3. Ризик - кількісна міра безпеки

Третьою за важливістю категорією теорії безпеки є поняття «ризик». Цей термін широко вживається в багатьох суспільних і природничих науках. Кожна з них має свій предмет і спрямованість дослідження ризику. Наприклад, виокремлюють політичний, економічний, соціальний, юридичний, медико-біологічний та інші види ризику.

Попри те, що й досі на міждисциплінарному рівні не запропоновано уніфікованого визначення поняття «ризик», прийнятного для будь-якої наукової спільноти та будь-якої наукової області досліджень, нині все більше дослідників розуміють ризик як кількісну міру безпеки або шкалу, за допомогою якої можна кількісно виміряти різні види загроз внаслідок надзвичайних ситуацій соціального, природного й техногенного походження. За допомогою такої шкали можна порівнювати всі види загроз між собою і відповідно визначати рівень безпеки - міру захищеності [2; 8; 21].

Ризик – прогнозована векторна величина збитку, що може виникати внаслідок ухвалення рішень в умовах невизначеності та реалізації загрози. Він є кількісною мірою безпеки, що дорівнює добутку ймовірності реалізації даної загрози на ймовірність величини (величину) можливого збитку від неї.

Така форма визначення оцінки ризику є досить зручною, оскільки дозволяє:

- поєднати в одному показникові різноманітні дані про об’єкт і суб’єкт загрози;

- отримувати інтегральні оцінки ризику від необмеженого числа негативних процесів будь-якого генезису;

- таке визначення близьке за своїм змістом до тих визначень термінів “ризик” і “загроза”, які стають загальновизнаними останніми роками.

До того ж у термінах теорії ризику прийнято проводити аналіз подій, імовірність яких дорівнює 1 (наприклад, забруднення навколишнього середовища). У такому разі термін „ризик” еквівалентний терміну „збиток” і, відповідно, величина ризику кількісно дорівнює величині збитку.

Збиток – фактичні або можливі економічні й соціальні втрати (відхилення здоров’я людини від середньостатистичного значення, тобто його хвороба або навіть смерть; порушення процесу нормальної господарської діяльності; втрата того чи іншого виду власності тощо) і/або погіршення природного середовища внаслідок змін в оточуючому людину середовищі, що виникають у результаті якихось подій, явищ, дій.

Оцінка ризику, тобто прогнозування соціальних, технологічних й екологічних надзвичайних ситуацій з урахуванням їхніх наслідків - ключова ланка визначення загального рівня безпеки. Попередня робота в цьому напрямку має низку переваг порівняно з іншими методами оцінки безпеки. По-перше, цілком реально отримати кількісну оцінку очікуваного збитку; по-друге, є можливість порівняти та врахувати ризик від усіх можливих факторів, а також дати комплексну оцінку ризику.

Політичні ризики [25; 31]

З одного боку, в багатьох сучасних політичних дискусіях потреби людей розглядаються як такі, що пов’язані з певним ризиком. При цьому аналіз різних вимірів потреби стає в нагоді при поясненні динаміки політичного конфлікту, в основі якого лежить мета досягнення безпеки. Отримана схема показує, як політичні гравці можуть зробити ймовірними й навіть конкурентними вимоги щодо безпеки. Аналіз показує також, як будь-яке мінімальне й начебто об’єктивне визначення потреби (наприклад, простого виживання окремого індивіда) компанії, групи, організації чи нації може бути розширене завдяки використанню п’яти вимірів: символічного значення на противагу матеріальному, відносного на противагу абсолютному, допоміжного на противагу теперішньому та громадського на противагу фізичному. Визначення безпеки, так само як і інших цілей, нині є одним із ключових завдань у формулюванні політичних вимог.

З іншого боку, політичний ризик розглядають як імовірність негативного впливу на діяльність суб’єктів економічних взаємовідносин з боку держави внаслідок реалізації її політичного курсу. В даному випадку ризики тісно пов’язані з політичною ситуацією в державі, реалізація яких може відбутися за умов:

• воєнних дій, локальних конфліктів, революції, державного перевороту;

• загострення внутрішньої політичної ситуації в країні внаслідок виборів, референдумів тощо;

• зміни політичного курсу держави, (націоналізація, дефолт, конфіскація майна тощо);

• зміна геополітичної ситуації, загострення міждержавних відносин (введення санкцій, ембарго та інше).

Користуючись спеціально розробленими методиками, спеціалісти можуть встановити ступінь політичного ризику для кожної окремої галузі діяльності в кожній конкретній країні. Для цього багатьма міжнародними установами складаються рейтинги країн за їх політичними ризиками.

Соціальні ризики [3; 5]

Політичні ризики тісно пов’язані із соціальними й зумовлюють один одного. Вони виражаються в ризику конфліктів із суспільством і ризику, пов’язаному із працівниками власного підприємства.

Конфлікт із суспільством виникає у випадку, коли фірма займається діяльністю (навіть законодавчо не забороненою), що йде врозріз із інтересами певних соціальних груп.

Конфлікти в трудових колективах виникають при зниженні продуктивності праці, ефективності роботи підприємства, невиходах на роботу, саботажі, страйках тощо.

Економічні ризики [4; 17; 40; 42]

Проблема ризику посідає чільне місце в різних областях економічної науки. Разом з тим, в економічній теорії проблема ризику тривалий час нехтувалася. Ризик як невід’ємна складова прийняття економічних рішень був визнаний лише після виходу в 40-х рр. минулого століття книги Дж. Фон Неймана і О. Моргенштерна, в якій американські вчені вперше дослідили проблему максимізації корисності індивідуума й прибутку фірми з урахуванням фактора ризику [35].

Теорія економічного ризику бурхливо розвивається впродовж останніх десятиріч. З ризиком пов’язані інвестиції, кредити, торгівля й узагалі підприємницька справа. На купівлі-продажі ризику сформувався багатомільярдний страховий бізнес. Тому економісти впевненні, що вже цього достатньо для того, щоб ризиком займатися ґрунтовно. Адже ризик є невід’ємною складовою будь-яких підприємницьких рішень. Вченими опрацьовані базові математичні моделі для ухвалення рішень в умовах ризику, викладені основні ідеї аналізу поведінки страхових компаній та їхніх клієнтів тощо. В економічній теорії ризик розглядається як невизначеність, що пов’язана з ухваленням рішень, реалізація яких відбувається впродовж заданого часу.

Нині економічний ризик розглядають як об’єктивно-суб’єктивну категорію, що пов’язана з подоланням невизначеності та конфліктності у ситуації неминучого вибору і відображає міру досягнення сподіваного результату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих чинників за наявності прямих і зворотних зв’язків.

Фінансові ризики [16; 23; 40]

Проблема ризику посідає особливе місце в дослідженнях фінансових ризиків, включаючи й ринок цінних паперів. У фінансовій справі ризик визначається як відхилення сподіваних результатів від середньої або сподіваної величини. Його також розглядають як шанс мати збитки або одержати прибуток від інвестування у певний проект. Шанси одержати прибуток чи мати збитки можуть бути високі або низькі, залежно від рівня ризику, що пов’язано з певними інвестуваннями. При цьому ризик поділяють на дві категорії: рівень ризику, що визначається шляхом порівняння ризикованості тих чи інших вкладів, і ризик часу, що фінансовою мовою іноді називають зростаючою функцією часу і що означає: чим довший термін вкладу, тим більший ризик.

Страхові ризики [14; 19]

Однією з докладно опрацьованих сфер математики, пов’язаної з ризиками, є теорія страхування життя. Дана теорія розглядає життя людини як випадкову величину. Ключовою залежністю є функція виживання – ймовірність того, що людина доживе до певного віку (років). Однією з перших аналітичних залежностей цієї функції була функція Муавра, де ключовою змінною розглядався граничний вік. Першою спробою врахувати ризики, пов’язані з нещасними випадками, небезпечними професіями, була математична модель Мейкхема, де основні її складові дозволяли враховувати нещасні випадки, що не залежать від віку, а також ураховували вплив віку на смертність. В умовах стабільності, знаючи функцію виживання, можна ефективно організувати роботу страхових компаній і пенсійних фондів.

Енергетичні ризики [12; 13]

На початку 70-х років у світі спостерігався бурхливий розвиток імовірнісного аналізу безпеки атомних станцій. До поняття «ризик» включалися імовірність події та її наслідки (викиди і скиди радіоактивних речовин за межі АЕС), імовірні кліматичні параметри в момент аварії, імовірність опромінення індивідуума різними способами, імовірність завдання збитків здоров’ю внаслідок отримання даної дози опромінення. Таким чином, за величину безпеки брався ризик для життя індивідуума, який проживає біля атомної станції, внаслідок можливих аварій на ній.

Згодом імовірнісний аналіз безпеки атомних станцій став використовуватись як спосіб оцінки безпеки конкретного блоку станції з точки зору ефективності функціонування систем безпеки і заходів щодо запобігання аварій. Величина ризику в цьому випадку стала оцінюватися як добуток імовірності викиду (скиду) радіоактивних речовин на імовірність (частоту) такого викиду за рік, внаслідок чого стало можливим порівнювати стан безпеки різних блоків АЕС.

Пізніше відбулося ще більше спрощення імовірнісного підходу до оцінки стану безпеки АЕС. Оскільки значні викиди (скиди) радіоактивних речовин мають місце тільки внаслідок руйнування активної зони, то критерієм безпеки розглядалася імовірність (частота) руйнування (пошкодження) активної зони реактора за рік.

Промислові ризики [2; 10; 20; 36]

Сьогодні найпоширенішим методом оцінки ймовірності реалізації подій з важкими наслідками на промислових об’єктах є загальний методичний підхід у вигляді дерева подій, що дозволяє визначати ймовірність виходу з ладу якогось вузла при відомих імовірностях відмови його елементів.

У фундаментальних працях, присвячених науковим проблемам промислової безпеки, розглядаються індивідуальний і соціальний ризики, також розглянуті загальні проблеми теорії ризику, наведені конкретні схеми його розрахунку у випадках значних промислових катастроф різної природи.

Індивідуальний ризик несе інформацію про поширення ризику у вигляді можливого ураження конкретного індивіда у певній точці простору при певному впливі. Кількісно він може бути розрахований у спосіб перемноження частоти реалізації загроз із смертельним наслідком на фактор зайнятості, що показує в частках одиниці часу знаходження індивіда в небезпечній зоні.

Соціальний ризик характеризує масштаб катастрофічності й визначається як залежність імовірності небажаних подій (частоти їх виникнення), що полягає в ураженні певного числа людей, які підпадають під дії вражаючих факторів у разі реалізації загрози, від деякої їх кількості.

Законодавство деяких країн використовує певні значення частоти аварії та кількість спричинених нею смертельних випадків для оцінки допустимого соціального ризику експлуатації того чи іншого об’єкта (наприклад, у Нідерландах аварія, що призведе до загибелі 10 осіб, може трапитися один раз впродовж 10 тисяч років).

Будівельні ризики [1; 28; 32]

Вимоги забезпечення необхідної надійності є визначальними при розробці заходів захисту споруд від надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру. На підставі розрахованих оцінок надійності споруд робиться вибір оптимального варіанту рішень. Таким чином, надійність, безпека й ризик зводяться до визначення імовірності виходу окремих характеристик стану за межі допустимих значень упродовж розрахованого часу експлуатації. Прийнятна річна ймовірність руйнування унікальних споруд не повинна перевищувати 10^-5 – 10^-4. При цьому оцінка збитків, що виникають внаслідок руйнування працюючих під навантаженням обладнання й конструкцій, очевидна, але не визначена. В межах даного напрямку під ризиком розуміють імовірність катастрофічного руйнування основних елементів обладнання й конструкцій потенційно небезпечних об’єктів, що апріорі відомі і можуть призвести до значних негативних наслідків.

Воєнні ризики [27]

Об’єктами впливу небезпечних чинників розглядаються окремі військовослужбовці, групи або категорії військовослужбовців, особовий склад Збройних Сил, населення регіону й країни в цілому, промислові й військові об’єкти, їх інфраструктура, економіка держави, довкілля.

Величина загрози характеризується ризиком. За допомогою розрахованих оцінок ризику порівнюють стан безпеки військової служби між з’єднаннями, об’єднаннями й видами Збройних Сил, а також між категоріями військовослужбовців як у мирний час, так і під час воєнних операцій.

Геологічні ризики [9; 22; 30; 37; 38]

Якість території як екологічного ресурсу геологічного простору характеризується можливістю даної ділянки літосфери для поселення й проживання на ній біоти, в тому числі для життєдіяльності людини. По суті – це оцінка оптимальності еколого-геологічної екосистеми в плані безпечного існування біоти в цілому й населення окремо. Тому вплив та умови, за яких можлива поява загрози завдання збитків людині, господарським об’єктам, довкіллю розглядаються як чинники ризику. Або геологічний чинник ризику – вплив, що з різною ймовірністю призводить до виникнення екстремальної ситуації.

По типу функціональних зв’язків у системі “літосфера – біота” еколого-геохімічні чинники відповідно до екологічних функцій можна розділити на: еколого-геохімічні, еколого-геофізичні, еколого-динамічні; за часом впливу – на постійні, періодичні, тимчасові; за площею впливу – на локальні, регіональні, глобальні. Від геологічних чинників значною мірою залежить безпека існування людини. Величина геологічного ризику для суспільства визначається кількістю людей, які загинули під час екстремальних геологічних ситуацій за одиницю часу.

Медичні ризики [7; 34; 39]

Аналіз ризику в медичних дослідженнях - це комплекс дій для вивчення, аналізу та ідентифікації механізмів виникнення явищ, які мають значний вплив на спосіб життя і стан здоров’я людини, з метою запобігання згаданим явищам або протидії їхньому виникненню. Результат аналізу ризику - оцінка стану здоров’я частини населення, яка зазнає впливу з боку хімічних сполук і в якій очікується прояв шкідливих для здоров’я ефектів. Незважаючи на те, що сутність несприятливих ефектів може бути добре вивчена, основною трудністю оцінки ризиків є визначення їхньої імовірності. Остання визначається двома факторами:

- ймовірність того, що групи людей зазнають впливу різних рівнів забруднень;

- ймовірність того, що в даних осіб виникнуть шкідливі ефекти.

Ці два фактори відповідають двом основним складовим аналізу ризику - впливу й ефектам.

Радіаційний ризик [2; 7; 29]

Невпинне зростання кількості радіоактивних речовин у довкіллі, внаслідок чого людина й будь-які інші організми зазнають усе більшого впливу іонізуючих випромінювань, зумовило актуальність вивчення проблеми їхньої дії. Проведені наукові дослідження в цій сфері показали, що вплив іонізуючого опромінення на організм людини має стохастичний характер (особливо в області малих доз), і тут фахівці оперують поняттям ризик як імовірністю заподіяння збитку здоров’ю людині при певній дозі опромінення.

Тому у випадку медичного ризику, як правило, не розглядається питання про причину та ймовірність виникнення небезпечних ситуацій (у разі забруднення довкілля або опромінення населення ймовірність події дорівнює одиниці), тобто проблема вивчення ризику набуває суто медичного характеру.

Випадок впливу іонізуючих випромінювань відповідає ситуації, коли спостерігається різна частота події і наслідків. Вона може оцінюватися як небезпечна і характеризуватися відповідною величиною ризику.

Управління ризиком – розробка та обґрунтування оптимальних процесів діяльності, спрямованих на ефективну реалізацію рішень у галузі забезпечення безпеки. Головний елемент такої діяльності – процес оптимального розподілу обмежених ресурсів для зниження різних видів ризику з метою досягнення такого рівня безпеки населення і навколишнього середовища, який тільки можна досягти з точки зору економічних і соціальних факторів [10; 32].

Однак стосовно багатьох продуктів генної інженерії, біотехнологій, хімічної промисловості, а також нових технологій, то тут, на жаль, маємо справу не з ризиком, а з невизначеністю. Проте досвід останніх років показав, що низка загроз, про які донедавна й не здогадувалися, потребують значних узгоджених зусиль як на національному, так і на глобальному рівнях. По суті, одне з головних завдань науки в області безпеки й ризику полягає в тому, щоб забезпечити швидке проходження шляху від невизначеності до ризику, позбавитися від необхідності діяти навмання, методом спроб і помилок. Це важливо й тому, що багатьма ризиками можна розумно керувати, а невизначеністю - ні.

Нині кілька міжнародних організацій розробили рекомендації для оцінки й управління ризиком, пов’язані із загрозами здоров’ю людині і станом навколишнього середовища внаслідок діяльності промислових й енергетичних комплексів. Це програма по навколишньому середовищу (UNEP), Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку (UNIDO), Міжнародне агентство з атомної енергетики (IAEA) та Всесвітня організація охорони здоров’я (WHO).

Серед них, на нашу думку, найбільшої уваги заслуговує Заява Американської Асоціації Інженерних товариств від 1996 р. “Аналіз ризику. Процеси та застосування”. В цитованому документі ключовим поняттям є “аналіз ризику”, що включає три складові, наведені на рис. 1.2.

		Аналіз ризику
Оцінка ризику		Управління ризиком		Комунікабельність ризику

Рис. 1.2. Компоненти “аналізу ризику” за версією Американської Асоціації Інженерних товариств

Перша складова - оцінка ризику (risk assessment) включає наукові й технічні проблеми. Компоненти “оцінки ризику” в США наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.