42.Порівняння типологічних моделей п.Б.Ганнушкіна, а.Б.Лічко, к.Леонгарда.

Поняття `` акцентуація '' вперше ввів німецький психіатр і психолог Карл Леонгард. Акцентуація - це дисгармонічність розвитку характеру, яка проявляється в надмірній вираженості окремих його рис або сполук, що обумовлюють підвищену вразливість особистості відносно певного роду дій і утрудняють її адаптацію в деяких специфічних ситуаціях. Акцентуація - це не хвороба, не патологія, не психопатія, а крайнє вираження норми. Це загострення будь-яких індивідуальних рис, яке при певних несприятливих умовах може призвести до патології - психопатії. Відомий радянський психіатр П. Б. Ганнушкіна сформулював три критерії психопатії: 1. Стабільність в часі. Характер можна вважати патологічним, тобто розцінювати як психопатії, якщо він відносно стабільний в часі (мало змінюється протягом життя). 2. Тотальність прояви характеру. При психопатії одні й ті ж риси характеру виявляються у всіх сферах життєдіяльності людини: у виробничій діяльності, вдома, в спілкуванні з друзями та родичами і т. Д. 3. Соціальна дезадаптація. У людини постійно виникають життєві труднощі. Причому ці труднощі відчуває або він сам, або оточуючі його люди. У разі акцентуацій характеру може не бути жодного з перерахованих ознак психопатії або, принаймні, ніколи не присутні всі три ознаки відразу.

Розглядаючи акцентуації характеру як крайні варіанти норми,К. Леонгард запропонував класифікацію, в якій виокремив чотири акцентуації характеру (X) і шість акцентуацій темпераменту (Т). Ця класифікація охоплює:

1) демонстративний (істероїдний) (X) тип, якому властиві прагнення бути в центрі уваги, для чого людина використовує будь-які засоби, не надто переймаючись їх доречністю. Особам цього типу притаманні висока здатність до витіснення і залежність від соціального оточення, навіюваність;

2) педантичний (надпунктуальний) (X) тип схильний довго переживати дрібні образи, надавати надважливого значення незначним подіям. Дотримується стандартів поведінки, традиційний, обмежено креативний і надвідповідальний;

3) застрягаючий (X) тип має труднощі з переходом від одного стану до іншого, а найвираженіша його риса - формування надцінних ідей, яким він надає виняткового значення і заради яких готовий жертвувати життям інших людей і власним. Такі люди схильні довго фіксувати увагу на невідреагованих почуттях образи, ненависті, провини;

4) збудливий (некерований, епілептоїдний) (X) тип не контролює свої потяги, висловлювання і поведінку, схильний несподівано вибухати, відповідати неадекватно сильною реакцією на незначний подразник, пам'ятати образи і мстити через великий проміжок часу;

5) гіпертимний (Т) тип завжди перебуває у піднесеному настрої, прагне бурхливої діяльності, у зв'язку з чим не завжди уважний до оточення і погано контролює власний стан. Дитина-гіпертим, прокидаючись, починає усміхатися. Позитивне ставлення до світу у представників цього типу не завжди зумовлене об'єктивними досягненнями;

6) дистимічний (Т) тип характеризується пригніченим настроєм, фіксується на негативі. Прокидаючись, частіше починає плакати, а в дорослому віці рідко усвідомлює і визнає світлі сторони життя, викликаючи в оточення неадекватне почуття провини; через це має не дуже високий статус у групі (зануд ніхто не любить);

7) тривожно-боязкий (Т) тип схильний до страхів, переживає тривогу навіть через нескладні життєві завдання;

8) циклотимічний (Т) тип, об'єднуючи вади дистимічного і тривожно-боязкого, схильний до зміни високого тонусу пригніченим станом. У разі патологічного розвитку особистості у нього виявляється маніакально-депресивний психоз;

9) емотивний (Т) тип живе почуттями, проходячи весь діапазон емоційних станів, легко заражаючись настроєм інших людей і відчуваючи вплив творів мистецтва;

10) афективно-екзальтований (Т) тип, для якого характерні вразливість, схильність ілюзорним світом замінювати реальність.

Ця типологія не повністю відповідає вимогам наукової класифікації. К. Леонгард прагнув позначити лише ті риси характеру, які спричинюють у людей проблеми в житті.

У вітчизняній психології підхід К. Леонгарда ґрунтовно розвивав А. Личко, який виокремив 12 акцентуацій характерів у підлітків, що частково перетинаються з виділеними Леонгардом. :

1. Гипертімний тип. Підлітки цього типу відрізняються рухливістю, товариськістю, схильністю до пустощів. При гарних загальних здібностях вони виявляють непосидючість, недостатню дисциплінованість, вчаться нерівно. Настрій у них завжди гарний, піднесений. З дорослими - батьками та педагогами - у них нерідко виникають конфлікти. Мають багато різноманітних захоплень, як правило, поверхневі. часто переоцінюють свої здібності, бувають занадто самовпевненими, прагнуть показати себе, похвалитися, справити на оточуючих враження. 2. Циклоїдний тип. Характеризується підвищеною дратівливістю і схильністю до апатії.

Воліють перебувати вдома одні, замість того щоб десь бувати з однолітками. Вони важко переживають навіть незначні неприємності, на зауваження реагують украй дратівливо. Настрій у них періодично змінюється від піднесеного до пригніченого (звідси назва даного типу).

3. Лабільний тип. Цей тип характеризується крайньою мінливістю настрою, причому часто воно непередбачувано. Приводи для несподіваної зміни настрою можуть виявитися самими нікчемними, наприклад кимось випадково упущене слово, чийсь непривітний погляд.

4. Астено-невротичний тип. Цей тип характеризується підвищеною підозрілістю і примхливістю, стомлюваністю і дратівливістю. Особливо часто стомлюваність виявляється при інтелектуальної діяльності.   5. Сензитивний (чутливий) тип. Йому властива підвищена чутливість до всього: до того, що радує, і до того, що засмучує або лякає.Підлітки звичайно сором”язливі і боязкі при сторонніх.. Відкрито й товариські вони бувають тільки з тими, хто їм добре знайомий. Вони відрізняються слухняністю і виявляють велику прихильність до батьків. У юнацькому віці у таких підлітків можуть виникати труднощі адаптації до кола однолітків, а також «комплекс неповноцінності». Разом з тим у цих же підлітків досить рано формується почуття обов'язку, виявляються високі моральні вимоги до себе і до оточуючих людей.   6. Псіхастеніческій (тривожно-недовірливий) тип. Такі підлітки характеризуються прискореним і раннім інтелектуальним розвитком, схильністю до роздумів і роздумів, до самоаналізу та оцінок поведінки інших людей. Однак нерідко вони бувають більше сильні на словах, а не на ділі..   7. Шизоїдний (інтровертірованний) тип. Найбільш істотна риса цього - замкнутість. Ці підлітки не дуже тягнуться до однолітків, воліють бути одні, знаходитися в компанії дорослих. Вони нерідко демонструють зовнішню байдужість до оточуючих людей, відсутність інтересу до них, погано розуміють стани інших людей, їх переживання, не вміють співчувати. Їх внутрішній світ нерідко наповнений різними фантазіями, якими-небудь особливими захопленнями.

  8. Епілептоїдний (інертно-імпульсивний) тип. У дитячих компаніях вони поводяться як диктатори. Їх типові риси - жорстокість, владність, себелюбство. В умовах жорсткого дисциплінарного режиму вони почувають себе нерідко на висоті, намагаються догоджати начальству, добиватися певних переваг перед однолітками, отримати владу, встановити свій диктат над оточуючими.   9. Істероїдний (демонстративний) тип. Головна риса цього типу - егоцентризм, спрага постійної уваги до власної персони. У підлітків даного типу нерідко виражена схильність до театральності, позерства, рисовке.   10. Нестійкий тип. Його іноді невірно характеризують як тип слабовільного, що пливе за течією людини. Підлітки даного типу виявляють підвищену схильність і тягу до розваг, причому без розбору, а також до неробства і ледарства.   11. Конформний тип. Підлітки даного типу демонструють кон'юнктурне, а часто просто бездумне підпорядкування будь-яким авторитетам, більшості в групі. Вони зазвичай схильні до моралізаторства і консерватизму, а їх головне життєве кредо - «бути як всі».