7.2. Прийняття рішень у сфері національної безпеки

У своїй практичній діяльності фахівці у сфері національної безпеки, як правило, мають справу з надзвичайно складними явищами та процесами, яким притаманний критичний характер: збройні та соціальні конфлікти, розробка та використання надруйнівних видів зброї, вичерпання природних ресурсів, продовольча й енергетична кризи, депопуляція населення, забруднення довкілля, техногенні катастрофи та стихійні лиха тощо. Тому в методології дослідження проблем національної безпеки серед базових понять ухвалення рішень посідає важливе місце.

Держава постійно змушена виробляти ті або інші рішення з метою впливу на керовані об’єкти. Механізм ухвалення рішень у будь-якій галузі державної діяльності включає низку послідовних дій, організацій, органів і конкретних осіб, які є суб’єктами влади.

Під організаціями розуміються суспільні структури, політичні партії, масові суспільні рухи, об’єднання людей, що переслідують певні цілі в державній політиці.

Під органами розуміються структурні підрозділи різних гілок державної влади, задіяні в процедурі підготовки, вироблення й ухвалення рішень у галузі національної безпеки на регулярній і функціональній основах.

До офіційних посадових осіб відносяться ті, котрі несуть юридичну відповідальність за певні рішення; ті, хто забезпечує інформацією, необхідною для опрацювання рішень; ті, хто забезпечує вибір альтернативних рішень; ті, хто належать до наймогутніших економічних, політичних, військових або суспільних еліт; ті, хто бере участь в обговоренні проблем національної безпеки на офіційному рівні.

Від опрацювання й ухвалення продуманих, зважених рішень державою, державними органами й організаціями багато в чому залежить безпека особи, суспільства та держави. У вітчизняній і зарубіжній літературі аналізуються три типи рішень у галузі національної безпеки.

Перший - фундаментальні рішення, які приймаються в найбільш відповідальних ситуаціях життя країни конституційним або революційним методами. Вони зачіпають не лише внутрішньополітичні проблеми, а й міжнародні відносини.

Другий тип - законодавчий, такий, що стосується системи законодавчих актів. Він зачіпає статус і права співтовариства, нові прийоми і процедури ухвалення рішень у державі. Подібні рішення приймаються більшістю голосів законодавчого органу влади.

Третій тип - адміністративний, включає рішення адміністративного або юридичного характеру, відносно невеликої кількості людей. Він також найчастіше практикується у сфері внутрішньої безпеки.

Загальним для всіх трьох типів рішень є те, що вони підпорядковані певним правилам їх прийняття, тобто формальним або неформальним критеріям, якими керуються особи, що приймають рішення. До них відносяться, наприклад, голосування з урахуванням більшості, одноголосне голосування, необхідне число слухань законопроекту.

Прийняття рішень у сфері національної безпеки реалізується через прийняття відповідних нормативно-правових актів. Їх дотримуються при реалізації державної політики національної безпеки України. Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України.

Особливе місце в механізмі ухвалення рішень у галузі національної безпеки належить аналізу результатів рішень, що має базуватися на достовірній інформації. Він вимагає дати відповідь на наступні запитання: що відбувається з рішенням, коли воно реалізується на практиці? Сприятлива або негативна його дія і на які групи людей? На що впливає прийняте рішення - на зміцнення національної безпеки держави, на підвищення добробуту і життєздатності суспільства й особи, на погашення конфлікту, на переоцінку цінностей?

Відповіді на ці запитання можна дати лише за допомогою математичних моделей прийняття рішень, які спочатку розглядалися як гілка дослідження операцій, а зараз розглядаються як область системного аналізу. Найперспективнішими серед них у сфері національної безпеки є:

• моделі ієрархії та декомпозиція при прийнятті рішень (метод аналізу ієрархій);

• моделі та методи прийняття рішень в умовах нечіткої інформації.

За кількістю застосувань у сфері національної безпеки лідером є метод аналізу ієрархій (МАІ), запропонований наприкінці 70-х років науковою школою Т. Сааті для прийняття рішень у важкоформалізованих ситуаціях [17; 24; 25]. Цей метод є замкнутою логічною конструкцією, що забезпечується простими правилами аналізу складних проблем, які приводять до найкращої відповіді. МАІ є більш обґрунтованим методом розв’язання багатокритеріальних завдань у складній обстановці з ієрархічними структурами, які включають як помітні, так і непомітні фактори, ніж методи, що базуються на лінійній логіці. До того ж застосування цього методу дозволяє включати в ієрархії всі наявні у дослідника даної проблеми знання та факти.

Вибір найкращого рішення в результаті застосування МАІ проводиться на основі кількісного показника ефективності, яким є інтенсивність (пріоритет) впливу елементів (факторів) більш низького рівня ієрархії на елемент його вищого рівня і, врешті-решт, на фокус ієрархії відповідно до вибраного критерію ефективності. Цей критерій є векторним, оскільки дозволяє диференційовано врахувати всі групи факторів.

На першому етапі формулюється мета дослідження (фокус), щодо якої формуватиметься ієрархія розв’язуваної задачі.

Задачею другого етапу є формування ієрархії даної задачі. Для цього необхідно, по-перше, обґрунтувати рівні ієрархії, по-друге, на кожному рівні визначити елементи, які суттєво впливають на досягнення мети задачі, по-третє, встановити й конкретизувати зв’язки між елементами різних рівнів ієрархії.

На третьому етапі в рамках вибраної схеми ієрархії задачі визначається множина елементів для кожного її рівня.

Четвертий етап передбачає власне застосування МАІ до отриманої ієрархічної структури, а саме: заповнення матриць попарних порівнянь елементів і обчислення відносних пріоритетів (ваг) цих елементів.

Початковими даними, які задаються в матриці попарних порівнянь, є судження експертів, що одержані за допомогою існуючих методів експертного опитування і базуються на попередньо проведеному аналізі процесу функціонування систем безпеки.

Таблиця № 7.7