- •1.Предмет дп. Місце дп в системі психологічних наук та інших галузей знання. Передумови та історія становлення сучасної дп.
- •2.Психогенетика індивідуальних відмінностей. Взаємодія спадковості та середовища як проблема д психофізіології.
- •3.Проблема біологічного дозрівання та психічного розвитку в д психофізіології.
- •4.Нейрофізіологія індивідуальних відмінностей.
- •5. Властивості нервової системи як головні нейрофізіологічні характеристики індивідуальності. Концепція і.П.Павлова щодо властивостей нервової системи.
- •6.Сутність розвитку б.М.Тепловим концепції і.П.Павлова щодо властивостей нервової системи людини.
- •7.Концепція в.Д.Небиліцина щодо властивостей нервової системи.
- •8.Концепція о.Р.Лурія щодо структурно-функціональних блоків мозку.
- •9.2. Концепція інтегральної індивідуальності в.С. Мерліна.
- •9.1. Дослідження властивостей нервової системи в аспекті проблем індивідуальності в школі б.Г. Ананьєва.
- •10.Спеціальна теорія індивідуальності в.М.Русалова.
- •11.Основні підструктури та структуроутворюючі ознаки індивідуальності за е.О.Голубєвою.
- •12.Теорії темпераменту я.Стреляу, г.Айзенка, Дж.Грея.
- •13.Індивідуальні відмінності емоцій. Концепція п.В.Симонова про систему чотирьох мозкових структур, яка пояснює індивідуальні відмінності емоцій.
- •14.Співвідношення темпераменту та характеру з позиції д психофізіології.
- •15.Вікові особливості прояву властивостей нервової системи.
- •16.Симетрія та асиметрія живого. Теорії походження асиметрії. Асиметрія півкуль головного мозку людини.
- •17.Латералізація, її становлення в онтогенезі.
- •18.Ліво- праворукість. Фізіологічні механізми функціонування асиметрії рук.
- •19.Теорії, які пояснюють відмінності психіки чоловіків та жінок (в.Геодакяна; л.Елліса; т.Парсонса, р.Бейлса, ін.).
- •20.Статеві відмінності в прояві властивостей нервової системи та темперамента.
- •21.Стать та функціональна асиметрія.
- •22.Психофізіологічні основи професійної придатності.
- •23.Загальні здібності та їх задатки. Співвідношення загальних здібностей, загальних властивостей нервової системи та спеціально людських типів внд.
- •24.Дослідження співвідношення здібностей та схильностей в диференціальній психофізіології.
- •25.Психофізіологічний аспект питання компенсації здібностей.
- •26.Індивідуальні відмінності працездатності та властивості нервової системи. Фактори стійкості оптимального функціонального стану.
- •27.Концепції індивідуального стилю діяльності в диференціальній психофізіології.
- •28.Предмет диференціальної психології. Місце диференціальної психології в системі психологічних наук та інших галузей знання.
- •29.Історія становлення сучасної диференціальної психології. Як співвідносяться диференціальна психофізіологія та диференціальна психологія?
- •30. Методи диференціальної психології.
- •31.Ієрархічна структура суб’єкта взаємодії із світом: організм, індивід, особистість, індивідуальність.
- •32.Концепція б.Г.Ананьєва щодо трьох планів індивідуально-психологічного розвитку людини. Життєвий шлях людини.
- •33.Концепція індивідуальності б.Г.Ананьєва.
- •34.Теоретичне обґрунтування природи індивідуальних відмінностей. Соціальне та біологічне в природі людини.
- •35.Джерела походження індивідуальних відмінностей. Взаємодія спадковості та середовища.
- •36.Сучасне розуміння спадковості та середовища в диференціальній психології.
- •37.Розподіл індивідуальних відмінностей. Поняття психологічної норми.
- •38.Індивідуальні відмінності здібностей, їх чинники.
- •39.Індивідуальні відмінності інтелекта, їх чинники.
- •40.Генеза обдарованості як проблема диференціальної психології.
- •41.Вікові відмінності пізнавальних процесів та особистісних властивостей. Фактори, які впливають на інтенсивність старіння вищих психічних функцій.
- •42.Порівняння типологічних моделей п.Б.Ганнушкіна, а.Б.Лічко, к.Леонгарда.
- •43.Конституціональні типи. Типологічні моделі е.Кречмера і у.Шелдона.
- •44.Типологія особистості к.Юнга.
- •45.Типології характера в психології: з.Фройд, а.Адлер, е.Фромм, к.Хорні.
- •46.Типології характера в психології: типологія о.Ф.Лазурського.
- •Нижчий рівень:
- •Середній рівень:
- •47.Статеві відмінності в здібностях.
- •48.Особистісні особливості чоловіків та жінок.
- •49.Профіль функціональної асиметрії як параметр індивідуальності.
- •50.Соціально-класові відмінності в психологічному розвитку.
- •51.Соціокультурна координата індивідуальності в дослідженнях диференціальної психології.
- •52.Варіації моральної свідомості: вікові, статеві, соціокультурні особливості.
- •53.Поняття життєвого стилю в психології. Концепція а.Адлера.
- •54.Дослідження джерел стильової своєрідності.
- •55.Індивідуальні особливості когнітивного стилю. Когнітивні стилі в структурі індивідуальності.
- •56.Атрибутивний стиль особистості, вікові та гендерні відмінності.
- •57.Індивідуальний стиль діяльності, психологічні чинники його формування.
- •58.Стиль спілкування в структурі індивідуальності. Стилі міжособистісного спілкування. Чоловічий та жіночий стилі спілкування.
- •59.Вікові та статеві особливості психологічного захисту людини.
- •60.Вікові та статеві особливості копінг-поведінки людини.
22.Психофізіологічні основи професійної придатності.
При вивченні ставлення «людина - професія» доводиться брати до уваги цілий комплекс змінних, від яких більшою чи меншою мірою залежить кінцевий результат: успіх або неуспіх. Ці змінні можна об'єднати в три групи, як це зробив М. Д. Левітів (1963).
Перша група - мотиваційні компоненти. У мотивах розкривається, наскільки дана професія бажана або небажана для людини. Природа ж самих мотивів відображає оцінку професії за її суспільною значимістю та повагою, яку вона викликає в суспільстві, за оплатою цього виду праці, умовами професійного способу життя і т.д. У мотивах також відіграє роль задоволення, яке людина отримує від своєї праці.
Другу групу змінних - компоненти кваліфікації. Попередня підготовка, знання та вміння (освіта, практичні навички) все це позначається на ставленні до професії та на формуванні придатності до неї. Придатність далеко не завжди збігається з підготовленістю, якщо під останньою розуміти формальну кваліфікацію. В деяких професіях підготовка, не передбачає всіх ситуацій, що виникають у трудовій діяльності в силу специфіки самої професійної діяльності (неможливо навчити шофера, щоб у нього була готова програма дій при будь-якій дорожній пригоді). Тому володіння кваліфікацією, є необхідною, але не достатньою умовою придатності.
Третю групу змінних складають індивідуальні психологічні особливості особистості. Серед розмаїття ознак, що відрізняють одну людину від іншої, слід звернути увагу на ті, які є стабільними, тобто мають природну, біологічну основу. У різних і різноманітних актах поведінки і психіки потрібно знаходити і виділяти деякі загальні (не за змістом, а по динаміці їх побудови) риси, які правомірно можуть бути витлумачені як прояви основних властивостей нервової системи.
Властивості нервової системи - поняття, введене І.П. Павловим для позначення динамічних особливостей нервової системи, по більшій мірі генетично детермінованих, які визначають індивідуальні відмінності в поведінці при реагуванні на вплив фізичного і соціального середовища.
сила (і відповідно слабкість як інший полюс цієї властивості) виражається в ступені витривалості нервової системи до тривало діючого подразника, а також у тому, як витримує нервова система сильні подразнення, хоча б і короткочасні;
рухливість (на протилежному полюсі - інертність), у тому , наскільки швидко відбувається перебудова реакції нервової системи на мінливі подразники;
врівноваженість (або неврівноваженість) нервових процесів - властивість, що розкриває співвідношення або баланс збудження і гальмування - по їх силі, за їх рухливості.
Кожній людині притаманне своєрідне поєднання цих властивостей. При індивідуальній характеристиці потрібно брати до уваги, що спеціалізовані мозкові системи за своїми властивостями іноді відрізняються одна від одної.
Виходячи з цього психофізіологічне забезпечення діяльності у найбільш загальному змісті можна розуміти як систему психофізіологічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності та надійності діяльності людини за умови збереження її психічного і фізичного здоров'я.
Основними заходами психофізіологічного забезпечення діяльності вважаються:
психофізіологічний відбір та профорієнтація,
психофізіологічна підготовка і діагностика,
вдосконалення робочого місця та способів виконання діяльності,
регуляція (корекція) психофізіологічного стану людини, підвищення її працездатності,
запобігання дії несприятливих факторів, що пов'язані з особливостями діяльності.
Початковим етапом психофізіологічного забезпечення діяльності є психофізіологічний відбір. Цей етап не завжди є обов'язковим, хоча й бажаним. Але є види діяльності, де етап психофізіологічного відбору є обов'язковим. Вони пов'язані із:
екстремальними умовами та складністю діяльності;
високими психофізіологічними вимогами до людини;
високою соціальною, економічною та біологічною значущістю помилки;
великою вартістю навчання.
Психофізіологічний відбір - це складова професійного відбору, метою якого є виявлення психофізіологічних здібностей і якостей, які відповідають вимогам певних професій, зокрема таких, що супроводжуються значним нервово-психічним напруженням, гіподинамією, порушенням природного режиму сну - неспання, підвищеними вимогами до аналізаторних систем, можливістю виникнення стресових ситуацій та ін.
З практичного боку проблема психофізіологічного відбору зводиться до двох основних аспектів: визначення вимог, які висуваються діяльністю, та оцінювання рівня розвитку здібностей, що її лімітують.
Основу психофізіологічного відбору становлять такі уявлення:
про зв'язок сили нервової системи з порогами відчуття, концентрації уваги із здатністю долати труднощі;
про залежність швидкості переключення з однієї діяльності на іншу, від рухомості нервових процесів у мікроінтервалах часу;
про вплив врівноваженості нервових процесів на здатність обробки інформації з одночасним реагуванням на передбачені стимули;
про відношення сили нервових процесів до збудження та ін.
Залежно від того, на яку діяльність орієнтований претендент, професійний відбір може об'єднувати кілька видів. Наприклад, разом з психофізіологічним може здійснюватися медичний, соціально-психологічний, освітній, фізичний відбір.
