- •1.Предмет дп. Місце дп в системі психологічних наук та інших галузей знання. Передумови та історія становлення сучасної дп.
- •2.Психогенетика індивідуальних відмінностей. Взаємодія спадковості та середовища як проблема д психофізіології.
- •3.Проблема біологічного дозрівання та психічного розвитку в д психофізіології.
- •4.Нейрофізіологія індивідуальних відмінностей.
- •5. Властивості нервової системи як головні нейрофізіологічні характеристики індивідуальності. Концепція і.П.Павлова щодо властивостей нервової системи.
- •6.Сутність розвитку б.М.Тепловим концепції і.П.Павлова щодо властивостей нервової системи людини.
- •7.Концепція в.Д.Небиліцина щодо властивостей нервової системи.
- •8.Концепція о.Р.Лурія щодо структурно-функціональних блоків мозку.
- •9.2. Концепція інтегральної індивідуальності в.С. Мерліна.
- •9.1. Дослідження властивостей нервової системи в аспекті проблем індивідуальності в школі б.Г. Ананьєва.
- •10.Спеціальна теорія індивідуальності в.М.Русалова.
- •11.Основні підструктури та структуроутворюючі ознаки індивідуальності за е.О.Голубєвою.
- •12.Теорії темпераменту я.Стреляу, г.Айзенка, Дж.Грея.
- •13.Індивідуальні відмінності емоцій. Концепція п.В.Симонова про систему чотирьох мозкових структур, яка пояснює індивідуальні відмінності емоцій.
- •14.Співвідношення темпераменту та характеру з позиції д психофізіології.
- •15.Вікові особливості прояву властивостей нервової системи.
- •16.Симетрія та асиметрія живого. Теорії походження асиметрії. Асиметрія півкуль головного мозку людини.
- •17.Латералізація, її становлення в онтогенезі.
- •18.Ліво- праворукість. Фізіологічні механізми функціонування асиметрії рук.
- •19.Теорії, які пояснюють відмінності психіки чоловіків та жінок (в.Геодакяна; л.Елліса; т.Парсонса, р.Бейлса, ін.).
- •20.Статеві відмінності в прояві властивостей нервової системи та темперамента.
- •21.Стать та функціональна асиметрія.
- •22.Психофізіологічні основи професійної придатності.
- •23.Загальні здібності та їх задатки. Співвідношення загальних здібностей, загальних властивостей нервової системи та спеціально людських типів внд.
- •24.Дослідження співвідношення здібностей та схильностей в диференціальній психофізіології.
- •25.Психофізіологічний аспект питання компенсації здібностей.
- •26.Індивідуальні відмінності працездатності та властивості нервової системи. Фактори стійкості оптимального функціонального стану.
- •27.Концепції індивідуального стилю діяльності в диференціальній психофізіології.
- •28.Предмет диференціальної психології. Місце диференціальної психології в системі психологічних наук та інших галузей знання.
- •29.Історія становлення сучасної диференціальної психології. Як співвідносяться диференціальна психофізіологія та диференціальна психологія?
- •30. Методи диференціальної психології.
- •31.Ієрархічна структура суб’єкта взаємодії із світом: організм, індивід, особистість, індивідуальність.
- •32.Концепція б.Г.Ананьєва щодо трьох планів індивідуально-психологічного розвитку людини. Життєвий шлях людини.
- •33.Концепція індивідуальності б.Г.Ананьєва.
- •34.Теоретичне обґрунтування природи індивідуальних відмінностей. Соціальне та біологічне в природі людини.
- •35.Джерела походження індивідуальних відмінностей. Взаємодія спадковості та середовища.
- •36.Сучасне розуміння спадковості та середовища в диференціальній психології.
- •37.Розподіл індивідуальних відмінностей. Поняття психологічної норми.
- •38.Індивідуальні відмінності здібностей, їх чинники.
- •39.Індивідуальні відмінності інтелекта, їх чинники.
- •40.Генеза обдарованості як проблема диференціальної психології.
- •41.Вікові відмінності пізнавальних процесів та особистісних властивостей. Фактори, які впливають на інтенсивність старіння вищих психічних функцій.
- •42.Порівняння типологічних моделей п.Б.Ганнушкіна, а.Б.Лічко, к.Леонгарда.
- •43.Конституціональні типи. Типологічні моделі е.Кречмера і у.Шелдона.
- •44.Типологія особистості к.Юнга.
- •45.Типології характера в психології: з.Фройд, а.Адлер, е.Фромм, к.Хорні.
- •46.Типології характера в психології: типологія о.Ф.Лазурського.
- •Нижчий рівень:
- •Середній рівень:
- •47.Статеві відмінності в здібностях.
- •48.Особистісні особливості чоловіків та жінок.
- •49.Профіль функціональної асиметрії як параметр індивідуальності.
- •50.Соціально-класові відмінності в психологічному розвитку.
- •51.Соціокультурна координата індивідуальності в дослідженнях диференціальної психології.
- •52.Варіації моральної свідомості: вікові, статеві, соціокультурні особливості.
- •53.Поняття життєвого стилю в психології. Концепція а.Адлера.
- •54.Дослідження джерел стильової своєрідності.
- •55.Індивідуальні особливості когнітивного стилю. Когнітивні стилі в структурі індивідуальності.
- •56.Атрибутивний стиль особистості, вікові та гендерні відмінності.
- •57.Індивідуальний стиль діяльності, психологічні чинники його формування.
- •58.Стиль спілкування в структурі індивідуальності. Стилі міжособистісного спілкування. Чоловічий та жіночий стилі спілкування.
- •59.Вікові та статеві особливості психологічного захисту людини.
- •60.Вікові та статеві особливості копінг-поведінки людини.
8.Концепція о.Р.Лурія щодо структурно-функціональних блоків мозку.
Відповідно до концепції Лурія, весь мозок можна розділити на три структурно-функціональних блоки:
енергетичний блок;
блок прийому, переробки та зберігання екстероцептивноі інформації,
блок програмування, регуляції і контролю складних форм діяльності.
Перший блок - це блок регуляції енергетичного тонусу і неспання. Для нормальної психічної діяльності організм повинен знаходитися в стані неспання (кора великих півкуль повинна перебувати в стані тонусу). Тільки в умовах оптимального неспання людина може найкращим чином приймати і переробляти інформацію, викликати в пам'яті потрібні системи зв'язків, програмувати діяльність, здійснювати контроль над нею. Апарати, що забезпечують і регулюють тонус кори, - ретикулярна формація стовбура мозку, неспецифічні структури середнього мозку, лімбічна система, область гіпокампу.
Функціональне значення першого блоку в забезпеченні психічних функцій:
регуляція процесів активації, підтримка загального тонусу ЦНС.
передача регулюючого впливу мозкової кори на структури, що лежать нижче, моделювання їх роботи і забезпечення складних форм свідомої діяльності.
Перший блок мозку бере участь в організації уваги, пам'яті, емоційного стану і свідомості в цілому, а також у регуляції емоційних (страх, біль, задоволення, гнів) та мотиваційних станів. Лімбічні структури мозку, що входять до цього блоку, займають центральне місце в організації емоційних та мотиваційних станів. У зв'язку з цим перший блок мозку сприймає і переробляє різноманітну інтероцептивну інформацію про стан внутрішніх органів і регулює ці стани.
Другий блок - блок прийому, переробки та зберігання екстероцептивної інформації розташований в зовнішніх відділах нової кори і займає її задні відділи, включаючи до свого складу апарати потиличної, скроневої і тім'яної кори. Структурно-анатомічною особливістю цього блоку мозку є шестишарова будова кори. Вона включає первинні зони (що забезпечують прийом і аналіз інформації, що надходить ззовні), вторинні зони (виконують функції синтезу інформації від одного аналізатора) і третинні зони (комплексний синтез інформації).
Відмінні особливості другого блоку:
модальна специфічність (реагує на порушення тільки однієї модальності (одного виду), наприклад, тільки зорової або слухової);
вузька спеціалізація (нейрони реагують лише на окремий подразник одного виду (наприклад, тільки на ширину лінії або кут нахилу і т. п.).
Лурія виділяє основні закони побудови кори, що входить до складу другого блоку мозку.
Закон ієрархічної будови кіркових зон, - співвідношення первинних, вторинних і третинних зон кори здійснює складний синтез інформації. Більш складно організовані зони кори забезпечують більш складні функції. Співвідношення первинних, вторинних і третинних зон у дорослого і у дитини різні. Для нормального розвитку вторинних зон у дитини необхідно, щоб були сформовані первинні, а для розвитку теоретичних - вторинні зони. Тому ушкодження первинних зон в ранньому дитинстві може призводити до грубих порушень у розвитку вторинних і третинних зон. У дорослої людини, при сформованих зонах кори, третинні, найбільш організовані, управляють функцією розташованих нижче вторинних і первинних зон. Тому поразки первинних зон не призводить до помітних порушень психічних функцій і може компенсуватися роботою розташованих поруч структур.
Закон спадної модальної специфічності ієрархічно побудованих кіркових зон. Цей закон описує перехід від дрібного відображення окремих, модально-специфічних ознак до синтетичного відображення більш загальних схем сприйманого світу.
Закон прогресивної латералізації функцій пояснює зв'язок функцій з певною півкулею (у міру переходу від первинних зон до третинних зон). Первинні зони обох півкуль мозку рівноцінні. На рівні вторинних зон частина функцій, що виконуються лівою і правою півкулями, залишаються однаковими, але частина функцій лівої півкулі вже відрізняються від функцій, що виконуються правою півкулею. Функції ж третинних зон лівої півкулі вже докорінно відрізняються від функцій аналогічних зон правої півкулі.
Третій блок - блок програмування, регуляції і контролю складних форм діяльності. Пов'язаний з організацією цілеспрямованої психічної активності, яка включає в свою структуру мотив, програму дій по досягненню мети, вибір засобів, контроль за виконанням дій, корекцію отриманого результату. Апарати третього блоку розташовані спереду від центральної лобової звивини і включають в свій склад моторні, премоторні і префронтальні відділи кори лобових часток мозку.
Відмінні особливості третього блоку:
проведення процесів збудження від теоретичних зон до вторинних, потім до первинних; - відсутність модально-специфічних зон (складається з апаратів тільки рухового типу);
наявність великих двосторонніх зв'язків не тільки з утвореннями стовбура мозку нижчого рівня, а й з усіма іншими відділами кори великих півкуль.
Апарати першого блоку мозку забезпечують необхідний рівень активації інших блоків, другий блок відповідає за прийом, аналіз і переробку інформації, що надходить із зовнішнього середовища, від екстерорецепторов. З одного боку, ця інформація є основою для інтегративної діяльності третього блоку, а з іншого - є одним із джерел активності першого блоку. Роль третього блоку проявляється в його інтегративній, регулюючій, модулюючій функції. Забезпечуючи важливий етап в переробці інформації, апарати третього блоку надають модулюючий вплив і на перший і на другий блоки, що призводить як до зміни рівня активації кори, з одного боку, так і до зміни порогів відчуття і сприйняття - з іншого.
Перший блок бере участь у формуванні мотивів свідомої діяльності, другий - забезпечує операційну сторону діяльності, а третій - відповідає за формування цілей і програм діяльності. Порушення роботи кожного з цих блоків обов'язково призводить до дезінтеграції психічної діяльності в цілому.
Отже, кожна форма свідомої діяльності є складною функціональною системою і здійснюється, спираючись на спільну роботу всіх трьох блоків мозку. Виокремлення цих блоків є досить умовним.
