- •1.Предмет дп. Місце дп в системі психологічних наук та інших галузей знання. Передумови та історія становлення сучасної дп.
- •2.Психогенетика індивідуальних відмінностей. Взаємодія спадковості та середовища як проблема д психофізіології.
- •3.Проблема біологічного дозрівання та психічного розвитку в д психофізіології.
- •4.Нейрофізіологія індивідуальних відмінностей.
- •5. Властивості нервової системи як головні нейрофізіологічні характеристики індивідуальності. Концепція і.П.Павлова щодо властивостей нервової системи.
- •6.Сутність розвитку б.М.Тепловим концепції і.П.Павлова щодо властивостей нервової системи людини.
- •7.Концепція в.Д.Небиліцина щодо властивостей нервової системи.
- •8.Концепція о.Р.Лурія щодо структурно-функціональних блоків мозку.
- •9.2. Концепція інтегральної індивідуальності в.С. Мерліна.
- •9.1. Дослідження властивостей нервової системи в аспекті проблем індивідуальності в школі б.Г. Ананьєва.
- •10.Спеціальна теорія індивідуальності в.М.Русалова.
- •11.Основні підструктури та структуроутворюючі ознаки індивідуальності за е.О.Голубєвою.
- •12.Теорії темпераменту я.Стреляу, г.Айзенка, Дж.Грея.
- •13.Індивідуальні відмінності емоцій. Концепція п.В.Симонова про систему чотирьох мозкових структур, яка пояснює індивідуальні відмінності емоцій.
- •14.Співвідношення темпераменту та характеру з позиції д психофізіології.
- •15.Вікові особливості прояву властивостей нервової системи.
- •16.Симетрія та асиметрія живого. Теорії походження асиметрії. Асиметрія півкуль головного мозку людини.
- •17.Латералізація, її становлення в онтогенезі.
- •18.Ліво- праворукість. Фізіологічні механізми функціонування асиметрії рук.
- •19.Теорії, які пояснюють відмінності психіки чоловіків та жінок (в.Геодакяна; л.Елліса; т.Парсонса, р.Бейлса, ін.).
- •20.Статеві відмінності в прояві властивостей нервової системи та темперамента.
- •21.Стать та функціональна асиметрія.
- •22.Психофізіологічні основи професійної придатності.
- •23.Загальні здібності та їх задатки. Співвідношення загальних здібностей, загальних властивостей нервової системи та спеціально людських типів внд.
- •24.Дослідження співвідношення здібностей та схильностей в диференціальній психофізіології.
- •25.Психофізіологічний аспект питання компенсації здібностей.
- •26.Індивідуальні відмінності працездатності та властивості нервової системи. Фактори стійкості оптимального функціонального стану.
- •27.Концепції індивідуального стилю діяльності в диференціальній психофізіології.
- •28.Предмет диференціальної психології. Місце диференціальної психології в системі психологічних наук та інших галузей знання.
- •29.Історія становлення сучасної диференціальної психології. Як співвідносяться диференціальна психофізіологія та диференціальна психологія?
- •30. Методи диференціальної психології.
- •31.Ієрархічна структура суб’єкта взаємодії із світом: організм, індивід, особистість, індивідуальність.
- •32.Концепція б.Г.Ананьєва щодо трьох планів індивідуально-психологічного розвитку людини. Життєвий шлях людини.
- •33.Концепція індивідуальності б.Г.Ананьєва.
- •34.Теоретичне обґрунтування природи індивідуальних відмінностей. Соціальне та біологічне в природі людини.
- •35.Джерела походження індивідуальних відмінностей. Взаємодія спадковості та середовища.
- •36.Сучасне розуміння спадковості та середовища в диференціальній психології.
- •37.Розподіл індивідуальних відмінностей. Поняття психологічної норми.
- •38.Індивідуальні відмінності здібностей, їх чинники.
- •39.Індивідуальні відмінності інтелекта, їх чинники.
- •40.Генеза обдарованості як проблема диференціальної психології.
- •41.Вікові відмінності пізнавальних процесів та особистісних властивостей. Фактори, які впливають на інтенсивність старіння вищих психічних функцій.
- •42.Порівняння типологічних моделей п.Б.Ганнушкіна, а.Б.Лічко, к.Леонгарда.
- •43.Конституціональні типи. Типологічні моделі е.Кречмера і у.Шелдона.
- •44.Типологія особистості к.Юнга.
- •45.Типології характера в психології: з.Фройд, а.Адлер, е.Фромм, к.Хорні.
- •46.Типології характера в психології: типологія о.Ф.Лазурського.
- •Нижчий рівень:
- •Середній рівень:
- •47.Статеві відмінності в здібностях.
- •48.Особистісні особливості чоловіків та жінок.
- •49.Профіль функціональної асиметрії як параметр індивідуальності.
- •50.Соціально-класові відмінності в психологічному розвитку.
- •51.Соціокультурна координата індивідуальності в дослідженнях диференціальної психології.
- •52.Варіації моральної свідомості: вікові, статеві, соціокультурні особливості.
- •53.Поняття життєвого стилю в психології. Концепція а.Адлера.
- •54.Дослідження джерел стильової своєрідності.
- •55.Індивідуальні особливості когнітивного стилю. Когнітивні стилі в структурі індивідуальності.
- •56.Атрибутивний стиль особистості, вікові та гендерні відмінності.
- •57.Індивідуальний стиль діяльності, психологічні чинники його формування.
- •58.Стиль спілкування в структурі індивідуальності. Стилі міжособистісного спілкування. Чоловічий та жіночий стилі спілкування.
- •59.Вікові та статеві особливості психологічного захисту людини.
- •60.Вікові та статеві особливості копінг-поведінки людини.
18.Ліво- праворукість. Фізіологічні механізми функціонування асиметрії рук.
До теперішнього часу встановлено, що серед мешканців нашої планети незалежно від національності та расової приналежності переважають праворукі люди, тобто з переважанням лівої півкулі. Решта людства ділиться на дві нерівні частини: приблизно від 5% до 20% складають лівші, у яких відзначається домінування правої півкулі, і близько 2-3% населення складають амбідекстери - люди з однаково розвиненими руками.
Єдиної думки про походження ліворукості-праворукості в науковій літературі немає. Існує маса гіпотез, міфів, припущень - від генетичної обумовленості до соціальних факторів. Справа ускладнюється тим, що лівші бувають різні. Одні народжуються ліворукими, тобто причину можна вважати генетичною, хоча наука не може знайти закон спадкування в сім'ях, де багато лівшів. Інші (компенсаторні) діти стають лівшою в результаті якоїсь невідомої науці дисфункції в розвитку мозку. Таких дітей майже стільки ж, скільки з генетичною ліворукістю. Хоча в багатьох країнах з хорошою системою допомоги породіллі частка компенсаторного варіанту ліворукості - всього близько 10%.
Зазвичай виділяються традиційні напрямки, що зв'язують ліворукість з діями трьох факторів: середовищними, генетичними і патологічними. Однак наскільки значимим є кожен з цих факторів в конкретному випадку, чи можливий їх поєднаний вплив - відповіді на ці питання поки немає. В результаті досліджень з цього приводу було доведено, що у обох ліворуких батьків у 46% випадків буде ліворукий дитина, у праворуких же батьків така ймовірність становить всього 2%. Інші показники відрізнялися не сильно. Так, сімейна ліворукість відзначена у 72% ліворуких чоловіків і 78% ліворуких жінок. Відповідно з цією точкою зору зовнішнє середовище лише сприяє (або перешкоджає) розвитку ліворукості.
Робилися також спроби простежити сімейну ліворукість через кілька поколінь. З'ясувалося, що з покоління в покоління збільшується число ліворуких від 6,2% (серед бабусь, дідусів, прабабусь, прадідусів) до 17,5% (серед дітей). Також виявлено, що ліворукість і праворукість мають ще й ступінь вираженості. Є сильно виражені лівші, які нічого не можуть робити правою рукою і є більш помірні варіанти. Те ж саме і у правшів. Є й амбідекстери - люди, які однаково добре володіють обома руками.
Раніше думали, що діяльність правої руки регулюється тільки лівою півкулею мозку. Вважалося, що якщо якось порушується робота лівої півкулі, то дитина може стати лівшою. У цій гіпотезі є доля правди, але згодом з'ясували, що такої жорсткої прив'язки руки до протилежної півкулі немає. Діяльність кожної руки регулюється і контролюється обома півкулями. Є безліч відмінностей в стилях виконання завдань і всередині групи правшів, і всередині групи лівшів, але значущих відмінностей між групами немає.
Що ж до особистісного розвитку лівшів і правшів, то він пов'язаний більшою мірою з соціокультурними умовами життя, а не з генами і природними особливостями. Взагалі діяльність півкуль мозку у лівшів і правшів організована по-різному: у правшів більш жорсткі зв'язки між півкулями, а у лівшів - всередині кожної півкулі.
Це, до речі, може бути причиною того, о у сильно ліворуких і сильно праворуких більш низький коефіцієнт інтелекту, ніж у людей зі слабо вираженою ліворукістю і праворукістью. Адже Сильно ліворуким не вистачає зав’язків між півкулями, кожна з них працює більш по своєму; а сильно праворуким – диференціації. Як наслідок, їм складно організовувати якісь нові варіанти взаємодії.
