9.1. Дослідження властивостей нервової системи в аспекті проблем індивідуальності в школі б.Г. Ананьєва.

Індивідуальність (від лат. individuum – неділиме) – неповторність, унікальність властивостей людини. На думку Ананьєва індивідуальність складається на основі взаємозв'язку особливостей людини як особистості і як суб'єкта діяльності, які обумовлені природними властивостями людини як індивіда.

Своє визначення індивідуальності Ананьєв дає на основі виокремлення ієрархічно взаємопідпорядкованих рівнів організації людини: індивід, особистість, індивідуальність.

Ананьєвим вважав, що у структурі індивідуальності виділяються такі складові:

• індивідне, або природнє в людині (вік, стать, нейродинаміка, темперамент, задатки);

• особистісне (статус, соціальні ролі, структура цінностей, самосвідомість, мотивація поведінки, характер, схильності);

• унікальне, те, що утворюється в процесі соціального розвитку (когнітивні характеристики, комунікативні властивості, працездатність, здібності).

У структурі особистості Ананьєв розрізняв інтеріндивідну структуру як те соціальне ціле, до якого належить особистість з її суспільними зв'язками і взаємовідносинами, та інтраіндивідну структуру що включає п'ять ієрархічно пов'язаних підструктур (психічні процеси; стани; властивості особистості; сенсорні і мнемічні функції; мотивація з потребами та установками), які є внутрішніми психічними утвореннями самої особистості.

Людина завжди сприймає зовнішнє середовище через призму своїх внутрішніх умов, найважливішим компонентом яких є природні властивості нервової системи, які, на думку Ананьєва, є природною передумовою особистісних та індивідуальних якостей.

Так, сила процесів збудження лежить в основі працездатності, витривалості, хоробрості, сміливості, мужності, здатності долати труднощі, самостійності, активності, наполегливості, енергійності, ініціативності, рішучості, гарячності, схильності до ризику.

Сила гальмівних процесів лежить в основі обережності, самовладання, терпіння, скритності, стриманості, холоднокровності.

Неврівноваженість за рахунок переважання збудження над гальмуванням обумовлює збудливість, схильність до ризику, гарячність, нетерпимість, переважання наполегливості над поступливістю. Такій людині більше притаманні дії, ніж очікування і терпіння.

Неврівноваженість за рахунок переважання гальмування над збудженням обумовлює обережність, стриманість і витримку в поведінці, виключається азарт і ризик. На першому місці спокій і обережність.

Врівноваженість (баланс) гальмування і збудження припускає помірність, співмірність різних видів діяльності, статечність (рос. степенность).

Рухливість збуджувального процесу пов'язана зі здатністю швидко перервати розпочату справу, зупинитися на півдорозі, швидко заспокоїтися. При цьому важко виробляється завзятість у діяльності.

Рухливість гальмівного процесу пов'язана зі швидкістю мовних реакцій, жвавістю міміки, товариськістю, ініціативністю, чуйністю, спритністю, витривалістю. Такій людині важко бути потайним, прив'язаним і постійним.

9.2. Концепція інтегральної індивідуальності в.С. Мерліна.

Сучасна дпсихологія, психофізіологія, виробили чимало концепцій, які розкривають природу індивідуальних відмінностей. Серед них користується популярністю концепція інтегральної індивідуальності радянського психолога Вольфа Мерліна, який розглядав людину як цілісну єдність індивідуальних властивостей трьох різних рівнів: (основним напрямком вивчення властивостей нс і темперамента стало встановлення зв”язку між якимись типологічними особливостями властивостей нс і окремими характеристиками темперамента)

№	Рівень	Властивості
1	Рівень властивостей організму	а) біохімічні; б) загальносоматичні та конституціональні; в) нейродинамічні (особливості розвитку нервової системи, типологічні властивості нервової системи, функціональна асиметрія мозку)
2	Рівень індивідуально-психічних властивостей	г) темперамент (психодинамічні властивості); д) психічні властивості особистості (включаючи особливості характеру, психічних процесів, здібностей і досвіду, мотиваційно-потребової сфери, емоційно-вольової регуляції, особливості мови, рухів, міміки та ін.); е) віково-статеві властивості
3	Рівень соціально-психологічних властивостей особистості	ж) здійснення соціальних ролей у групі (в сім'ї, в групі друзів, у навчальній групі, в трудовому колективі, в професійному співтоваристві); з) здійснення соціальних ролей в соціальноісторичних спільнотах (етнічна, класова ідентичність)

Останній рівень індивідуальності Мерлін позначає також терміном "метаіндивідуальность" для характеристики властивостей, що залежать від вимог, очікувань соціальної групи.

Для протиставлення цих властивостей Мерлін використовує термін "інтраіндивідуальний", тобто такий, що охоплює властивості відносно автономні від соціального оточення. До інтраіндивідуальних можна віднести властивості першого та другого рівнів інтегральної індивідуальності, а також ті внутрішньоособистісні якості людини, які визначають вибір ним соціальної ролі, її прийняття особистістю.