Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Differentsialka_exam_answers1.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

22.Психофізіологічні основи професійної придатності.

При вивченні ставлення «людина - професія» доводиться брати до уваги цілий комплекс змінних, від яких більшою чи меншою мірою залежить кінцевий результат: успіх або неуспіх. Ці змінні можна об'єднати в три групи, як це зробив М. Д. Левітів (1963).

Перша група - мотиваційні компоненти. У мотивах розкривається, наскільки дана професія бажана або небажана для людини. Природа ж самих мотивів відображає оцінку професії за її суспільною значимістю та повагою, яку вона викликає в суспільстві, за оплатою цього виду праці, умовами професійного способу життя і т.д. У мотивах також відіграє роль задоволення, яке людина отримує від своєї праці.

Другу групу змінних - компоненти кваліфікації. Попередня підготовка, знання та вміння (освіта, практичні навички) все це позначається на ставленні до професії та на формуванні придатності до неї. Придатність далеко не завжди збігається з підготовленістю, якщо під останньою розуміти формальну кваліфікацію. В деяких професіях підготовка, не передбачає всіх ситуацій, що виникають у трудовій діяльності в силу специфіки самої професійної діяльності (неможливо навчити шофера, щоб у нього була готова програма дій при будь-якій дорожній пригоді). Тому володіння кваліфікацією, є необхідною, але не достатньою умовою придатності.

Третю групу змінних складають індивідуальні психологічні особливості особистості. Серед розмаїття ознак, що відрізняють одну людину від іншої, слід звернути увагу на ті, які є стабільними, тобто мають природну, біологічну основу. У різних і різноманітних актах поведінки і психіки потрібно знаходити і виділяти деякі загальні (не за змістом, а по динаміці їх побудови) риси, які правомірно можуть бути витлумачені як прояви основних властивостей нервової системи.

Властивості нервової системи - поняття, введене І.П. Павловим для позначення динамічних особливостей нервової системи, по більшій мірі генетично детермінованих, які визначають індивідуальні відмінності в поведінці при реагуванні на вплив фізичного і соціального середовища.

  • сила (і відповідно слабкість як інший полюс цієї властивості) виражається в ступені витривалості нервової системи до тривало діючого подразника, а також у тому, як витримує нервова система сильні подразнення, хоча б і короткочасні;

  • рухливість (на протилежному полюсі - інертність), у тому , наскільки швидко відбувається перебудова реакції нервової системи на мінливі подразники;

  • врівноваженість (або неврівноваженість) нервових процесів - властивість, що розкриває співвідношення або баланс збудження і гальмування - по їх силі, за їх рухливості.

Кожній людині притаманне своєрідне поєднання цих властивостей. При індивідуальній характеристиці потрібно брати до уваги, що спеціалізовані мозкові системи за своїми властивостями іноді відрізняються одна від одної.

Виходячи з цього психофізіологічне забезпечення діяльності у найбільш загальному змісті можна розуміти як систему психофізіологічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності та надійності діяльності людини за умови збереження її психічного і фізичного здоров'я.

Основними заходами психофізіологічного забезпечення діяльності вважаються:

  • психофізіологічний відбір та профорієнтація,

  • психофізіологічна підготовка і діагностика,

  • вдосконалення робочого місця та способів виконання діяльності,

  • регуляція (корекція) психофізіологічного стану людини, підвищення її працездатності,

  • запобігання дії несприятливих факторів, що пов'язані з особливостями діяльності.

Початковим етапом психофізіологічного забезпечення діяльності є психофізіологічний відбір. Цей етап не завжди є обов'язковим, хоча й бажаним. Але є види діяльності, де етап психофізіологічного відбору є обов'язковим. Вони пов'язані із:

  • екстремальними умовами та складністю діяльності;

  • високими психофізіологічними вимогами до людини;

  • високою соціальною, економічною та біологічною значущістю помилки;

  • великою вартістю навчання.

Психофізіологічний відбір - це складова професійного відбору, метою якого є виявлення психофізіологічних здібностей і якостей, які відповідають вимогам певних професій, зокрема таких, що супроводжуються значним нервово-психічним напруженням, гіподинамією, порушенням природного режиму сну - неспання, підвищеними вимогами до аналізаторних систем, можливістю виникнення стресових ситуацій та ін.

З практичного боку проблема психофізіологічного відбору зводиться до двох основних аспектів: визначення вимог, які висуваються діяльністю, та оцінювання рівня розвитку здібностей, що її лімітують.

Основу психофізіологічного відбору становлять такі уявлення:

  • про зв'язок сили нервової системи з порогами відчуття, концентрації уваги із здатністю долати труднощі;

  • про залежність швидкості переключення з однієї діяльності на іншу, від рухомості нервових процесів у мікроінтервалах часу;

  • про вплив врівноваженості нервових процесів на здатність обробки інформації з одночасним реагуванням на передбачені стимули;

  • про відношення сили нервових процесів до збудження та ін.

Залежно від того, на яку діяльність орієнтований претендент, професійний відбір може об'єднувати кілька видів. Наприклад, разом з психофізіологічним може здійснюватися медичний, соціально-психологічний, освітній, фізичний відбір.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]