- •1.Предмет дп. Місце дп в системі психологічних наук та інших галузей знання. Передумови та історія становлення сучасної дп.
- •2.Психогенетика індивідуальних відмінностей. Взаємодія спадковості та середовища як проблема д психофізіології.
- •3.Проблема біологічного дозрівання та психічного розвитку в д психофізіології.
- •4.Нейрофізіологія індивідуальних відмінностей.
- •5. Властивості нервової системи як головні нейрофізіологічні характеристики індивідуальності. Концепція і.П.Павлова щодо властивостей нервової системи.
- •6.Сутність розвитку б.М.Тепловим концепції і.П.Павлова щодо властивостей нервової системи людини.
- •7.Концепція в.Д.Небиліцина щодо властивостей нервової системи.
- •8.Концепція о.Р.Лурія щодо структурно-функціональних блоків мозку.
- •9.2. Концепція інтегральної індивідуальності в.С. Мерліна.
- •9.1. Дослідження властивостей нервової системи в аспекті проблем індивідуальності в школі б.Г. Ананьєва.
- •10.Спеціальна теорія індивідуальності в.М.Русалова.
- •11.Основні підструктури та структуроутворюючі ознаки індивідуальності за е.О.Голубєвою.
- •12.Теорії темпераменту я.Стреляу, г.Айзенка, Дж.Грея.
- •13.Індивідуальні відмінності емоцій. Концепція п.В.Симонова про систему чотирьох мозкових структур, яка пояснює індивідуальні відмінності емоцій.
- •14.Співвідношення темпераменту та характеру з позиції д психофізіології.
- •15.Вікові особливості прояву властивостей нервової системи.
- •16.Симетрія та асиметрія живого. Теорії походження асиметрії. Асиметрія півкуль головного мозку людини.
- •17.Латералізація, її становлення в онтогенезі.
- •18.Ліво- праворукість. Фізіологічні механізми функціонування асиметрії рук.
- •19.Теорії, які пояснюють відмінності психіки чоловіків та жінок (в.Геодакяна; л.Елліса; т.Парсонса, р.Бейлса, ін.).
- •20.Статеві відмінності в прояві властивостей нервової системи та темперамента.
- •21.Стать та функціональна асиметрія.
- •22.Психофізіологічні основи професійної придатності.
- •23.Загальні здібності та їх задатки. Співвідношення загальних здібностей, загальних властивостей нервової системи та спеціально людських типів внд.
- •24.Дослідження співвідношення здібностей та схильностей в диференціальній психофізіології.
- •25.Психофізіологічний аспект питання компенсації здібностей.
- •26.Індивідуальні відмінності працездатності та властивості нервової системи. Фактори стійкості оптимального функціонального стану.
- •27.Концепції індивідуального стилю діяльності в диференціальній психофізіології.
- •28.Предмет диференціальної психології. Місце диференціальної психології в системі психологічних наук та інших галузей знання.
- •29.Історія становлення сучасної диференціальної психології. Як співвідносяться диференціальна психофізіологія та диференціальна психологія?
- •30. Методи диференціальної психології.
- •31.Ієрархічна структура суб’єкта взаємодії із світом: організм, індивід, особистість, індивідуальність.
- •32.Концепція б.Г.Ананьєва щодо трьох планів індивідуально-психологічного розвитку людини. Життєвий шлях людини.
- •33.Концепція індивідуальності б.Г.Ананьєва.
- •34.Теоретичне обґрунтування природи індивідуальних відмінностей. Соціальне та біологічне в природі людини.
- •35.Джерела походження індивідуальних відмінностей. Взаємодія спадковості та середовища.
- •36.Сучасне розуміння спадковості та середовища в диференціальній психології.
- •37.Розподіл індивідуальних відмінностей. Поняття психологічної норми.
- •38.Індивідуальні відмінності здібностей, їх чинники.
- •39.Індивідуальні відмінності інтелекта, їх чинники.
- •40.Генеза обдарованості як проблема диференціальної психології.
- •41.Вікові відмінності пізнавальних процесів та особистісних властивостей. Фактори, які впливають на інтенсивність старіння вищих психічних функцій.
- •42.Порівняння типологічних моделей п.Б.Ганнушкіна, а.Б.Лічко, к.Леонгарда.
- •43.Конституціональні типи. Типологічні моделі е.Кречмера і у.Шелдона.
- •44.Типологія особистості к.Юнга.
- •45.Типології характера в психології: з.Фройд, а.Адлер, е.Фромм, к.Хорні.
- •46.Типології характера в психології: типологія о.Ф.Лазурського.
- •Нижчий рівень:
- •Середній рівень:
- •47.Статеві відмінності в здібностях.
- •48.Особистісні особливості чоловіків та жінок.
- •49.Профіль функціональної асиметрії як параметр індивідуальності.
- •50.Соціально-класові відмінності в психологічному розвитку.
- •51.Соціокультурна координата індивідуальності в дослідженнях диференціальної психології.
- •52.Варіації моральної свідомості: вікові, статеві, соціокультурні особливості.
- •53.Поняття життєвого стилю в психології. Концепція а.Адлера.
- •54.Дослідження джерел стильової своєрідності.
- •55.Індивідуальні особливості когнітивного стилю. Когнітивні стилі в структурі індивідуальності.
- •56.Атрибутивний стиль особистості, вікові та гендерні відмінності.
- •57.Індивідуальний стиль діяльності, психологічні чинники його формування.
- •58.Стиль спілкування в структурі індивідуальності. Стилі міжособистісного спілкування. Чоловічий та жіночий стилі спілкування.
- •59.Вікові та статеві особливості психологічного захисту людини.
- •60.Вікові та статеві особливості копінг-поведінки людини.
20.Статеві відмінності в прояві властивостей нервової системи та темперамента.
Серед психофізіологічних характеристик особливу роль грають властивості нервової системи. Вивчення статевого диморфізму за цими показниками, встановило перевагу жінок по рухливості процесу збудження і перевагу чоловіків за силою нервової системи. Наступні дослідження виявили, що відмінності за властивостями нейродинаміки не настільки очевидні.
Властивості нервової системи розглядають як біологічну основу темпераменту і деяких якостей особистості. Відсутність виражених статевих відмінностей у цих показниках служить додатковим підтвердженням того, що біологічна стать однозначно не зумовлює психологічну стать людини. Дані про прояв властивостей нервової системи в реакціях на інтенсивні стимули узгоджуються з уявленнями деяких авторів про більш низьку стійкість до стресу жінок порівняно з чоловіками. Особливо ці відмінності виявляються при високому рівні стресу, коли чоловіки демонструють кращу здатність до прийняття рішень. Зокрема, після стрессорного впливу жінкам потрібно більше часу, ніж чоловікам, для зниження секреції кортизолу (гормону надниркових залоз) до вихідного рівня. Поряд з цим швидкість мобілізації регуляторних систем в умовах емоційного стресу у жінок вища, ніж у чоловіків. Це виражається в більш швидкій загальній емоційній активації жіночого організму.
Питання про особливості поведінки чоловіків і жінок у різних стресових ситуаціях не є остаточно вирішеним, і відомості щодо ефективності реагування чоловіків і жінок у таких ситуаціях неоднозначні. Вважається, що, долаючи стрес, чоловіки і жінки використовують різні копінг-стратегії: жінки більше фокусуються на емоційних і міжособистісних аспектах ситуації, а чоловіки - на концепціях вирішення проблем. При цьому жінки використовують більш широкий діапазон стратегій, частіше вдаються до соціальної та емоційної підтримки, ніж чоловіки.
Спостереження психологів свідчать, що у чоловіків частіше зустрічається переважання холеричних рис темпераменту. Саме для них характерним є більш чіткий прояв вольових реакцій, напористості, енергійності, нетерплячості. Чоловік зазвичай характеризується більшою зовнішньою агресивністю, більшою наполегливістю, здатністю протистояти грубому натиску. Саме тому холеричний темперамент можна розглядати в якості "чоловічого темпераменту".
Жіночій природі більше відповідає сангвінічний і меланхолійний темпераменти. Для жінок більш характерні рухливість, бурхливий вияв почуттів, швидка зміна настрою. Жінка буває агресивна, як правило, тільки якщо вона нещасна.
Чоловіча рішучість і схильність до ризику добре доповнюються жіночої обережністю, чоловіча різкість - жіночої м'якістю, чоловіче зневага до деталей побуту - підвищеними естетичними вимогами жінки. Чоловіки люблять, коли їм вдається виявити волю, витривалість, силу й інші "силові якості" або ж суто інтелектуальні здібності, тоді як жінки тяжіють до гуманітарної сфери, до того, що стосується людини та її внутрішнього світу.
21.Стать та функціональна асиметрія.
Функціональна асиметрія мозку чоловіків і жінок відрізняється. Відмінності спостерігаються в активності кожної з півкуль, у взаємозв'язку різних форм асиметрії півкуль, латералізації емоцій і т.п. Розглянемо деякі відмінності більш докладно.
Перш за все, необхідно відзначити, що у чоловіків асиметрія півкуль виражена більшою мірою. А у жінок за багато психічних функцій відповідають центри в обох півкулях, що анатомічно підкріплюється великою кількістю волокон в мозолистому тілі, яке відповідає за міжпівкульну взаємодію.
Так, відділи мозку, що відповідають за просторові та вербальні здібності, у чоловіків розташовуються в протилежних півкулях, а у жінок приблизно порівну в обох півкулях. Права, «просторово-часова», півкуля чоловіків є більш спеціалізованою, в результаті чого хлопчики демонструють кращі здібності з геометрії, а чоловіки краще розбираються в техніці.
При осмисленні слів чоловіки користуються переважно лівою півкулею, а жінки - обома. Жіночий центр мови також займає більшу площу, ніж у чоловіків. У зв'язку з цим у чоловіків ураження лівої півкулі (наприклад, в результаті інсульту або нещасного випадку) погіршує виконання вербальних тестів, а ураження правої півкулі - невербальних. У жінок успішність виконання вербальних і невербальних тестів не залежить від того, яку півкулю пошкоджено.
Окрім цього, через білатеральне розташування жіночих центрів мови при ураженнях мозку жінки в чотири рази рідше втрачають здатність до мовлення, ніж чоловіки. І якщо пошкоджується ліва півкуля, у жінок відновлення основних функцій (за рахунок правої півкулі) відбувається швидше, ніж у чоловіків.
Через більшу білатералізацію мовних функцій у жінок тісніше взаємодія між вербальним і невербальним компонентами діалогу. Прекрасна половина людства краще розуміє не тільки жінок, але й чоловіків. У підсумку жінки відрізняються більшою соціальною чутливістю, емпатією.
Згідно з думкою більшості вчених, такі відмінності між жінками і чоловіками склалися в результаті поділу ролей між статями в процесі еволюції, так як жінки виховували дітей і мали передавати досвід через спілкування. А кращий розвиток комунікативних здібностей, центрів мови забезпечував більшу вірогідність виживання потомства. Чоловіки ж багато часу проводили на полюванні, для них було життєво важливо орієнтуватися в просторі. Є також припущення, що розвиток функцій правої півкулі у чоловіків обумовлений їх давньою схильністю до полігамії (яка також передбачає гарну просторову орієнтацію).
Можливо, природний відбір в результаті еволюційних процесів вплинув і на швидкість дозрівання півкуль мозку, адже у хлопчиків до моменту народження більш зріла права півкуля, а у дівчаток - ліва. Також, у процесі онтогенезу ліва півкуля хлопчиків дозріває повільніше, ніж у дівчаток. Це сприяє тому, що дівчатка раніше починають говорити, а також краще читають, ніж хлопчики.
Між тим, у дорослих чоловіків функціональне домінування лівої півкулі над правою зустрічається частіше. Також вважається, що тип півкулевого домінування у чоловіків є більш стійким і зберігається в різних життєвих ситуаціях.
Різниця в міжпівкульній асиметрії між статями також проявляється в тому, що дівчатка розпізнають на дотик предмети однаково добре і правою, і лівою рукою, тим часом як хлопчики значно краще розпізнають предмети, коли обмацують їх лівою рукою. У жінок також краща розвинута тонка моторика (рухи пальців).
Менша вираженість міжпівкульної асиметрії у жінок проявляється в тому числі в білатеральній організації різних психічних функцій, в тому числі емоцій. Дослідження за допомогою ядерного магнітного резонансу показали, що у чоловіків емоційна активність більш латералізована, а у жінок більш симетрична.
Відзначається також, що жінки більш емоційно експресивні, ніж чоловіки, демонструють більш сильні психофізіологічні відповіді на емоційні стимули. Дані відмінності можуть бути обумовлені як біологічними факторами (особливостями структурно-функціональної організації мозку), так і соціально-психологічними, що допускають більш активний прояв емоційних реакцій у жінок.
