Шкала відносної важливості [24].

Інтенсивність відносної важливості	Визначення	Пояснення
1 3 5 7	Рівна важливість Помірна перевага одного перед іншим Суттєва або сильна перевага Значна перевага	Рівний вплив двох видів діяльності на ціль Досвід і судження дають легку перевагу одному виду діяльності над іншим Досвід і судження дають сильну перевагу одному виду над іншим Одному виду діяльності надається настільки сильна перевага, що вона стає практично визначальною
9 2,4,6,8	Дуже значна перевага Проміжні рішення між двома сусідніми судженнями	Очевидність переваги одного виду діяльності над іншим підтверджується найсильніше Застосовуються в компромісному випадку
Обернені величини наведених вище чисел (1/2, 1/5 ...)	Якщо при порівнянні одного виду діяльності з іншим отримано одне з вказаних вище чисел (наприклад 3), то при порівнянні другого виду діяльності з першим отримаємо обернену величину (тобто 1/3)

На п’ятому етапі визначаються множини змінних стану (показників) системи національної безпеки в умовах можливих НС. Ці змінні класифікуються, враховуючи взаємозв’язок, що існує між різними аспектами виходу: політичними, економічними, соціальними, психологічними, технологічними. Кожен з окремих сценаріїв можна описати мовою перетворень цих змінних відносно існуючого стану системи безпеки. Під окремим сценарієм у даному випадку розуміється певна структура системи безпеки.

На шостому етапі здійснюється узагальнення значень змінних стану окремих сценаріїв з використанням відносних пріоритетів (ваг) сценаріїв для одержання значень змінних стану, що описують узагальнений сценарій. Узагальнений сценарій повинен зберігати властивості окремих сценаріїв з достатньо великим ступенем наближення.

На сьомому етапі проводиться аналіз одержаних результатів. Якщо одержаний результат задовольняє мету дослідження, то на восьмому етапі виконується його інтерпретація - неформальний опис узагальненого сценарію (структури) через значення змінних стану. Отримані сукупність змінних стану та їх чисельні значення є вихідними даними для формування шуканих способів і заходів, що складають шукану структуру системи безпеки.

Нарешті необхідно зазначити, що алгоритм МАІ вигідно відрізняється від багатьох методів прийняття рішень простотою обчислень і розробленими надійними програмними засобами їх реалізації. На нашу думку, цей метод математичного моделювання ще не розкрив всього свого багатого потенціалу щодо вирішення широкого кола важливих проблем безпеки.

Одними із перспективних і найсучасніших методів прийняття рішень у сфері національної безпеки є методи теорії нечітких множин. За їх допомогою можна формалізувати неточні, часто суперечні знання, які використовуються фахівцями. Нині теорія нечітких систем – одна з небагатьох теорій, яка за допомогою математичних методів оперує змістом наших висловлювань. Основи сучасної теорії нечітких множин були закладені роботами Л. Заде й інших учених [26].

Очевидно, що нині застосування методів штучного інтелекту в сфері безпеки для розв’язання складних задач керування й підтримки прийняття рішень не може бути успішним без застосування лінгвістичної інформації та якісних показників. Відомі кілька наукових публікацій, присвячених застосуванню теорії нечітких множин для аналізу безпеки. Проте найбільш відомою інтелектуальною програмною системою є когнітивна система моделювання стратегій CoSMoS, яка призначена для моделювання стратегій прийняття рішень у нечітких умовах.

CoSMoS може використовуватися для підтримки прийняття стратегічних рішень у галузі економіки, політики, соціології, військово-політичних конфліктів, медицини, екології тощо. За її допомогою розв’язувалася низка задач, що мали безпосереднє відношення до проблем національної безпеки:

а) “Велика Британія і Персія в 1918 р.”;

б) “Менталітет” (модель менталітету Росії);

в) “Росія-Крим-Україна” (модель взаємин Автономної Республіки Крим з Україною);

г) “Президент” (модель перших президентських виборів у Росії);

д) “Економіка Демо” (демонстраційна модель макроекономіки).

Нині інтенсивно розвиваються такі три напрямки нечіткого моделювання:

1. Опис системи за допомогою багатозначного нечіткого співвідношення. Цей спосіб можна порівняти з класичним описом системи за допомогою фіксованих параметрів. Нечіткий розподіл f(x) оцінюється параметричним або непараметричним способом за аналогією зі статистичним підходом, при цьому використовуються дані вимірів нечітких змінних.

2. Пошук параметрів шляхом сполучення нечітких методів з поліоптимізацією. В цьому способі оцінки параметрів у моделі можна отримати експериментальним шляхом, застосовуючи метод пошуку.

3. Моделювання еволюційних процесів за допомогою мотиваційно-вимушуючих функцій. Цей спосіб моделювання можна порівняти з класичною процедурою аналізу динамічних рядів, у ньому було запропоновано розділити даний динамічний ряд на модель тренду і випадковий ефект, який неможливо пояснити. При розгляді проблеми під таким кутом зору спосіб трендової адаптації та екстраполяції обмежується фазами росту між двома стаціонарними станами. Поблизу нового стаціонарного стану може виникнути біфуркація росту, в результаті чого екстраполяція тренду виявиться нереалістичною.

Закінчимо цей розділ, присвячений обґрунтуванню різних варіантів і способів дій щодо розв’язання проблем державної політики у сфері національної безпеки, критичним розбором раціонально-вичерпної теорії, відомої під назвою теореми неможливості Ерроу. Ця проблема, розроблена лауреатом Нобелівської премії Кенетом Ерроу, демонструє, що для виробників рішень у демократичному суспільстві не існує можливості задовольнити вимогам раціонально-вичерпної теорії. Один із висновків Ерроу полягає в тому, що індивідуальні вибори не можуть бути підсумовані через процедури голосування за мажоритарною системою абсолютної більшості з метою вироблення колективного рішення, що забезпечить єдиний найкращий варіант розв’язання проблеми для всіх партій [12; 14]. Ця неможливість вироблення на основі підсумованих індивідуальних виборів колективного рішення, що передбачає транзитивні пріоритети, характеризується як парадокс виборців.

Індивіди можуть робити раціональний вибір – на технічних, економічних, правових, соціальних або субстантивних засадах, але принцип абсолютної більшості не забезпечує раціонального колективного вибору. Теорема неможливості Ерроу ґрунтується на припущеннях, згідно з якими в будь-якій групі існують щонайменше два індивіди або групи й вони обиратимуть щонайменше з трьох альтернатив. Ерроу визначає п’ять “нормальних умов” будь-якої демократичної процедури вироблення рішень:

1) необмеженість варіантів вибору, тобто всі можливі комбінації індивідуальних пріоритетів мають бути повністю взяті до уваги в процесі розробки колективного варіанту вибору;

2) невикривленість колективного варіанту вибору, тобто колективні варіанти вибору мають послідовно відображати індивідуальні варіанти вибору;

3) незалежність від нерелевантних альтернатив, тобто варіанти вибору повинні бути обмежені певною множиною альтернатив, що є незалежними від усіх інших;

4) суверенітет громадян, тобто колективні варіанти вибору не мають бути обмежені апріорними варіантами вибору;

5) відсутність диктату, тобто жоден індивід або група не можуть визначати результати колективних варіантів вибору, нав’язуючи свої пріоритети іншим.

Щоб уникнути дилеми циклічних пріоритетів, можна делегувати права колективного вибору незначній кількості виробників рішень (наприклад експертам), від котрих можна очікувати консенсусу, а отже, і транзитивного вибору [10]. Хоча це розв’язує проблему нетранзитивних пріоритетів, однак порушує умови суверенітету громадян і відсутності диктату. Або ж ми могли б впровадити додаткові альтернативи, сподіваючись, що це зможе забезпечити базис для консенсусу. Це порушує умову незалежності від нерелевантних альтернатив. На практиці обидві ці процедури застосовуються в політичних системах, що формально виявляють відданість мажоритарному принципу абсолютної більшості. Оскільки вони не дотримуються однієї або більшої кількості “нормальних умов” Ерроу, вони мають результатом варіанти вибору, що описані як другорядні.