37.Розподіл індивідуальних відмінностей. Поняття психологічної норми.

Індивідуальні відмінності в поведінкових характеристиках властиві не тільки людям, але й усім представникам тваринного світу. Результати вивчення поведінки різних тварин - від одноклітинних організмів до людиноподібних мавп – свідчать про те, що різні особини значно відрізняються одна від одної як за здібностями до навчання, так і в тому, що стосується мотивації, емоційності та інших відмінних особливостей, що піддаються, вимірюванню. Ці відмінності настільки великі, що часткове перекриття розподілів індивідуальних результатів спостерігається навіть при порівнянні далеко віддалених один від одного біологічних видів.

Хоча в таких описах людей часто поміщають категорії, що чітко розрізняються (наприклад: ділять їх на кмітливих та тупих, збудливих і спокійних), фактичний вимір будь-якої психологічної риси виявляє сильну варіацію індивідів вздовж безперервної шкали. Розподіл вимірювань більшості рис наближаються до вигнутої (схожої на форму дзвона) нормальної кривої розподілу ймовірностей з найбільшим скупченням випадків близько до центру діапазону варіації і поступовим зменшенням числа випадків у міру наближення до його країв. Вперше виведена математиками з досліджень з теорії ймовірностей, нормальна крива виходить всякий раз, коли на вимірювану змінну діє більша кількість незалежних і однаково вагомих факторів. Внаслідок величезної кількості спадкових чинників і чинників середовища, що впливають на розвиток більшості психологічних рис, нормальна крива зазвичай визнається як найбільш підходяща модель розподілу рис, а психологічні тести, як правило, конструюються таким чином, щоб відповідати цій моделі.

Поняття психологічної норми. В психології індивідуальних відмінностей народжуються поняття, для виміру яких потім створюються або підбираються методики. Тут же виникає уявлення про способи оцінки та інтерпретації отриманих результатів. У зв'язку з цим дуже важливим є поняття психологічної норми, дуже неоднорідне за своїм змістом, на яке впливають щонайменше чотири фактори.

1. Норма – статистичне поняття. Нормальним визнається те, чого багато, що відноситься до середини розподілу. А «хвостові» його частини, відповідно, вказують на область низьких («субнормальних») або високих («супернормальних») значень. Для оцінки якості ми повинні співвіднести показник людини з іншими і таким чином визначити його місце на кривій нормального розподілу. Очевидно, що приставки «суб» і «супер» не дають етичної або прагматичної оцінки якості (адже якщо у людини «супернормальний» показник агресивності, навряд чи це добре для оточуючих і для нього самого).

Норми не абсолютні, вони розвиваються і виходять емпірично для даної групи (вікової, соціальної та інших). Так, наприклад, впродовж останніх років показник маскулінності за опитувальником MMPI у дівчат стійко підвищений; проте це говорить не про те, що вони поголовно поводяться як юнаки, а про необхідність перегляду застарілих норм.

2. Норми зумовлені соціальними стереотипами. Якщо поведінка людини не відповідає загальноприйнятій в даному суспільстві, вона сприймається як така, що відхиляється. Наприклад, в українській культурі не прийнято класти ноги на стіл, а в американській це ніким не засуджується.

3. Норми асоціюються з психічним здоров'ям. Ненормальним може вважатися те, що вимагає звернення до клініциста. Необхідно зазначити, однак, що і в психіатрії оцінний підхід дискутується, а в якості найбільш істотних вказівок на відхилення від норми приймається порушення продуктивності діяльності і здатності до саморегуляції. Так, наприклад, коли літня людина, усвідомлюючи слабкість своєї пам'яті, використовує допоміжні засоби (записну книжку, розкладання необхідних предметів в полі зору), то ця поведінка відповідає нормі, а якщо вона, ставлячись до себе некритично, відмовляється від необхідності «протезувати» своє життєвий простір, то це приводить в кінцевому рахунку до нездатності вирішувати поставлені завдання і свідчить про порушення психічного здоров'я.

4. Нарешті, уявлення про норми визначається очікуваннями, власним неузагальненим досвідом та іншими суб'єктивними змінними. Так, наприклад, якщо перша дитина в сім'ї почала говорити у віці півтора року, то друга, яка до двох років ще не навчилася вільно висловлюватися, сприймається як наділена ознаками відставання.

В. Штерн, закликаючи до обережності в оцінці людини, зазначав, що, по-перше, психологи не мають права з встановленої аномальності тієї чи іншої властивості робити висновок про анормальність самого індивіда як носія цієї властивості і, по-друге, неможливо встановлену анормальність особистості звести до вузької ознаки як її єдиної першопричини. В сучасній діагностиці поняття «норма» використовують при вивченні позаособистісних характеристик, а коли мова заходить про особистості, застосовують термін «особливості», тим самим підкреслюючи навмисну відмову від нормативного підходу.

Отже, норми – це не застигле явище, вони постійно оновлюються і змінюються. Обов'язково повинні регулярно переглядатися і стандарти психодіагностичних методик.