6.Сутність розвитку б.М.Тепловим концепції і.П.Павлова щодо властивостей нервової системи людини.

Згідно Павлова, при поєднанні трьох основних властивостей НС (силу – слабкість; рухливість – інертність; врівноваженість – неврівноваженість) в природі є чотири найбільш виражені типи НС, серед яких є сильні і один слабкий. На думку Теплова немає жодних причин вважати, що таких типових поєднань існує лише чотири. В

Він і його учні експериментально виділили ще дві властивості НС:

• динамічність – легкість генерації нервовою системою процесів збудження і гальмування, зокрема при формуванні тимчасових зв’язків;

• лабільність – швидкісна характеристика діяльності НС, що визначає швидкість затухання після дії від імпульсу збудження; швидкість появи і затухання нервового процесу.

Життєві прояви рухливості і лабільності нервових процесів пов’язані з індивідуальними відмінностями у швидкості виконання окремих завдань і, ширше, у швидкості навчання.

Пізніше виділена активованість (переважання збудження) – інактивованість (переважання гальмування).

В лабораторії Теплова було систематизовано виділені властивості НС і розроблено дворівневу ієрархію основних властивостей НС, яка включає набір первинних і вторинних властивостей:

• Первинні властивості: сила НС по відношенню до збудження, сила НС по відношенню до гальмування, рухливість, динамічність, лабільність по відношенню до збудження і гальмування.

• Вторинна властивість: врівноваженість нервових процесів, яка характеризується відповідністю двох видів витривалості нервової системи – по відношенню до дії збудження і по відношенню до дії гальмування.

7.Концепція в.Д.Небиліцина щодо властивостей нервової системи.

На основі досліджень Теплова Володимир Небиліцин розробив основні принципи д психофізіології. Довів гіпотезу Теплова про зворотню залежність між силою нервової системи і чутливістю. Описав нові властивості нервової системи, наприклад, динамічність. Розробив ряд електрофізіологічних методів дослідження динаміки нервових процесів, що протікають в головному мозку. Висунув гіпотезу про загальні властивості нервової системи, які лежать в основі таких особистісних характеристик, як активність і саморегуляція. Один з піонерів використання факторного аналізу в радянській психології.

Небиліцин наголошував, що центральною проблемою вчення про типи є не застосування готової типологічної схеми для дослідження питань прикладного характеру, а попереднє детальне вивчення природи і змісту основних властивостей нервової системи, визначення їх структури і характеру відносин (їх сполучуваності) і лише як наслідок цього - постановка питань про можливі типові комбінації властивостей нервової системи і можливу класифікацію її типів. Однак це завдання не було розв'язане.

На даний час завдяки Небиліцину в диференціальній психології склалася 12-мірна класифікація властивостей НС людини. До неї входять:

• 8 первинних властивостей (сила, рухливість, динамічність і лабільність по відношенню до збудження і гальмування);

• 4 вторинні властивості (врівноваженість по цих основних властивостях).

Небиліцин показав, що дані властивості можуть належати до всієї НС (її загальні властивості) і до окремих аналізаторів (парціальні властивості).