5.4. Недержавна система забезпечення національної безпеки

Сучасні умови побудови ринкової економіки в Україні поступово відповідно до світової практики зумовлюють створення недержавної системи забезпечення національної безпеки. Важливим чинником цього процесу є утворення та функціонування недержавних структур безпеки як важливої та невід’ємної складової системи забезпечення національної безпеки України.

Рівень демократизації суспільства є прямо пропорційним розвиткові недержавної системи безпеки. З позиції безпекознавчої парадигми недержавна система безпеки може розглядатися у двоякому плані. З одного боку, вона є об’єктом забезпечення безпеки з боку держави, а з іншого - суб’єктом забезпечення власної безпеки, який самостійно визначає мету, принципи та методи забезпечення безпеки відповідно до чинного законодавства України.

Побудова недержавної системи безпеки повинна здійснюватись на основі дотримання таких принципів: законність; дотримання прав і свобод громадян; централізоване керування; координація і взаємодія з правоохоронними органами; самостійність; відповідальність за забезпечення безпеки; передова матеріально-технічна оснащеність; прогресуюче стимулювання суб’єктів системи; компетентність; конфіденційність; корпоративна етика; комплексне використання сил і засобів.

Завданнями недержавної системи безпеки є охорона і захист законних прав і інтересів підприємницької структури та його співробітників; збір, аналіз, оцінка і прогнозування даних, що характеризують стан обстановки; вивчення партнерів, клієнтів і конкурентів; своєчасне виявлення можливих планів щодо підприємницької структури і його співробітників з боку зовнішніх джерел загроз; недопущення проникнення до підприємницьких структур економічної розвідки, організованої злочинності й окремих осіб із протиправними намірами; протидія технічному проникненню в злочинних цілях; виявлення, попередження та припинення можливої протиправної й іншої негативної діяльності співробітників господарюючого суб’єкта на шкоду його безпеці; захист співробітників підприємницької структури від насильницьких зазіхань; збереження матеріальних цінностей і відомостей, що складають комерційну, банківську, іншу таємницю, що охороняється законом; добування необхідної інформації для найбільш оптимального вироблення управлінських рішень з питань стратегії і тактики економічної діяльності; фізична і технічна охорона будинків, споруд, території і транспортних засобів; формування в засобах масової інформації, у партнерів і клієнтури сприятливої думки про підприємницьку структуру, що сприяє реалізації планів економічної діяльності; відшкодування матеріального і морального збитку, завданого в результаті неправомірних дій організацій і окремих осіб; контроль за ефективністю функціонування системи безпеки.

Отже, забезпечення безпеки недержавною системою спрямоване на захист законних прав та інтересів підприємців і сприяє загальному розвитку підприємництва в Україні. Недержавна система забезпечення безпеки підприємництва та особи є об’єктивним союзником державної системи і це визначає можливість і необхідність взаємодії державних служб і органів безпеки з представниками недержавної системи безпеки.

В якості суб’єктів забезпечення національної безпеки на рівні недержавної системи сьогодні в Україні можна розглядати [6; 7]: органи місцевого самоврядування; недержавний (приватний) нотаріат; адвокатура; недержавні охоронні служби і детективні агентства; громадські об’єднання та окремі громадяни.

Органи місцевого самоврядування.

Соціальні спільноти на муніципальному рівні найбільш вразливі до діяльності державних органів щодо підвищення якості життя громадян. На місцевому рівні реалізується більшість життєво важливих інтересів особи, соціальної спільноти.

Правовий статус органів місцевого самоврядування загалом характеризується тим, що вони відокремлені від держави і не входять в систему органів державної влади, взаємодіють з ними на основі права, їх загальний статус, принципи організації, основні варіанти організаційних форм, а також найважливіші повноваження встановлені правом; органам місцевого самоврядування надано право вирішувати самостійні питання місцевого значення, володіння, користування і розпорядження муніципальною власністю; загальні принципи і гарантії місцевого самоврядування, встановлені Конституцією України, не можуть бути вільно обмежені будь-яким органом державної влади.

Одним із недержавних суб’єктів забезпечення безпеки особи є приватний нотаріат.

При здійсненні нотаріальних дій приватні нотаріу­си, з одного боку, керуються законом, а також право­вими актами з питань нотаріальної діяльності, що видаються Мін’юстом України. З іншого боку, об’єднання нотаріусів, які займаються приватною нотаріальною практикою, здійснюючи нотаріальні дії, активно беруть участь в організації нотаріальної служби.

Кваліфікована діяльність приватного нотаріату як структурного компонента системи забезпечення недержавної системи безпеки безпосередньо впливає на матеріальний і духовний добробут громадян, сприяє зміцненню безпеки як фізичних, так і юридичних осіб України.

Адвокатура покликана виконувати важливі функції, що пов’язані з наданням юридичної допомоги громадянам, підприємствам, установам, громадським об’єднанням. Адвокати дають консультації, роз’яснення, довідки, поради з правових питань; складають документи юридичного характеру; представляють у судах загальної юрисдикції та арбітражних судах по цивільних справах і справах про адміністративні порушення; здійснюють юридичне обслуговування установ, підприємств, організацій на договірній основі; захищають громадян по кримінальних справах тощо.

Приватні детективні й охоронні служби надають фізичним і юридичним особам на основі взаємної домовленості послуги із захисту інтересів громадян, охорони майна власників, пошуку безвісті зниклих осіб тощо. Їхня діяльність доповнює роботу правоохоронних органів держави щодо захисту законних прав та інтересів громадян, підприємств і організацій. Відмінність їх діяльності від діяльності органів МВС, СБУ та ін. полягає в тому, що приватна детективна й охоронна діяльність здійснюється не через встановлений законом обов’язок, а на комерційній основі і є платною. Послугами приватних підприємств можуть скористатися лише ті фізичні і юридичні особи, які здатні сплатити охоронні й детективні послуги.

На деяких приватних підприємствах створюються служби безпеки, які є структурними підрозділами підприємств і здійснюють як охорону працівників підприємства, його території, майна, так і пошукову діяльність з метою захисту від недобросовісної конкуренції, комерційного шантажу. Службам безпеки забороняється надавати послуги, що не пов’язані із забезпеченням безпеки свого підприємства.

Нині в Україні склалася недержавна система забезпечення безпеки підприємництва, власності, особи і суспільства. Приватні охоронні підприємства досить різні за своїми цілями і завданнями, формами організації діяльності, якісним і кількісним складом, що є основною проблемою при вирішенні питання про розширення ступеня сприяння їм з боку держави.

Громадські об’єднання можуть брати участь у виробленні рішень органів державної влади і органів місцевого самоврядування; проводити збори, мітинги, демонстрації, ходи та пікетування; представляти і захищати свої права, своїх членів і учасників, а також інших громадян в органах державної влади, органах місцевого самоврядування; вносити пропозиції щодо поліпшення роботи органів державної влади тощо.

Найстарішою формою громадського об’єднання громадян є профспілки. У своїй діяльності вони незалежні від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, їх об’єднань, політичних партій та інших громадських об’єднань, їм не підзвітні й не підконтрольні. Вони за­хищають права своїх членів на працю, проводять переговори і заключають з адміністрацією колективні договори, контролюють їх виконання, дотримання законодавства про працю та її охорону, мають право на організацію і проведення страйків відповідно до законодавства. Профспілки мають суттєві юридичні можливості активно впливати на правотворчість з питань захисту соціальних прав та інтересів працівників: можуть вносити пропозиції про прийняття державними органами законів й інших нормативних правових актів стосовно трудової сфери; можуть брати участь у формуванні державних програм з питань охорони праці тощо.

Окрему групу громадських об’єднань громадян представляють релігійні. Конституція України закріпляє право кожного громадянина на свободу совісті, свободу віросповідання. Громадяни можуть користуватися правом на свободу віросповідання індивідуально, а також спільно, шляхом створення релігійних об’єднань.

Принциповим у статусі релігійних об’єднань є те, що вони створюються і діють на основі своїх статутів (положень); не можуть втручатись у діяльність політичних партій; можуть брати участь в соціальному і культурному житті суспільства відповідно до законодавства, яке регулює діяльність громадських об’єднань.

Значний внесок у забезпечення екологічної безпеки роблять різні громадські організації «зелених», мобілізуючи спільноту на боротьбу з численними випадками забруднення навколишнього природного середовища і залучення уваги влади до цієї гострої проблеми.

Наявність й одночасне функціонування державної і недержавної систем забезпечення національної безпеки створює стабільність в країні й ту необхідну рівновагу, що спроможна зберегти суспільство і державу від розколу, соціальних потрясінь і лих тощо. Що стосується майбутнього їх взаємовідносин, то, як вважають учені [4], зростає ймовірність втрати державою своєї монополії на застосування таких форм організованого насильства, які все ще залишаються життєздатними в ядерний вік, і з часом держава стане однією з багатьох дійових осіб. Розповсюджуючись знизу до верху, форма здійснення такого насильства може повернутися до тієї, що існувала ще у першій половині XVII ст., а саме до капіталістичного підприємства, яке мало відрізняється від багатьох інших і тісно пов’язане з ними. Для деяких з них безпека буде основним видом бізнесу, тоді як для інших – побічним. Одні будуть легальними, інші – кримінальними, хоча з плином часу і в міру накопичення досвіду взаємодії між людьми і організаціями (хоча б для того, щоб вивчити методи забезпечення безпеки) ці відмінності, ймовірно, зменшуватимуться.

Налагоджена взаємодія державної і недержавної правоохоронних систем має благотворно впливати на підприємницьку діяльність, що вигідно всім: підприємцям, громадянам, суспільству і державі. Продумана і раціонально організована взаємодія недержавної системи з правоохоронними органами є однією з найважливіших складових ефективності їх захисту.