41.Вікові відмінності пізнавальних процесів та особистісних властивостей. Фактори, які впливають на інтенсивність старіння вищих психічних функцій.

На сьогоднішній день в психології є значна кількість досліджень, присвячених віковим розбіжностям інтелекту, пізнавальних процесів, особистісних властивостей (у цій області найбільш відомі праці Б. Г. Ананьєва, А. А. Андрєєва, П. П. Лазарєва та ін.

Розвиток дорослої людини поєднує в собі різні процеси становлення: наростання продуктивності одних функцій, зниження працездатності інших і стабілізацію рівнів функціонування третіх. Певне співвідношення моментів стабілізації, зниження і підвищення було виявлено у розвитку інтелектуальних функцій (мислення, пам'ять, увага), нейродінамічних характеристик (сила і динамічність нервових процесів), психомоторних і фізіологічних показників, пов'язаних з енергетичними процесами (основний обмін, теплопродукція). Таким чином, психофізіологічний онтогенетичний розвиток носить складний характер і підпорядковується закону гетерохронності.

В даний час накопичений великий і різноманітний матеріал, який показує розбіжність фаз розвитку різних сторін відчуттів і спримання, пам'яті, мислення, здібностей на різних етапах життєвого циклу не тільки в період росту і дозрівання людського організму, але і в пізньому онтогенезі (геронтогенезі).

Чутливість до різних довжин хвиль (розрізнення кольорів) і звукам різних частот (чутливість до гучності) змінюється у людини нерівномірно.

У той час, коли сенсорно-перцептивні функції, і, насамперед, різні види абсолютної чутливості, поступово знижують свій функціональний рівень, відбувається прогресивний розвиток вербальних функцій, які саме з цього періоду прогресують найбільш інтенсивно, досягаючи високого рівня після 40-45 років.

Гетерохронність проявляється і в період геронтогенезу. Зокрема, при обстеженні пам'яті у осіб віком 70-90 років були виявлені нерівномірні зміни різних її видів. Особливо страждає механічне запам’ятовування, потім - образна пам'ять. Провідним видом пам'яті в літньому віці стає смислова, логічна пам'ять.

Дослідження функціонування інтелекту в зрілому і літньому віці підтвердили існування межі інтелектуального розвитку, а також встановили, коли може початися зниження як найвищих результатів розвитку, так і його темпу. Причому словникові тести показують дуже слабкі зміни або навіть їх відсутність, а тести на швидкість, візуальне сприйняття і просторові співвідношення – демонструють найрізкіше зниження результатів, пов'язане з віком.

Що стосується взаємозв'язку віку та особистісних властивостей, то можна відзначити, що описи змін в емоційній, мотиваційній та світоглядній сферах, що відбуваються у міру дорослішання індивіда, детально викладені в дослідженнях в області вікової, дитячої психології та психології розвитку. Як зазначає А. Анастазі, хоча деякі дитячі психологи і говорять про «особистісне ядро», яке зберігається і може бути виявлено вже у дитинстві, все ж, враховуючи нестабільність особистісних характеристик у дітей, прогнозувати майбутній розвиток особистості на основі спостережень, зроблених на дошкільному і шкільному віці, ризиковано, тому що у деяких дітей в майбутньому неодмінно відбудуться серйозні зміни в емоційній, мотиваційній, соціальній сферах. Однак у індивідів після 20-30 років більшість особистісних якостей стають стабільними.

Основним чинником, що збільшує або прискорюють процес психічного старіння, є фізичний стан людини. Згідно з численними спостереженнями, властиві літнім людям соматичні хвороби можуть несприятливо впливати не тільки на працездатність мозку, але і на перебіг і прояви психічних захворювань у даному віці. Можливо посилення проявів психічного старіння під впливом травмуючих обставин. Це може бути «ситуація втрати», що часто виникає на схилі років, незадовільне матеріальне становище, погані стосунки з дітьми, почуття самотності та незатребуваності тощо.

В якості основного сенсибілізуючого фактора, що впливає на особливості функціонування окремих психічних процесів в процесі онтогенезу, виступає трудова діяльність, а також практичний досвід і тренованість. Наприклад, були отримані дані про високу збереженість зорово-просторових функцій людини, включених у професійну діяльність. Такі функції, як поле зору, гострота зору, окомір, були в нормі або вище норми, залишаючись збереженими аж до пенсійного віку, в осіб водійських професій. Досягнення нових, вищих рівнів функціонального розвитку в зрілі роки, в процесі трудової діяльності можливо завдяки тому, що психічні функції знаходяться в умовах оптимального навантаження, посиленою мотивації, операційних перетворень. Одночасно з цим функції, що не мають таких умов, у відносно молоді роки поступово знижують свій рівень.

Порівняння ходу еволюції різних функцій у осіб різного рівня освіти та обдарованості дало можливість дослідникам зробити висновок про те, що у більш обдарованих людей інтелектуальні функції характеризуються більш тривалим прогресом і уповільненням інволюційних процесів. Іншим фактором, що сприяє уповільненню процесів старіння інтелектуальних функцій, є рівень освіти.