57.Індивідуальний стиль діяльності, психологічні чинники його формування.

Концепцію індивідуального стилю діяльності було розроблено у радянській диференціальній психофізіології в роботах Клімова, Мерліна, Леонтьєва, Лейтеса та інших авторів.

Індивідуальний стиль діяльності (ІСД) — зумовлена типологічними особливостями нервової системи стійка індивідуально-специфічна система психологічних засобів, прийомів, навичок, методів, способів виконання тієї чи іншої діяльності, що забезпечує більш-менш успішне її виконання.

Людина, свідомо або стихійно мобілізуючи свої цінні для роботи якості, одночасно компенсує або долає ті, які перешкоджають досягненню успіху. Унаслідок цього формується індивідуальний стиль діяльності - неповторний варіант типових для певної людини прийомів роботи у звичних для неї умовах. У руслі цього напряму вивчають стилі моторної активності, стилі емоційної поведінки, спілкування і керівництва, стилі вольової активності та саморегуляції.

Індивідуальний стиль діяльності дозволяє людям з різними індивідуально-типологічними особливостями нервової системи, різною структурою здібностей, темпераменту, характеру домагатися рівної ефективності при виконанні однієї і тієї ж діяльності різними способами, компенсуючи при цьому індивідуальні особливості, що перешкоджають досягненню успіху. У той же час індивідуальний стиль діяльності може бути неоптимальним з погляду ефективності діяльності.

Найбільш загальновизнаними формальними ознаками ІСД можна вважати наступні:

1. стійка система прийомів і способів діяльності;

2. ця система обумовлена визначеними особистими якостями;

3. ця система є засобом пристосування до об'єктивних вимог.

Механізмами становлення ІСД є адаптація, компенсація і корекція.

Адаптація розглядається як застосування суб'єктом діяльності засобів і форм взаємодії із зовнішнім середовищем, які найбільше відповідають його індивідуальним особливостям.

Компенсація як механізм формування ІСД полягає у досягненні однакової продуктивності в діяльності людьми, що володіють різними нейродинамічними властивостями і особистісними якостями (насамперед здібностями), шляхом використання сильних сторін людини, що компенсують слабкі.

Корекція є подолання негативних проявів властивостей нервової системи, завдяки чому забезпечується виконання трудових дій людини в оптимальних межах.

Структура ІСД складається з ядра та прибудови до нього. Ядро включає в себе типологічні властивості нервової системи і складається з таких груп властивостей:

• групи А (особливостей, що сприяють успіху в даній діяльності)

• групи Б (особливостей, що перешкоджають успіху в даній діяльності).

Особливості, які перешкоджають успішному виконанню діяльності, з часом обростають компенсаторними механізмами. Так, наприклад, обумовлена інертністю повільність, нерозторопність відшкодовується передбачливістю, обумовлена рухливістю низька опірність до монотонних ситуацій компенсується тим, що людина штучно урізноманітнює свою діяльність. Ця категорія особливостей, що мають компенсаторне значення, називається групою В і відноситься до прибудови ІСД.

У той же час має місце і тенденція, що полягає в пошуці і максимальному використанні всіх можливостей, які відкриваються у зв'язку з певною особливістю діяльності. Наприклад, інертні спортсмени-акробати воліють до вправ, що включають статичні пози, повільні і плавні рухи, і досягають саме в цьому напрямку найбільшого ефекту. Робітники-верстатники інертного типу доводять до досконалості стереотипну упорядкованість робочого місця і систематичність в роботі і т.д.

Особливості, пов'язані з максимальним використанням позитивних пристосувальних можливостей, відносяться до групи Г.

Існує два шляхи формування стилю діяльності - цілеспрямований і стихійний. Стихійний варіант пов'язаний з вибором індивідом того чи іншого способу діяльності за відсутності чіткого раціонального пояснення свого вибору (напівусвідомлений шлях формування стилю). Другий, цілеспрямований шлях, існує в трьох варіантах, які полягають в переважанні наступних чинників:

• механізмів наслідування;

• аналізу власних сильних і слабких сторін;

• нав'язуванні певного стилю педагогом (за принципом «роби, як я»).

У той час, коли ІСД людини ще тільки починає формуватися, він складається і під впливом видів діяльності, якими займається дитина, і також під впливом спостереження з боку дитини за дорослими людьми та наслідування іх поведінки. Намагаючись бути схожим на значущих для нього дорослих людей, дитина просто повторює їх дії. І лише з часом, з накопиченням життєвого досвіду, методом проб і помилок дитина приходить до того, що динамічні особливості її ІСД починають більше відповідати особливостям її темпераменту. Зазвичай це відбувається в шкільні роки.

У дорослих людей індивідуальний стиль діяльності складається під впливом їх професійного навантаження, зокрема, успіхів і невдач у цій діяльності. Ті особливості індивідуального стилю діяльності, які приводять людину до успіхів у роботі, відбиваються і закріплюються; ті особливості, які породжують невдачі, навпаки, з часом усуваються. Оптимальним, таким, що відповідає особливостям темпераменту, індивідуальний стиль діяльності людини стає зазвичай вже в зрілі роки, коли людина накопичує чималий життєвий досвід і перед нею постає завдання максимально оптимізувати свою діяльність, домогтися в ній найкращих результатів при мінімальних витратах енергії, зусиль і часу.

Вироблення стилю діяльності, що не відповідає психофізіологічним особливостям людини, призводить до уповільнення росту майстерності: гіршого засвоєння певних технік, повільнішого формуванню рухових навичок, загальної незадоволеності процесом навчання, більшій стомлюваності, часовим і енергетичним витратам. Тому для кожної людини дуже важливо знайти свій стиль діяльності, що найбільш відповідає її індивідуальним особливостям.