2.3. Критерії безпеки суспільства
Сьогодні на практиці намагаються використовувати значну кількість таких критеріїв безпеки, які б характеризували ступінь захищеності різних елементів системи національної безпеки. Очевидний на перший погляд зв’язок між докладним урахуванням усіх негативних чинників на людину, на кожен з елементів соціальних систем, держави, довкілля призводить у цілому до надзвичайно складних висновків щодо безпеки на основі цих критеріїв. При цьому залишається без відповіді питання про те, за допомогою якого з цих критеріїв робити остаточний висновок про стан національної безпеки.
Крім того, характеризуючи стан безпеки кожного з елементів системи, вони не відповідають на питання про ступінь захищеності суспільства в цілому. На наше глибоке переконання, необхідно користуватися невеликою кількістю критеріїв безпеки й отриманими за їхньою допомогою інтегральними оцінками стану національної безпеки.
Пріоритет – [лат. рrior перший] першість у якому-небудь відкритті, винаході, висловленні ідеї тощо; переважне, провідне значення кого-, чого-небудь; перевага над кимось, чимось.
У зв’язку з цим розглянемо підхід, при якому використовується метод визначення граничних значень, де розглядаються питання про те, якою мірою держави отримують у спадок нормативно закріплені уявлення про цінності життя. На думку авторів, це вельми впливає на їхній стан безпеки і виражається за допомогою співвідношення [1]:
,
де враховані :
- соціально-економічні показники - національний дохід (D), частка в ньому витрат, не пов’язаних із соціальним відтворенням суспільства, що реконструюється за часткою в національному доході воєнних витрат (В), частка в особистому доході витрат на харчування (Р, в %);
- демографічні показники - чисельність населення (Н); середня тривалість прийдешнього життя при народженні, в роках (G); коефіцієнт смертності (Δ, в %).
Запропонований підхід, заснований на соціально-економічних і демографічних показниках, дозволяє порівнювати між собою як різні країни, так і кожну окрему країну на різних етапах її розвитку, реально втілювати цінності життя. Вибір показників визначався їхньою високою значимістю для результату. Соціально-економічні й демографічні показники, наведені в цій формулі, взаємопов’язані в один інтегральний показник, де найважливішу роль відіграють демографічні компоненти.
Особливої уваги заслуговують підходи, що базуються на методах теорії інформації і за допомогою яких знаходяться граничні значення безпечного функціонування різних соціальних систем, у тому числі й держав. На думку авторів [15], існує деякий загальний чинник, що створює перепони нормальному розвиткові майже всіх без винятку соціальних систем. Ця тенденція полягає в тому, що система має перейти через точку оптимального співвідношення:
Hr/Is = (20%)/(80%),
де Hr – реальна ентропія, а Is - структурна інформація системи і Is = Hmax – Hr.
Звичайна соціальна система, що розвивається, досягнувши цього значення, може перейти на наступний ієрархічний рівень розвитку, розпочати утворювати між елементами попереднього рівня нові інформаційні зв’язки.
Очевидно, що тільки за умови обмеження розвитку нижнього рівня можна утворювати різноманітні функції і структури верхніх рівнів соціальних систем. Тому вважається, що в цьому полягає проблема пошуку оптимального співвідношення детермінації (Is) і невизначеності (Hr) громадян та їхніх колективів як складових елементів соціальних систем.
Останнім часом багато фахівців поділяють думку, що оптимально стійка система має знаходитися в коливальному режимі поміж рівномірним розподілом і розподілом згідно з правилом “золотого перетину” [9; 14; 19], у феномені якого вчені вже давно вбачають ознаку гармонії природи і структурної єдності всіх її об’єктів.