59.Вікові та статеві особливості психологічного захисту людини.

Захисний механізм психіки - неусвідомлюваний психічний процес, спрямований на мінімізацію негативних, травмуючих переживань.

Ці переживання можуть бути пов'язані з внутрішніми або зовнішніми конфліктами, станами тривоги чи дискомфорту. Дія захисних механізмів спрямована на збереження стабільності самооцінки людини, її уявлень про себе та зовнішній світ.

Термін «захисні механізми» був вперше введений Фрейдом в 1894 році в роботі «Захисні нейропсихози». У подальшому багато авторів публікували свої варіанти класифікації захисних механізмів. В даний час їх єдиної загальноприйнятої класифікації не існує. Розглянемо механізми, які присутні в багатьох класифікаціях:

Відхід, зміщення: перемикання уваги з об'єкта дійсно важливого і актуального, але проблемного, на інший, сторонній об'єкт. Так, наприклад, людина, не здатна до нормального сімейного життя, може по горло зануритися в роботу, щоб не з'являтися вдома.

Компенсація: являє собою іншу сторону механізму відходу: людина, що має проблеми в деяких видах діяльності, гіперреалізується в інших видах діяльності. Наприклад, чоловік, який має труднощі в спілкуванні з жінками, може посилено займатися своєю кар'єрою.

Витіснення: проявляється у вигляді забування травмуючих ситуацій, бажань, які не можна задовольнити, інформації, що завдає шкоди самооцінці людини. Наприклад, людина, яка мала негативний досвід спілкування з кимось, може зовсім цього не пам'ятати.

Заперечення: прагнення виключити з реальності небажані події (і теперішні, і минулі). Механізм заперечення дозволяє ігнорувати травмуючі прояви реальності: «Я цього не бачу, значить, його немає».

Придушення: механізм, при якому бажання або спонукання усвідомлюється, а його прояв навмисно стримується. Наприклад, стримується бажання потягнутися на діловій зустрічі.

Опір: конфліктна ситуація не просто не приймається, але і є опір її наявності. Наприклад: не записувати лекцію, заявляти, що тренінг не допоможе і т.п.

Раціоналізація: побудова логічних пояснень і виправдань неприйнятним формам поведінки, бажань або думок. Наприклад, людина, що володіє негативними рисами характеру, може пояснити існування таких рис своєю приналежністю до якого-небудь знаку зодіаку. Інтелектуалізація: варіант раціоналізації, при якому виправдання носять інтелектуальний характер.

Проекція: підсвідоме приписування іншим людям власних витіснених мотивів, переживань і рис характеру, які в собі не приймаються. Наприклад, людина, яка вважає себе чесною, але має в глибині душі бажання привласнити чуже, може бути щиро переконана, що всі люди - потенційні злодії і шахраї. Цей захисний механізм є наслідком витіснення: потяги, пригнічені і загнані знову всередину, впливають звідти.

Перенесення, заміщення: полягає в перенесенні емоційної напруги з ситуації, що її викликала, на іншу ситуацію або об'єкт, що дозволяють відреагувати цю напругу. Наприклад, людина, ображена своїм начальником, може розрядити агресію на дружині або дитині, при цьому щиро вірячи, що справедливо лає дружину або карає дитину.

Регресія: повернення до більш примітивних, з еволюційних позицій, форм поведінки. Може виявлятися, наприклад, у поверненні дитячих звичок у дорослої людини (кусання нігтів, смоктання пальців) і т.п.

Ідеалізація + дискредитація: об'єкту приписуються позитивні або негативні риси, які в реальності йому невластиві.

Демонізація, містифікація: ситуація додатково накручується містичними, темними, страшними якостями, від чого її ще страшніше і складніше вирішити.

Інверсія, реактивне утворення: заміна справжніх почуттів, думок, бажань або дій, які не можуть бути реалізовані, протилежними. Так, якщо хлопчик смикає дівчинку за коси, відволікає від уроків і т.д., то, швидше за все, він небайдужий до неї. У дорослому віці любов може перетворитися на ненависть, прихильність - в антипатію, і т. д.

Ототожнення, ідентифікація: являє собою механізм зняття тривожності через ототожнення з фактором, що цю тривожність викликав. Наприклад, дитина, що боїться агресивної поведінки батьків, може ототожнитися з їх формою поведінки і стати теж агресивною.

Інтроекція: включення у свій внутрішній світ поглядів, мотивів, установок тощо, що виходять від інших людей. Наприклад, маленькі діти вбирають у себе погляди, мотиви, особливості поведінки і емоційних реакцій значущих для них людей задовго до того, як свідомо вирішують «стати (чи не ставати) схожими» на них. Інтроекція протилежна Проекції.

Найчастіше люди використовують захисні механізми не по одному, а в комплексі. Крім того, більшість людей мають схильність «віддавати перевагу» одним захисним механізмам порівняно з іншими, так якби їх застосування відбувалося за звичкою.

Існують також дослідження, що доводять відмінності у використанні механізмів психологічного захисту в залежності від статі і віку людини.

У дівчат більш виражені механізми компенсації, реактивного утворення, регресії і проекції, у юнаків - витіснення і заперечення. Ведучий у дівчат механізм інверсії (реактивного утворення) у юнаків має найменше значення, у той час як у дівчат на останньому місці стоїть витіснення.

В ході випробувань дорослих виявлені подібні факти. Жінки частіше, ніж чоловіки воліють захищатися проекцією, регресією, інверсією, у чоловіків же домінують витіснення і інтелектуалізація.

В цілому, регресію і інверсію можна вважати типово жіночими захистами, які, за даними дослідників, проявляються на всіх вікових етапах. До типово чоловічих захистів варто віднести придушення і інтелектуалізацію.

При цьому для чоловіків використання захистів в основному пов'язано зі стражданнями або з негативними емоціями, а у жінок використання захистів може бути викликано впливом пікових емоцій або міркуваннями моралі.

Прояви тих чи інших механізмів психологічного захисту залежать також від етапу вікового розвитку особистості. Було виявлено, що в числі перших виникають механізми, пов'язані з перцептивними процесами. Саме процеси відчуття, сприймання і уваги несуть відповідальність за захисні механізми, пов'язані з небачення, нерозумінням інформації (перцептивні автоматизми). До цієї групи відносяться заперечення і регресія, а також їх аналоги. Вони виступають як найбільш примітивні і характеризують людей, що «зловживають» ними, як особистісно та емоційно менш зрілих. Потім виникають механізми захисту, пов'язані з процесами пам'яті, а саме з забуванням інформації (витіснення і придушення). Найостаннішими, по мірі розвитку процесів мислення та уяви, формуються найбільш складні і зрілі види захистів, пов'язані з переробкою і переоцінкою інформації (інтелектуалізація).