Прогноз Тофлера [27]

Заслуговує на увагу прогноз відомого футуролога Е. Тофлера. На його думку, різке пришвидшення технологічного, економічного й політичного розвитку містить загрозу для виживання людства. Така ситуація зумовлена тим, що культура та суспільство не мають часу адаптуватися до нових динамічних змін. Відтак ті цивілізаційні групи, що неспроможні відповісти на виклики часу, мають поступатися місцем новій цивілізації. Такою була ситуація впродовж проаналізованих Тофлером двох попередніх «хвиль історії» і такою вона буде й у результаті «третьої хвилі», зумовленої глобалізаційними процесами у світі.

Водночас Тофлер переконаний, що нова цивілізація суттєво знизить роль бюрократії та національних держав. Відзначимо, що прогнози Тофлера поступово втілюються. Скажімо, дедалі більше послаблюється роль національних держав, які поступаються впливом недержавним акторам. Водночас така тенденція має і зворотний ефект – посилення радикальних націоналістичних рухів.

При цьому суттєвих змін зазнають і ознаки політичного лідера. Сучасні лідери повинні більшою мірою дослухатися до позицій оточуючих, усвідомлювати обмежену природу лідерства. Лідер нової цивілізації, відтак, не може бути диктатором, а має сповідувати демократичні цінності, уникати ознак лідерів «другої» і «третьої» хвилі, які впродовж «третьої хвилі» є радше виявом слабкості й невідповідності ситуації.

Понад те, потребує належного усвідомлення і врахування ефект неумисних ускладнень, що виникають внаслідок прийняття тих чи інших політичних рішень. Тофлер вважає, що ця проблема стоятиме на міжнародному порядку денному дедалі гостріше. Вже зараз вільний рух робочої сили має наслідком «ісламізацію» Європи. Включення до ЄС нових членів позначилося на рівні добробуту в Старій Європі тощо.

Рецепт «виживання», запропонований Тофлером, полягає в застосуванні засад напівпрямої демократії (поєднанні представницької та прямої демократії), принципі субсидіарності (перерозподілу повноважень приймати рішення на різних рівнях політичної системи) тощо. Такий підхід дає змогу оптимізувати бюрократичні апарати й нейтралізувати їхні негативні та гальмівні впливи на цивілізаційний процес.

Прогнози Валлерстайна [6]

Згідно з прогнозами, які запропоновані Валлерстайном, соціум першої половини ХХІ століття за своєю логічністю, нестійкістю і разом з тим відкритістю переважатиме в усьому, баченому нами у ХХ віці.

Передусім він припускає, що історичні істини, як і будь-які інші, мають обмежений термін існування. В них є точність і тривалий період розвитку, але у підсумку, в міру їхнього подальшого відхилення від рівноваги і досягнення точки біфуркації, настає кінець.

Друга вихідна посилка наголошує на тому, що в таких точках біфуркації переважний вплив призводить до миттєвих знижень (на відміну від періодів нормального розвитку системи, коли сильні впливи приносять обмежені результати), і наслідки самих біфуркацій за своєю природою непередбачувані.

Третя посилка полягає в тому, що сучасна світ-система як система історична вступила у стадію завершальної кризи й навряд чи існуватиме через п’ятдесят років, однак оскільки результати кризи не можуть бути визначені наперед, ми не знаємо, чи стане нова система (чи системи), що прийшла на зміну, кращою чи гіршою за ту, в якій ми живемо нині. Але що ми справді знаємо – це те, що перехідний період буде грізним часовим потрясінням. Оскільки ціна переходу вкрай висока, його перспектива вкрай незрозуміла, а потенціал впливу незначних змін на кінцевий результат надзвичайно великий.

Серед іншого Валлерстайн вбачає загрозу грандіозної політичної боротьби між прихильниками існуючого політичного порядку, який відображає інтереси Заходу, та їх супротивниками. Поза тим, поглиблення розриву між багатими і бідними державами призведе до того, що на тлі демографічної кризи у заможних державах туди постійно прибуватимуть потоки мігрантів.

До числа апокаліптичних прогнозів Валлерстайн відносить і посилення протистояння між тандемом США-Японія та ЄС. Причому лідерські позиції на себе дедалі перебиратиме Японія.

Зрештою, незворотною тенденцією Валлерстайн вважає посилення протистояння між стрижневими державами Заходу та державами, які він відносить до периферії світ-системи.

Прогнози Хантінгтона [29]

Прогнози Хантінгтона здебільшого базуються на його концепції хвиль демократії та зіткнення цивілізацій. Згідно з Хантінгтоном, після чергової хвилі демократії неодмінно відбуватиметься її «відкат».

Передумовами такого «відкату» є системна неспроможність демократичних режимів діяти ефективно, що завдаватиме шкоди їхній легітимності, можливість економічної кризи (актуальність цього фактору постає дедалі гостріше в контексті взаємозалежності національних економік). Понад те, процес відходу від демократичних цінностей може мати ефектом відхід від демократичних засад розвитку і в низці інших держав.

Негативно може позначатися на загальносвітових демократичних процесах і тенденція до експансивної політики тоталітарних чи авторитарних держав. Особливо ускладнюється ситуація можливістю виникнення т. зв. сучасних авторитарних режимів. Зокрема, технократичних електронних диктатур, що базуватимуться на маніпулюванні інформацією.

На противагу таким імовірним негативним процесам можна спрогнозувати становлення союзів, що базуватимуться на спільних цінностях. Щоправда, і такий розвиток подій таїть низку загроз. Зокрема, появу конфліктних ліній потенційного виникнення конфлікту. Запобігти цьому можна сповідуючи принцип невтручання стрижневих держав у конфлікти, що виникають у межах інших цивілізацій. Водночас стрижневі держави повинні виступати посередниками у процесах врегулювання конфліктів, що можуть виникати в рамках їхньої цивілізації.

Понад те, Хантінгтон наголошує, що західний універсалізм може бути небезпечним для міжнародної системи і тому насадження західних цінностей слід уникати.