6.2. Сучасні концепції реалізації державної політики національної безпеки

6.2.1. Безпека людини: концепція “прийнятного ризику”

Важливу роль у сучасній оцінці індивідуального сприйняття людиною загроз і ризиків відіграють соціальні й географічні фактори, культурні традиції та психологія конкретних груп населення. Врахування географічного фактора спочатку передбачало реакцію людини на природні загрози, стихійні лиха, характерні для даного регіону. Нині рамки таких спостережень розширились і враховують наслідки розвитку техніки й технологій.

За спостереженнями соціологів, при існуванні загрози люди виробляють для себе певну стратегію поведінки, яка зменшує в них почуття невизначеності та страху. Тому при розбіжності існуючих оцінок ризику його образ, навіть при наявності доказів існування, з великими труднощами зникає зі свідомості людей. Коли в людей ще не склалася думка, спостерігається протилежна ситуація - вони терпляче ставляться до формулювання проблеми. Спостереження показують, що інформація про ризик, подана в різних формах (наприклад, дані про смертність або, навпаки, виживання), здатна змінити індивідуальне сприйняття ризику та вчинки людей [15].

На рис. 6.1 наведені результати факторного аналізу, виконаного за допомогою методу головних компонент, де головні компоненти – це дві нові (узагальнені) координати, впорядковані згідно з внеском кожної нової координати в повну мінливість (дисперсію) первинного масиву даних. Учасникам експерименту (опитування) пропонувалося оцінити власне сприйняття ризику від різних подій і процесів.

+F2

· Біотехнологія з ДНК

· Електричні поля

Нітрати ·

Фторування води ·

Кадмій ·

Радіоактивні відходи ·

Рентгенодіагностика ·

Аварії на АЕС

Пестициди ·

· Видобування урану

·

Свинець у · бензині

·Ртуть ·

· Спалювання кам’яного вугілля

· Випробування ядерної зброї

Кофеїн ·

·

-F1

·

+F1

Транспортування скрапленого газу

Алкоголь ·

Паління ·

· Ядерна зброя

· Авіація

· Аварії на автотранспорті

· Динаміт

- F2

Ризик, що не спостерігається

Ризик, що контролюється

Ризик невідомий

Ризик, що не контролюється

Ризик, що не лякає

Наслідки затримані

Ризик, що лякає

Катастрофи не глобальні

Ризик новий

Катастрофи глобальні

Наслідки не фатальні

Ризик, не вивчений наукою

Наслідки не фатальні

Ризик, розподілений справедливо

-F1

+F2

+F1

Ризик, розподілений справедливо

Ризик індивідуальний

-F2

Ризик катастрофічний

Ризик для майбутніх поколінь малий

Ризик, що спостерігається

Ризик для майбутніх поколінь великий

Ризик знижується легко

Ризик знайомий

Ризик знижується важко

Ризик, що зменшується

Наслідки негайні

Ризик, що збільшується

Ризик добровільний

Ризик не новий

Ризик не добровільний

Ризик, вивчений наукою

Рис. 6.1. Результати багатомірної статистичної обробки (факторного аналізу) даних із сприйняття ризиків різних подій і процесів [5]

У даному випадку головна компонента F₁ залежить від десяти вихідних факторів, а головна компонента F₂ - від п’яти факторів. Список факторів, що є факторними навантаженнями на головні компоненти F₁ і F₂, свідчить, що в значення F₁ основне навантаження вносять фактори контрольованості й залякування ризиком, а величину F₂ визначають в основному спостережливість і знання про ризик. Найбільшими позитивними значеннями компонент F₁ і F₂ характеризуються наступні події та явища: біотехнології з ДНК, радіоактивні опади, аварії на АЕС, випробовування ядерної зброї.

Ці та інші дослідження (про що йтиметься далі) засвідчили, що в масовій свідомості людей ризик корелюється з неможливістю прогнозування розвитку несприятливої ситуації, її некерованістю й очікуванням негативних наслідків.

Було доведено, що свідомість і рефлексія як функціональні механізми психічної регуляції діяльності людини докорінно змінюють її поведінку в ситуації існування реальної загрози. Вона визначається іншими, ніж у тварин, механізмами регуляції, як уже зазначалося, свідомістю й рефлексією, а варіантність рішень, що приймаються – особистісними рисами. Так, люди з високою самооцінкою схильні недооцінювати ймовірність негативних наслідків ухвалених ними рішень, перебільшувати власні можливості щодо досягнення поставленої ними мети. Для них “поріг” небезпеки у разі, коли вони можуть відмовитися від даного рішення, зсунутий у бік більшої ймовірності щодо несприятливого результату, а для осіб з низькою самооцінкою – у бік меншої ймовірності.

Таким чином, характер можливих наслідків, у тому числі й збитків, людьми з різними системами цінностей оцінюється по-різному, що, в свою чергу, визначає, чи буде суб’єкт діяти в ситуації існування загрози, чи відмовиться. Його дії залежать від того, як, будучи рефлексуючим суб’єктом, він усвідомлює ситуацію, зіставляє її зі своїми можливостями. В цьому випадку ризик постає як імовірнісна характеристика дій людини, що регулюється рефлексивним механізмом [16; 17].

Тепер, коли забезпечення безпеки людини потребує значних матеріальних витрат, важливого значення набуває проблема оптимізації. З усією гостротою постає питання про те, який рівень безпеки є прийнятним, тобто забезпечує досягнення максимальної вигоди за мінімальної небезпеки. Від відповіді на це питання значною мірою залежать як добробут людини, її безпека, так і темпи та масштаби економічних і соціальних перетворень у країні. Зрештою, і її національна безпека.

Визнано, що основу стратегії управління безпекою людини має становити концепція прийнятного (ненульового) ризику. Вона визнає факт недосяжності абсолютної безпеки. Існуюча донедавна концепція нульового ризику завдала значного збитку народному господарству, здоров’ю людей, навколишньому середовищу не тільки України. Чорнобильська аварія довела помилковість даної концепції. Зокрема, досвід управління надзвичайною ситуацією під час землетрусу 1989 р. у Каліфорнії показав, що врахування величини ризику при організації попереджувальних заходів дозволяє уникнути багатьох трагічних наслідків. Можна навести й багато інших прикладів з різних сфер життєдіяльності людини.

Стратегія управління безпеки може ґрунтуватися на виборі рівня ризику в межах від мінімального (який вважається досить малим) до максимально допустимого. Так, у Нідерландах при плануванні промислової діяльності разом із географічними, економічними та політичними картами використовуються й карти ризику для території країни. Щоб побудувати промислове підприємство та ввести його в експлуатацію, конструкторам необхідно кількісно визначити рівень ризику від його експлуатації та обґрунтувати його прийнятність. При ліцензуванні нового підприємства додатково вимагається карта ризику району, де розташовується це підприємство. На цій карті мають бути показані замкнуті лінії однакового ризику, кожна з яких відповідає числовим значенням імовірності смерті індивідуума впродовж року: 10^-5, 10^-6, 10^-7. Основою для побудови таких карт ризику має бути аналіз спільного прояву в просторі та часі екзо- й ендогенних катастрофічних процесів і картографування окремих видів загроз. Таким чином, мінімізується збиток і досягається компроміс між необхідністю витрат на підвищення безпеки людини й очікуваною вигодою.

Пропонується кілька стратегій управління безпекою, основу яких становить концепція прийнятного ризику [1; 6]:

- запобігання причин виникнення надзвичайних ситуацій аж до відмови від продукції небезпечних виробництв, закриття аварійних об’єктів тощо;

- запобігання виникненню надзвичайних ситуацій у випадку, коли неможливо відвернути причини катастроф (будівництво захисних споруд, дамб, створення підземної економіки, завчасна евакуація населення тощо);

- пом’якшення наслідків надзвичайних ситуацій, впровадження стабілізаційних і компенсаційних заходів.

З точки зору головної мети управління найбільш придатною безпекою є мінімізація ризику, тобто реалізація першої та другої стратегій. Однак на практиці вони не завжди можливі. Найімовірнішим є поєднання всіх трьох видів стратегій.

Концепція прийнятного ризику вимагає не тільки вивчення факторів і джерел підвищеного ризику, а й передбачення перебігу подій, оцінки наслідків соціогенних, природних і техногенних катастроф. Знаючи ймовірність таких катастроф і очікувану величину втрат, можна уникнути в низці випадків важких катастроф, знаходячи альтернативні рішення, послабити їх силу, передбачити ефективні компенсаційні механізми. А розробка нормативних актів - законів, постанов, інструкцій - не тільки сприяє реалізації намічених заходів щодо безпеки, а й є необхідним правовим елементом управління, що сприяє зниженню ризику.