Контрольні запитання

1. Що таке система забезпечення національної безпеки?

2. Що таке політика забезпечення національної безпеки?

3. Що таке сили забезпечення національної безпеки?

4. Що таке засоби забезпечення національної безпеки?

5. Що таке ресурси забезпечення національної безпеки?

6. Що таке органи забезпечення національної безпеки?

7. Яка головна мета забезпечення національної безпеки?

8. Які основні методи забезпечення національної безпеки ви знаєте?

9. Які основні риси збалансованої внутрішньої національної політики?

10. Хто є основними суб’єктами забезпечення національної політики України?

11. На основі яких принципів здійснюється побудова недержавної системи безпеки?

Список використаних джерел

1. Бодрук О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти. – К.: НІПМБ, 2001. – 300 с.

2. Возженников А.В. Национальная безопасность: теория, практика, стратегия. – М.: НПО “МОДУЛЬ”, 2000. – 240 с.

3. Горбулін В.П., Качинський А.Б. Системно-концептуальні засади стратегії національної безпеки України. – К.: ДП «НВЦ «Євроатлантикінформ», 2007. – 592 с.

4. Кревельд М. Расцвет и упадок государства. – М.: ИРИСЭН, 2006. – 514 с.

5. Новицький Г.В. Теоретико-правові основи забезпечення національної безпеки України. – К.: Інтертехнологія, 2008. – 496 с.

6. Общая теория национальной безопасности. Учебник. Под общ. ред. А.А. Прохожева. – М.: Изд-во РАГС, 2002. – 320 с.

7. Прохожев А.А. Теория развития и безопасности человека и общества. – М.: Ин-октаво, 2006. – 288 с.

Розділ VI закони та концепції реалізації державної політики національної безпеки

6.1. Закони безпечного розвитку довкілля, суспільства, держави та міжнародних систем

Сучасні тенденції формування загроз і пов’язаних з ними ризиків закономірно потребують розробки й реалізації державної політики національної безпеки, спрямованої на підвищення рівня безпеки людини, суспільства, держави та довкілля за рахунок способів її реалізації, заснованих на сучасних наукових концепціях. Ці концепції повинні відображати тенденцію одночасної спеціалізації й інтеграції, за якої має здійснюватися об’єднання аналізу й управління загрозами, ризиками та кризами в єдину міждисциплінарну сферу.

При здійсненні державної політики національної безпеки часто спостерігається брак фундаментальних наукових напрацювань, які б цілком задовольняли вимоги щодо пояснення суттєвих, стійких і повторюваних відношень між різними загрозами національній безпеці, пов’язаними з ними ризиками та механізмами їх відвернення.

Закон – це необхідне, суттєве, повторюване відношення між різними явищами, що відображає реальні зв’язки між предметами та їх властивостями.

Без знання наукових законів неможливо побудувати надійну систему забезпечення національної безпеки, її сучасну законодавчу базу.

6.1.1. Закони розвитку екологічних систем

Спроби виведення загальних екологічних законів належать американському екологу Б. Коммонеру. Він сформулював чотири екологічні закони, що є методологічним узагальненням екологічного досвіду сучасності:

"Усе пов’язане з усім".

"Усе повинно кудись подітися".

"Природа знає краще".

"Ніщо не дається задарма".

Упродовж усієї історії планети процес еволюції біосфери відбувався як процес природної самоорганізації. Людський розум останніми тисячоліттями брав участь у цьому процесі, впливав на нього, але визначальною силою став тільки тепер. В.Вернадський дійшов висновку, що людство може забезпечити своє майбутнє лише тоді, коли візьме на себе відповідальність за розвиток біосфери. Він вважав, що в геологічній історії біосфери перед людиною відкривається надзвичайне майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не використовуватиме свій розум і працю на власну загибель.

Закони В.І. Вернадського [3; 7]:

Закон біогенної міграції атомів. Сутність цього закону зводиться до того, що хімічні елементи поширюються на поверхні планети за участю живої речовини.

Закон константності живої речовини. Кількість живої речовини в біосфері є величиною постійною.

Закон фізико-хімічної єдності живої речовини. Уся жива речовина Землі за фізико-хімічним показником єдина. Шкідливе для однієї частини живої речовини не може бути нейтральним для її іншої частини, або: шкідливе для одних видів істот шкідливе й для інших.

За цим законом будь-які фізико-хімічні агенти, смертельні для одних організмів (наприклад пестициди), обов’язково завдають шкоди іншим організмам. Уся відмінність полягає лише у різній стійкості видів до токсикантів.

Закон максимуму біогенної енергії. Будь-яка "біологічна" та "біокосна" система (система за участю живої речовини), що знаходиться у стані "стійкої нерівноваги", тобто динамічної рухомої рівноваги з довкіллям, і еволюційно розвивається, збільшує свій вплив на середовище.

Закон максимізації енергії - за суперництва з іншими системами виживає (зберігається) та з них, що найліпше сприяє надходженню енергії і використовує максимальну її кількість найефективніше.

Закон обмеженості природних ресурсів - природні ресурси нашої планети не є невичерпними; планета є природно обмеженим цілим, і на ній не можуть існувати нескінченні природні ресурси.

Закон піраміди енергій - з одного трофічного рівня екологічної піраміди переходить на інші її рівні не більше 10% енергії.

Закон мінімуму Лібіха - стійкість організму визначається найслабшою ланкою в ланцюгу його екологічних попитів, тобто життєві можливості лімітуються екологічними чинниками, кількість і якість яких близькі до необхідного організму чи екосистемі мінімуму; подальше їх зменшення призводить до загибелі організму чи деструкції екосистеми.

Принцип ле Шательє - Брауна: при зовнішніх діях, що виводять систему зі стану стійкої рівноваги, рівновага зміщується в напрямку послаблення ефекту зовнішнього впливу.

Правило взаємного пристосування Мебіуса: види у біоценозі настільки пристосовані один до одного, що їхня спільнота становить внутрішньо суперечливе, проте єдине та взаємопов’язане ціле.

Таким чином, знаючи закони розвитку природи, можна спрогнозувати зміни стану довкілля і передбачити небажані наслідки таких змін та пов’язані з ними загрози безпеці людини та суспільства і завчасно запобігти їм.

Загальні екологічні закони докладніше розглянуті в роботах [12; 19].