абстрактність;

В основі конкретності-абстрактності лежать такі психологічні процеси, як диференціація та інтеграція понять. Полюс "конкретної концептуалізації" характеризується незначною диференціацією і недостатньою інтеграцією понять. Для "конкретних" індивідуумів типові наступні психологічні якості: схильність до чорно-білого мислення, залежність від статусу та авторитету, нетерпимість до невизначеності, стереотипність рішень, ситуативний характер поведінки, менша здатність мислити в термінах гіпотетичних ситуацій і т. д. Навпаки, полюс "абстрактної концептуалізації" передбачає як високу диференціацію, так і високу інтеграцію понять. Для "абстрактних" індивідуумів характерна свобода від безпосередніх властивостей ситуації, орієнтація на внутрішній досвід у поясненні фізичного і соціального світу, схильність до ризику, незалежність, гнучкість, креативність і т. д.

• згладжування - загострення;

Індивідуальні відмінності, зафіксовані в цьому когнітивному стилі, відносяться до особливостей зберігання в пам'яті матеріалу, що запам'ятовується. У «згладжувачів» збереження матеріалу в пам'яті супроводжується його спрощенням, втратою деталей. Навпаки, в пам'яті «загострювачів» відбувається виділення, підкреслення специфічних деталей.

• ригідний - гнучкий пізнавальний контроль;

Цей когнітивний стиль характеризує ступінь суб'єктивних труднощів у зміні способів переробки інформації в ситуації когнітивного конфлікту. Ригідний контроль свідчить про труднощі в переході від вербальних функцій до сенсорно-перцептивних з причини низького ступеня їх автоматизації, тоді як гнучкий - про відносну легкість такого переходу завдяки високому ступеню їх автоматизації.

• низька - висока толерантність до нереалістичного досвіду;

Даний когнітивний стиль виявляє себе у невизначених, двозначних ситуаціях і характеризує міру прийняття вражень, які не відповідають або навіть суперечать наявним у людини уявленням, які він розцінює як правильні і очевидні. Толерантні суб'єкти оцінюють досвід за його фактичними характеристикам, тоді як нетолерантні суб'єкти чинять супротив пізнавальному досвіду, в якому вихідні дані суперечать їх наявним знанням.

• фокусуючий - скануючий контроль;

Цей когнітивний стиль характеризує індивідуальні особливості розподілу уваги, які проявляються в ступені охоплення різних аспектів ситуації, що відображається, а також у ступені урахування її релевантних і нерелевантних ознак. Відповідно, одні випробовувані оперативно розподіляють увагу на безліч аспектів ситуації, виділяючи при цьому її об'єктивні деталі (полюс широкого, або скануючого контролю). Увага інших випробовуваних, навпаки, виявляється поверхневою і фрагментарною, при цьому вона фіксує явні характеристики ситуації, що впадають в очі (полюс вузького, або фокусуючого контролю).

• імпульсивність - рефлективність;

Люди з імпульсивним стилем швидко висувають гіпотези в ситуації альтернативного вибору, при цьому вони допускають багато помилкових рішень в ідентифікації перцептивних об'єктів. Для людей з рефлективним стилем, навпаки, характерний більш уповільнений темп прийняття рішення в подібній ситуації, відповідно вони допускають мало помилок при ідентифікації перцептивних об'єктів в силу їх ретельного попереднього аналізу.

• вузький - широкий діапазон еквівалентності;

Представники полюса вузького діапазону еквівалентності (аналітичного стилю) схильні орієнтуватися на відмінності об'єктів, звертаючи увагу головним чином на їх деталі та відмінні ознаки. Представники полюса широкого діапазону еквівалентності (синтетичного стилю), навпаки, схильні орієнтуватися на схожість об'єктів, класифікуючи їх з урахуванням деяких узагальнених категоріальних підстав.

• когнітивна простота - складність;

Одні люди розуміють і інтерпретують події, що відбуваються, в спрощеній формі на основі фіксації обмеженого набору відомостей (полюс когнітивної простоти). Інші, навпаки, схильні створювати багатовимірну модель реальності, виділяючи в ній безліч взаємозалежних сторін (полюс когнітивної складності).

Природа когнітивних стилів як базової характеристики індивідуальності не до кінця вивчена. Є свідчення їх зв'язок з міжпівкульною асиметрією, рівнем інтелекту, властивостями темпераменту і з мотивацією особистості. У той же час є всі підстави вважати когнітивні стилі утворенням, яке формується прижиттєво під впливом соціокультурних чинників. Наприклад, у дошкільному віці діти, як правило, полезалежні, потім зростає їх поленезалежність (пік припадає на підлітковий і юнацький вік) з подальшим поступовим наростанням полезалежності до старості. Дівчатка і жінки порівняно з хлопчиками і чоловіками виявляються полезалежнішими, що пояснюється як біологічними, так і соціальними детермінантами.

Стильові параметри корелюють з безліччю різноманітних психологічних характеристик індивідуальності, починаючи з особливостей сенсомоторики і закінчуючи своєрідністю психологічних захистів. Наявність таких зв'язків підтверджує особливу роль когнітивних стилів у регуляції психічної активності.