Розділ VII cистемні методи дослідження стану національної безпеки

7.1. Аналіз державної політики національної безпеки

При аналізі державної політики національної безпеки здебільшого робиться наголос на її практичному аспекті - як реакції на поточні проблеми й кризові ситуації, з якими стикаються керівні органи держави. Відтак до ключових завдань державної політики національної безпеки відносять виявлення назрілих проблем захисту інтересів держави, з’ясування причин їх виникнення, пошук шляхів подолання цих проблем, у тому числі й підготовку та прийняття відповідних державно-політичних рішень, розробку необхідного інструментарію. Аналіз державної політики національної безпеки охоплює п’ять загальних процедур [10]: структурування, прогнозування, рекомендації, моніторинг й оцінювання.

7.1.1. Структурування проблеми державної політики національної безпеки: методи оцінки загальної потуги держави

Інформація про характер, масштаб і гостроту проблеми створюється за допомогою застосування політико-аналітичної процедури структурування проблеми. При цьому її структурування є такою фазою процесу дослідження, коли аналітик, що зіткнувся з інформацією про наслідки певної політики, переживає “проблемну”, заплутану, складну ситуацію, в якій труднощі начебто охоплюють усю ситуацію, вражаючи її в цілому.

Ключова проблема процесу структурування: аналітики політики мало коли мають справу з однією, добре визначеною, проблемою, частіше вони мають справу з багатьма проблемами, які визначаються дуже по-різному і взаємозалежні. Тому в процесі структурування проблеми в кожній фазі можуть допомогти декілька методів і суміжних методик [18].

Кожна держава забезпечує національну безпеку всією своєю загальною потугою, що визначається її природними ресурсами, геополітичним становищем, рівнем розвитку економіки та збройних сил, морально-політичним станом [28]. Чим сильніша держава, тим надійніше забезпечується її національна безпека. В цьому параграфі розглядаються методи кількісного оцінювання загальної потуги держави як ключової проблеми процесу структурування. Від загальної потуги держави безпосередньо залежить стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави.

Серед фахівців і досі відсутній єдиний погляд щодо визначення терміна «загальна потуга держави» (ЗПД). На заході найчастіше вживається термін «національна потуга», найповніше визначення якого знаходимо в «Стратегії національної безпеки США в ХХІ ст.», опублікованій у 1997 р. Згідно з цим визначенням національна потуга – це вся сукупність матеріальних і моральних ресурсів нації, які мають значення для реалізації інтересів політики держави, для розширення її впливу та присутності у світі задля отримання економічної та політичної вигоди.

Російські науковці (Возженніков А.В. та ін.) тлумачать цю проблему по-іншому, перетворюючи це поняття в загальний потенціал держави, і розглядають його як сукупність матеріальних і духовних сил держави, суспільства та збройних сил, а також спроможності їх реалізувати для надійного забезпечення національної безпеки [19].

При цьому поняття «потенціал» і «потуга» за своїм змістом відрізняються. Фактично загальний потенціал держави, як категорія можливості, є ширшою, але менш конкретною, ніж загальна потуга держави, як категорія дійсності, якій властива конкретна сукупність реалізованих чинників й умов як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.

Узагальнюючи ці два підходи, можна дати наступне визначення цього терміна: загальна потуга держави – це сукупність матеріальних і духовних сил держави, суспільства та збройних сил, спрямована в даний момент часу на забезпечення національної безпеки.

Для опису й отримання комплексної, науково обґрунтованої оцінки ЗПД потрібна низка чітко окреслених показників, які характеризують всю складність і багатоаспектність її структури.

Показник – це кількісна характеристика будь-якої властивості об’єктів і процесів або якісно визначена величина, що є результатом вимірювання чи розрахунку.

Множина взаємопов’язаних показників, що має всеосяжну характеристику об’єкта в контексті поставленої задачі, є системою показників, серед яких за ознакою формальної характеристики розрізняють абсолютні й відносні показники.

На практиці, під час формування системи показників, часто з’ясовується, що їхня значна частина є взаємопов’язаною та корельованою, що свідчить про принципову можливість вибору обмеженої кількості агрегованих показників, які вибираються експертами [1; 13]. Тому одним із можливих варіантів розв’язання вказаної проблеми може розглядатися оцінка інтегрального показника загальної потуги держави.

Історично першу модель оцінки інтегрального показника загальної потуги держави запропонували фахівці американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень. Для вибору своїх союзників на підставі оцінки загальної потуги держави вони запропонували використовувати просту алгебраїчну модель [4]:

P_P = (C + E + M) × (S + W),

де P_P - “узагальнена могутність” країни; C - критична маса (сума коефіцієнтів чисельності населення і площі території країни); E - економічна могутність країни; M - військова могутність країни; S - стратегічна мета країни; W – бажання населення сприймати діючу в країні стратегію розвитку.

Згодом фахівці Міжамериканського військового коледжу, в цілому визнаючи даний метод розрахунку загальної потуги держави, запропонували додати ще один показник P – силу переконання політичного керівництва держави, його здатність повести за собою не тільки населення своєї держави, а й союзників. Таким чином, остаточно формула визначення загальної потуги держави набула вигляду:

P_P = (C + E + M) ´ (S + W + P).

Таблиця № 7.1

Показники загальної потуги держави деяких країн [4].

.	Показники коефіцієнтів					Конкретна могутність	Сума коефіцієнтів S та W		Загальна потуга держави
Країни – члени Північноатлантичного альянсу
США ФРГ Франція Великабританія Канада Італія Туреччина Норвегія	100 50 55 55 70 50 55 15	174 48 36 26 26 18 3 4		194 14 21 18 1 5 7 1		468 112 112 99 97 71 65 20	0,9 1,5 0,9 1,0 0,6 0,8 0,6 1,0		421 168 101 99 58 57 39 20
Інші країни
Японія Бразилія Австралія Південна Корея Мексика Ізраїль Тайвань Нова Зеландія Китай	60 85 40 30 70 - 10 10 100		46 7 20 2 4 1 2 1 30		5 2 - 6 - 21 11 - 42	111 94 60 38 74 22 23 11 172	1,2 1,3 1,1 1,4 0,6 1,7 1,6 1,0 0,7	144 122 66 53 44 37 37 11 120

Другий підхід оцінки інтегрального показника загальної потуги держави, заснований на трьох групах показників, що характеризують силу держави, суспільства та збройних сил [19].

До показників, що характеризують матеріальну силу держави, відносять:

• валовий внутрішній продукт;

• територія (кв. км);

• населення (чол.);

• витрати державного бюджету;

• частка обробної промисловості від загального виробництва (%);

• число зайнятих в обробній промисловості (чол.).

До показників, що характеризують матеріальну силу суспільства, відносять:

• чисельність зайнятого населення (чол.);

• середня очікувана тривалість життя (роки);

• коефіцієнт народжуваності (чол./тис. населення);

• витрати на науку;

• число студентів вузів (чол.);

• енергоозброєність (кВт. год. споживання/чол.).

Показники, що характеризують матеріальну силу збройних сил:

• загальна кількість збройних сил (чол.);

• витрати держбюджету на національну оборону;

• витрати на воєнні НДДКР;

• наявність у бойовому складі: бойових літаків і гвинтокрилів (од.), танків (од.), бойових кораблів (од.), артилерійського озброєння: гармати – 75 мм та більше (од.), міномети - 81 мм та більше (од.);

• експорт озброєння та воєнної техніки.

Духовні сили держави, суспільства та збройних сил фактично визначають їх спроможність забезпечити в конкретних соціально-політичних умовах національну безпеку. Кількісно оцінити духовні сили вкрай важко, тому вони побіжно враховуються в окремих згаданих показниках. При цьому наявність атомної зброї в державі не враховується. Оскільки вважається, що вона є зброєю стримування, а тому в бойовій обстановці не використовуватиметься.

При проведенні порівняльного аналізу можливостей забезпечення національної безпеки низки держав за допомогою цих 20 показників визначається питома вага кожної держави від загальної суми значень того чи іншого показника для всіх аналізованих держав. У цьому випадку інтегральний показник ЗПД є середньозваженим значенням усіх 20 параметрів в умовних одиницях. Основу його розрахунків становить величина евклідової відстані.

Враховуючи, що структурування проблеми (визначення) надає інформацію про умови, що породжують загальні проблеми політики національної безпеки, то отримані в такий спосіб кількісні оцінки загальної потуги держави можуть бути об’єктивною основою для розробки науково обґрунтованої державної політики щодо забезпечення її національної безпеки. Результати розрахунків дають змогу здійснити ранжування держав за показниками їхньої загальної потуги, наочно показати місце кожної держави у світі або регіоні.